Сторінка
2

Зміст та значення фінансової політики як складової частини економічної політики держави

Всі фінансові плани є відносно самостійними і в той же час тісно пов’язаними між собою. Вони узагальнюють різні сторони створення, розподілу та використання частки вартості ВВП.

Вони покликані сприяти:

· з’ясуванню та раціональному використанню ресурсів, необхідних для забезпечення своєчасного виконання плану соціального та економічного розвитку;

· встановленню відповідності між рухом матеріальних та грошових ресурсів, правильних пропорцій між фондами відшкодування, споживання та нагромадження, які утворюються в процесі розподілу ВВП та національного доходу.

Фінансові плани мають забезпечити також оптимальне співвідношення між централізованими та децентралізованими фондами грошових коштів.

За допомогою фінпланів встановлюється раціональне співвідношення між джерелами фінансування капіталовкладень, приросту сукупної суспільної вартості та інших видатків підприємств, визначаються оптимальні пропорції між власними, позичковими та іншими ресурсами.

Бюджетне планування є найважливішою частиною фінансового планування.

Воно уявляє з себе процес визначення обсягу тієї частини фінансових ресурсів, яка за плановий період може бути мобілізованою в державний бюджет та використаною на загальнодержавні цілі.

Одночасно визначаються параметри розподілу та перерозподілу між ланками бюджетної системи, що пов’язано з особливостями бюджетної політики держави.

Склад видатків кожного виду бюджету залежить від розподілу державних функцій між окремими рівнями державної влади; склад і обсяг доходів - від особливостей податкової політики та податкової системи держави, а також від особливостей системи державного регулювання.

Фінплан страхувальника щодо майнового та особистого страхування врегульовує надходження страхових внесків та їх використання за всіма видами страхування.

Органи страхування знаходяться на госпрозрахунку.

В доходній частині фінплану відображаються всі надходження страхових платежів. У витратній частині - виплати страхових відшкодувань та страхових сум, відрахування на профілактичні заходи, в резерв внесків щодо страхування життя; в страховий пенсійний фонд, видатки на ведіння страхової справи тощо.

Організації та заклади, що здійснюють некомерційну діяльність розробляють фінансові плани у вигляді кошторису видатків (якщо знаходяться лише на бюджетному фінансуванні) або кошториси видатків та доходів (якщо мають додаткові джерела фінансових ресурсів).

Головна відмінність кошторису від фінпланів госпрозрахункових підприємств полягає в більш детальному обґрунтуванні видатків, в той час як доходи відображаються лише у розрізі різноманітних джерел.

Для складення кошторису в якості вихідних даних використовуються контрольні цифри та економічні нормативи.

Контрольні цифри складаються з показників, що відображують специфіку діяльності відповідного закладу.

Наприклад, в учбових закладах використовується показник чисельності осіб, що навчаються, у середньорічному численні; кількість ставок викладачів. У медичних закладах стаціонарного типу - показники кількості лікарняних койок, днів їх функціонування, ставок медичного персоналу тощо.

Контрольні цифри не мають директивного характеру та відображають кінцеві результати діяльності закладів щодо надання різного роду послуг.

Економічні нормативи, які використовуються для фінансового планування є обов’язковими для виконання й містять нормативи :

· бюджетного фінансування діючого закладу;

· утворення фонду оплати праці;

· утворення фонду виробничого та соціального розвитку;

· утворення фонду валютних відрахувань за рахунок валютної виручки.

Окрім контрольних цифр та економічних нормативів, заклади можуть отримувати державне замовлення на введення в дію нових виробничих потужностей та об’єктів за рахунок державних централізованих капіталовкладень.

Базуючись на контрольних цифрах та економічних нормативах, державному замовленні, заклади складають кошторис видатків та доходів, який має бути розглянутим трудовим колективом та затвердженим керівництвом закладу і головою профспілки.

Складений кошторис вміщує три великих розділи:

1.Баланс доходів та видатків;

2.Виробничі показники.

3.Розрахунки та обґрунтовування видатків та доходів.

В 1-му розділі щодо видатків вказують:

- матеріальні та прирівняні до них витрати;

- фонд заробітної плати;

- фонд виробничого та соціального розвитку;

- фонд матеріального стимулювання;

- інші фонди та резерви.

В 1-му розділі щодо доходів вказують:

- фінансування з бюджету;

- додаткові платні послуги населенню;

- надання послуг за договорами організаціям;

- інші надходження;

- виручка від здачі в оренду приміщень та обладнання.

Баланс видатків та доходів за кошторисом надається в річному численні з щоквартальною розбивкою.

У всіх розділах кошторису наводяться планові та звітні дані поточного року, що дозволяє порівняти їх з показниками планового року.

Фінансовий план виробничого підприємства будується у формі балансу доходів та видатків.

До доходів та надходжень коштів належать прибуток та амортизаційні відрахування; кошти від продажу цінних паперів, пайові внески громадян; виручка від реалізації майна, що вибуває, приріст стійких пасивів, мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві; довгострокові позики банків тощо.

До видатків та відрахувань коштів належать - фінансування розвитку науки та техніки, соціального розвитку, сплата відсотків за кредит та погашення довгострокового кредиту.

Взаємини з бюджетом відображають платежі до бюджету з ПДВ, акцизного збору, податку на прибуток та інші платежі, а також отримані з бюджету суми (якщо такі мали місце).

Всі перераховані вище фінансові плани узагальнюються у зведеному фінансовому балансі. Це розрахунковий документ, в якому знаходять відображення рух всіх централізованих та децентралізованих фінансових ресурсів як за джерелами формування, так і за видатками.