Сторінка
10
1. Кредит в гривнях для закупки товара в Україні та продажу за кордоном
2. Кредит в гривнях , конверсія його в валюту, для закупки товара за кордоном та продажу в Україні за гривні
3. Кредит в валюті, для закупки товара за кордоном та продажу в Україні за гривні
4 . Кредит в гривнях для закупки товара в Україні , бартер з інофірмою , продаж в Україні за гривні.
Для забезпечення кредитів використовуються в основному такі форми :
1. Застава валютних цінностей ( вразі неповернення кредиту банк частково відшкодовує збитки за рахунок застави )
2. Товарно - матеріальні цінності , які закупає позичальник ( банки не заинтересовані , як правило , в цій формі , бо вних можуть виникнути проблеми з реалізацією застави)
3. Гарантія ( найбільш приваблива для банків форма , бо вразі несплати кредита, повністю або частково, банк має право на відшкодування збитків за рахунок гаранта .
Ставки по валютних кредитах можуть бути фіксованими та плаваючими. Плаваючі ставки складаються з двох частин : базової ставки та надбавки ( маржи ) банка , яка і є безпосередньо предметом договору між кредитором та позичальником . Роль базової ставки можуть відігравати ставка по незабезпеченим кредитам першокласним позичальникам , облікова ставка центрального банку та ин.
Кредитні ризики пов’язані не лише з погіршенням фінансового положення позичальника , а також з погіршенням економічної коньюнктури , змінами законодавства , політичними подіями. Тому держава заохочує зовнішньоекономічну експансію за допомогою податкових та митних пільг , субсидій , кредитів , боніфікації ( субсідуванні процентних ставок , тобто відшкодування банкам а рахунок держбюджета різниці між ринковими та пільговими ставками по експортним кредитам ) . Державні гарантії по короткостроковим експортним кредитам перетворюють тратті експортерів в першокласні цінні папери.
Для кредитування та страхування зовніщньоекономічних операцій в багатьох країнах створені напівдержавні страхові компанії , експортно-імпортні банки.
3. Фірмові ( комерційні ) кредити
Видаються експортерами та імпортерами , що тісно пов’язані товарними угодами та розрахунками по них. Фірмовий кредит оформляється векселем або надаються за відкритим рахунком.
При кредитуванні у формі відкритого рахунку експортер виставляє рахунки після відвантаження товару на покупця , а сплата по ціх рахунках відбувається через обумовлений стронами термін. За умови регулярних поставок сторони домовляються , що розрахунки між ними будуть здійснюватися не за кожну окрему партію , а в певні терміни - звичайно наприкінці місяця або кварталу. При використанні векселів ( інкассова форма розрахунку ) кредитування засновується на траттах.
Як вже зазначалося при цій формі кредитування продавець виписує тратту на отримувача і дає вказівку банку-інкасатору передавати документи , що додаються до тратти , тільки за умови акцепту останнім тратти. Тратта частіше всього використовується при короткостроковому кредитуванні . В деяких країнах встановлюється максимальний строк тратти від 120 до 180 днів. Схема здійснення такого кредиту зводиться до наступного :
* Експортер поставляє товар
* Імпортер розраховується векселем , акцептувавши його в своєму банку 1
* Експортер в визначений по тратті термін прад’являє вексель до оплати в банк 1
* Експортер отримує платіж від банка 1
Оплата товара відбувається пізніше поставки товара тому експортер кредитує імпортера.
Але акцепт імпортера може бути замінений на банковський акцепт. Експортер вимогає банківського акцепту у випадках коли він не впевнений у платіжоспрроможності імпортера або заинтересований в найскорішому отриманні коштів і планує продати ( врахувати ) тратту до строка її платежа . В цьму випадку механізм кредитування має такий вигляд :
* Експортер поставляє товар
* Імпортер розраховується векселем , акцептувавши його в своєму банку 1
* Експортер регеструє вексель в своєму банку 2
* Банк 2 в визначений по тратті термін прад’являє вексель до оплати в банк 1
* Банк 2 отримує платіж від банка 1
Покупаючи достроково вексель , банк виплачує клієнту не повну сумму векселя , а за мінусом суми , що залежить від відсотка , який застосовуєть для данного виду цінних паперів та терміну, що лишився до оплати тратти. При купівлі тратти банк надає тим самим кредит , але вже не імпортеру , а експортеру ( до того моменту поки тратта не буде оплачена імпортером ) .
Щоб уникнути недостатньо забезпечених кредитних ризиків банки приймають на облік векселя як найменьш з двома підписами і на термін не більше 6 місяців . В деяких випадках банк може відмовитися від акцепту тратти і запропонувати експортеру аванс під вексельне забезпечення. Після того як імпортер оплачує тратту банк проводить розрахунки з імпортером : віднімає комісію , що належить йому за послуги , процент за кредит та суму авансу , а різницю повертає експортеру.
Для продавця аванс проти тратти може бути навіть вигідніше ніж продаж тратти з відповідною скидкою при умові , що він не потребує поповнення оборотного капіталу негайно на вю сумму проданого товару. Експортер та імпортер можуть передбачити , що акцепт буде здійснено не банком імпортера , а більш надійним з точки зору експортера банком. Таким банком може бути банк третьої країни . Треба також зазначити , що акцептований першокласним банком вексель можливо буде реалізувати на ринку банківських акцептів. Розвитком акцептного кредитування є акцептно-рамбурсний кредит , засновагий на сполученні акцепта векселів експортера банком третьої країни та переводі ( рамбурсуванні ) суми векселя імпортером банку-акцептанту.
Новими специфічними формами кредитування зовнішньої тогівлі стали операції лізінга , факторінга та форфейтерування.
Відмінність лізінгових операцій від звичайної аренди полягає в наступному :
* об’єкт угоди вибирається арендатором а не арендодавцем , який купує обладнання за свій рахунок ;
* строк лізінга меньше строку фізичного зносу обладнання і наближений до строку податкової амортизації ;
* по закінченні дії контракту клієнт може продовжити його на піьгових умовах або викупити обладнання на пільгових умовах ;
* в ролі арендодавця виступає фінансова установа - частіше всьго лізінгова компанія.
Лізінгові операції дозволяють фірмам набувати обладнання не роблячи капіталовкладеньь і не змінюючи баланс. Фінансовий лізінг в цілому схожий зі звичайним лізінгом , але має свої відмінності. При цьому різновиді лізінгу арендатор відповідно угоди має опцион на покупку в кінці строку аренди по номінальній заздалегідь встановленій ціні . Звичайно це ціна в 1 доллар або інша символічна ціна . Строк фінансового лізінгу співпадає зі строком амортизації обладнання 10 - 15 років , тому фінансовий лізінг являє собою альтернативне ( отриманню кредитів ) джерело фінансування , бо при ноьму відбувається фактичний продаж майна аредарю у розстрочку . В світовій практиці використовуються такі види фінансового лізінгу :
Завантажити реферат