Сторінка
1

Зміст та значення фінансової політики як складової частини економічної політики держави

1. Зміст та значення фінансової політики як складової частини економічної політики держави

Політика охоплює всі напрямки діяльності держави. В залежності від сфери суспільних відносин, яка є об’єктом політичного впливу, говорять про економічну або соціальну, культурну або технічну, фінансову або кредитну, внутрішню або зовнішню політику.

Сукупність державних заходів щодо використання фінансових відносин для виконання державою своїх функцій уявляє з себе фінансову політику.

Зміст фінансової політики охоплює цілий комплекс заходів:

1) розробку загальної концепції фінансової політики, визначення її основних напрямів, цілей, головних завдань;

2) створення відповідного фінансового механізму;

3) управління фінансовою діяльністю держави та інших суб’єктів економіки.

Проявляється фінансова політика у:

· фінансовому законодавстві;

· системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів (найва­жли­ві­шими з яких є податки);

· перерозподілі фінансових ресурсів між окремими верствами населення, галузями, регіонами;

· структурі доходів і видатків бюджетів тощо.

Головна мета фінансової політики - забезпечення відповідними фінансовими ресурсами реалізації тої чи іншої державної програми економічного та соціального розвитку. Вона реалізується через вирішення таких завдань:

1.Забезпечення умов для формування максимально можливих фінансових ресурсів.

2.Встановлення раціонального з погляду держави розподілу та використання фінансових ресурсів.

3.Організація регулювання та стимулювання економічних та соціальних процесів фінансовими методами.

4.Розробка фінансового механізму та його розвиток у відповідності із цілями та завданнями стратегії, що змінюється.

5.Створення ефективної і максимально ділової системи управління фінансами.

Але не слід прив’язувати фінансову політику лише до економічної політики. Фінансова політика - це самостійна сфера діяльності держави в області фінансових відносин. Фінансова політика має самостійне значення, і в той же час вона виступає засобом реалізації політики держави в будь-якій сфері суспільних відносин будь то економіка, соціальна сфера або міжнародні відносини.

Сама по собі фінансова політика не може бути поганою або доброю. Вона оцінюється у відповідності з тим, на скільки вона сприяє досягненню поставлених цілей та розв’язанню конкретних задач.

Основу фінансової політики складають стратегічні напрямки, які визначають довгострокову та короткострокову перспективу використання фінансів та передбачають розв’язання головних завдань, що випливають з особливостей функціонування економіки та соціальної сфери країни. Одночасно з цим держава здійснює вибір поточних тактичних цілей та задач використання фінансових відносин. Вони пов’язані з основними проблемами, що стоять перед державою, в області мобілізації та ефективного використання фінансових ресурсів, регулювання економічних та соціальних процесів та стимулювання передових напрямків розвитку продуктивних сил, окремих територій та галузей економіки. Всі ці заходи тісно пов’язані між собою та взаємозалежні.

В залежності від характеру заходів і часу, на який вони розраховані, виділяють фінансову стратегію і фінансову тактику.

Фінансова стратегія - це основні напрями використання фінансів на тривалу перспективу. Прикладом стратегічних завдань є впровадження власної грошової одиниці, проведення прозорої приватизації, подолання інфляції і спаду виробництва тощо.

Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань окремого етапу розвитку країни. Яскравим прикладом фінансової тактики є: удосконалення системи оподаткування, надання пільг окремим платникам, територіальний перерозподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему.

В кожній країні конкретні методи проведення фінансової політики залежать від історичних умов, рівня економічного розвитку, національних традицій та інших чинників.

Для оцінки фінансової політики даного уряду в першу чергу необхідно мати ясну програму суспільного розвитку з виділенням інтересів всього суспільства або його окремих груп, характеристики перспективних та більш близьких завдань, визначенням терміну та методів їх реалізації.

Результативність фінансової політики тим вище, чим більше вона враховує потреби суспільного розвитку, конкретні історичні умови та особливості життя. Фінансова політика насамперед спрямована на формування максимально можливого обсягу фінансових ресурсів, тому для визначення фінансової політики необхідно достовірна інформація про фінансовий стан держави, її фінансовий потенціал. В правовій демократичній державі показники фінансової статистики мають бути здобутком широкої громадськості. Фінансова звітність має бути регулярною, своєчасною та доступною.

2. Система фінансових планів і їх взаємозв’язок

Об’єктом фінансового планування є фінансова діяльність суб’єктів господарювання та держави, а підсумковим результатом - складання фінансових планів, починаючи від кошторису окремого закладу і закінчуючи зведеним балансом держави.

В кожному плані визначаються доходи і витрати на певний період, зв’язки з ланками фінансової та кредитної систем (внески відрахувань на соцстрах, платежі до бюджету, плата за кредит тощо).

Фінансові плани складають всі ланки фінансової системи, причому форма фінансового плану, склад його показників відображують специфіку відповідної ланки фінансової системи.

Так, підприємства та організації, що функціонують

· на комерційних засадах, складають баланси доходів та видатків закладів,

· на некомерційних - кошториси;

· колгоспи, кооперативні підприємства, громадські об’єднання та страхові компанії - фінансові плани;

· органи державної влади всіх рівнів - бюджети.

В залежності від сфери функціонування та характеру фінансових відносин фінплани поділяються на централізовані та децентралізовані. До першої групи належать державний бюджет України, бюджет Автономної республіки Крим, фінплан державного майнового та особистого страхування, зведений фінансовий баланс; до другої - фінплани підприємств, організацій та закладів.