Сторінка
1

Розвиток банківської системи в Чернігівській області

Досвід країн із розвиненими ринковими відносинами переконує, що створення ефективної економіки можливе лише за наявності нормально функціонуючої фінансово-кредитної сфери, основною ланкою якої є банківська система.

Успішна діяльність банків значною мірою залежить від регіональної політики, яку вони провадять. При цьому слід враховувати, що регіон – це не абстрактна геометрична площина, а конкретна територія з певними природними, соціально-демографічними, фінансово-економічними, політичними та іншими особливостями, які можуть впливати на ефективність і ризик банківської діяльності, збільшуючи або зменшуючи інвестиційну та банківську привабливість регіону.

Як свідчить практика сучасних фінансових відносин між головними банками та їх філіями, через нерівномірність розвитку останніх у регіонах часто порушується внутрішня збалансованість банків, знижується ефективність їхньої діяльності. Саме тому банки приділяють підвищену увагу власній регіональній політиці – прагнуть удосконалити мережу філій, реформувати систему управління ними.

Основи банківської діяльності широко висвітлені в роботах Мороза А.М., Колесникова В.І., Васюренко О.В., Кіндрацької Л.М. та інших. Спроба виявити територіальні фактори, що впливають на банківську діяльність, зроблена в публікаціях Качаєва Ю., який робить акцент на процесах територіальної концентрації і деконцентрації.

Ефективна регіональна політика банків неможлива без урахування цілого ряду чинників, важливе місце серед яких посідають територіальні, а саме: їх впливу автори наукових публікацій приділяють найменше уваги. Метою даної статті є дослідження територіальної організації банківської системи Чернігівської області.

Як відомо, формування банківської системи України почалося у 1991 році за дворівневим принципом і відбувалося в кілька етапів. Перший (1991–1993 рр.) характеризувався недорозвиненістю банківської законодавчої бази, ліберальністю ліцензійної політики, низькими вимогами щодо обсягу капіталу, недостатньою контрольованістю банківської діяльності з боку Національного банку та відсутністю професійних вимог до керівників нових банків. Це призвело до бурхливого створення комерційних банків, і наприкінці 1993 року в Україні їх нараховувалось 207, у тому числі 6 на Чернігівщині. Під час другого періоду (1994–1996 рр.) змінюється ситуація на фінансовому ринку, стає значно жорсткішою конкуренція, банки банкрутують. Відбувається зміна власників багатьох комерційних банків та окремих філій шляхом перепродажу або приєднання. Подібних змін зазнали два чернігівських банки. Третій етап (1996–2004) є періодом стабілізації банківської діяльності.

На 1 грудня 2005 року банківська система Чернігівської області нараховувала п’ять самостійних банків, 37 філій та 72 безбалансових відділень.

Таблиця 1

Географічна сегментація мережі банків Чернігівської області