Сторінка
9
Оскільки інвестиційни клімат в Україні й так є надзвичайно несприятливим ( достатньо звернути увагу на те що при інвестуванні коштів в економіку України рівень ризику оцінювався в світі на декілька порядків вище ніж аналогічний показник по відношенню до країн колишньої Югославії під час ведення на їх теріторії військових дій ) , то буде доцільно на етапі кризового стану економіки не позбавляти іноземних інвесторів різноманітнх пільг , зокрема одних з найважливіших - пільг по сплаті податку на прибуток. Треба лише забезпечити інтереси держави , тобто за допомогою економічних та юридичного механізмів недопустити масового вивозу капіталу з країни у вигляді отриманого від інвестиційної діяльності прибутку та заохотити його реінвестування . А от вже на етапі стабілізації , а тим більше - на етапі інтенсивного розвитку, доцільно буде зменьшити або взагалі скасувати пільги для підприємств з іноземним капіталом. Збереження пільг можливе буде лише у певних видах виробництва , якщо воно буде необхідне для забезпечення високої конкурентноспроможності експорту.
Верховною Радою в березні 1996 року був прийнятий новий Закон України “ Про режим іноземного інвестування “ , який теж як і попередні законодавчі акти спрямований на зрівняння інтересів вітчизняних та іноземних інвесторів . Зокрема , стаття 20 Закону чітко вказує на те , що підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки у відповідності до законодавства України нарівні з вітчизняними підприємствами . Ніяких пільг в оподаткуванні Закон не встановлює . Більше того , він відміняє закони України “ Про іноземні інвестиції “ , “ Про Державну программу заохочення іноземних інвестицій “ , Декрет КМУ “ Про режим іноземного інвестування” , і відповідно ті пільги , які встановлювалися вищезгаданими законами для підприємств з іноземним капіталом .
Отже , процес творення механізму оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями в Україні знаходиться в постійному розвитку відображаючи економічну політику держави в данній сфері .
1.2 Ведення розрахунків та кредитування суб’єктів зовнішньо-
економічної діяльності
1.2.1 Особливості кредитування зовнішньоторгівельних угод
Зовнішня торгівля у кредит стала світовою нормою . В умовах підвищення вартості продукції , зростання частки машин та обладнання , що мають значні строки виготовлення , експортери та імпортери зацікавлені у використанні зовнішньоторгівенльних кредитах . В світовій практиці існує класифікація кредитів за наступними ознаками :
1. По джерелах кредити розрізняють : внутріші , зовнішні
2. По видах кредити діляться на :
товарні ( надаються в основному експортерами своїм покупцям )
валютні ( що надаються банками у валютній формі )
3. По строках кредити підрозділяються на :
короткострокові
середньострокові
довгострокові
У 80 х роках склалася ситуація , коли кредитори не хотіли зв’язувати себе довгостроковими фіксованими процентними ставками і як наслідок - обсяги довгострокового кредитування різко знизилися . Виходом з цієї ситуації стало винаходження нової форми кредитів - ролловерні кредити . Суть цієї форми кредитування полягає в тому , що процентна ставка при довгостроковому кредиті корегується через певні проміжки часу ( квартал , півроку ) у відповідності з процентними ставками по 3-х або 6-місячним міжбанківським депозитам.
4. З точки зору забезпечення розрізняють :
забезпеченні кредити
балансові кредити
Забезпеченням звичайно виступають товари , товаророзпорядчі документи , цінні папери , векселя , нерухомість та інші коштовності . Застава товару здійснюється у трьох формах : тверда застава ( певна маса товару закладається на користь банка ) , застава у товарообігу , застава товару у переробці . Бланковий кредит видається підзобов’язання боржника погасити його в певний строк . Документом по кредиту виступає соло-вексель з однім підписом боржника . Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт. Котнокорентом називається єдиной рахунок , за яким здійснюються всі операції між юанком і клієнтом , в тому числі і по використанню кредитів. Овердрафт - надання банком право віставляти в межах певної суми платіжні доручення на данного клієнта поверх залишку на його рахунку.
5. По валюті займу розрізняють :
кредити , що надаються в валюті країни позичальника
кредити , що надаються в валюті країні кредитора
кредити , що надаються в валюті третьої країни
кредити , що надаються в міжнародній грошовій одиниці
6. За умовами реалізації кредити підрозділяють на :
наявні ( сума кредиту зараховується на рахунок кредитора )
акцептні
При цій формі кредитування акцептується тратта - перевідний вексель, що являє собою письмовий наказ кредитора позичальнику про виплату останнім певної суми грошей третій особі або пред’явнику тратти .
7. По кредиторах розрізняють :
урядові кредити
кредити , що надаються міжнародними валютно-фінансовими організаціями
приватні кредити
В світовій практиці існують наступні джерела отримання кредиту :
1. Брокерські та та комісійні фірми.
Кредити , як правило надаються під товари. Ці фірми використовують банківські кредити , тому їх кредити дорожче ніж у банку. До послуг брокерів вдаються тоді , коли отримання кредита в своїй країні обходиться дорожче , коли ринок є мало відомим або реалізація товара потребує особливої специфіки.
2. Банківськи установи
Якщо в роботі Зовнішньоекономічного банку широко застосовується довгострокове валютне кредитування під гарантію міністерств та відомств , то в практиці комерційних банків переважає короткострокове кредитування . При вирішенні питання про надання валютного кредиту вповноважені банкирозглядають ціль отримання кредита , характеристику товара , що закупається та можливість його реалізації в межах країни , а також економічний ефект від використання товарів, що закуповуються за рахунок кредиту , джерела фінансування в національній валюті та джерела погашення кредита в іноземній валюті. Серед різних варіанті здійснення експортно-імпортних операцій , пов’язаних з кредитом , зустрічаються , в переважній більшості , наступні :
Завантажити реферат