Сторінка
8

Біржова система (на прикладі США)

Співвідношення різноманітних внутрішніх і зовнішніх джерел накопичення капіталу

У процесі накопичення корпорації мають певні фінансові альтернативи: самофінансування за рахунок перерозподілу прибутку або резервів, банківські кредити, випуск облігаційних позик або емісія акцій. Так, наприклад, у Великобританії емісія акцій одержала широке поширення при мобілізації додаткових коштів, у Німеччині ­довгострокові кредити, у Франції - вексельні кредити або в Італії ­контокорентні кредити. У області фіктивного капіталу свідоцтвом тому є порівняння співвідношення акцій і облігацій на різноманітних біржах, наведені вище в таблиці 2.

Специфіка національної кредитної системи

Обіг фіктивного капіталу - як початкове розміщення, так і вторинна торгівля - організована в західно-європейських країнах по різному. Операції з цінними паперами входять в одних країнах у діапазон діяльності універсальних банків (наприклад, у Німеччині). У інших країнах має місце монополія маклерів (Франція). У третіх країнах (наприклад, Голландія) як банки, так і маклерські фірми діють на фондовому ринку. Дане положення, тобто специфічне сполучення монополії і конкуренції серед фінансових інститутів впливає на місце фондового ринку як складової частини ринку позичкового капіталу.

Специфіка державно-монополістичного регулювання

Роль держави на фондовому ринку двояка. З одного боку, воно активно скористалося фінансовими можливостями ринку з метою фінансування бюджетних дефіцитів і стає, тим самим, важливим або навіть вирішальним чинником (наприклад, в Італії) на фондовому ринку країни. З іншого боку, воно намагається з метою державно-монополістичного регулювання відтворення капіталу впливати адміністративними, податковими й іншими методами як на самому фондову біржу, так і на поведінку діючих там емітентів, посередників й інвесторів. Починаючи від правового статусу біржі і закінчуючи податковим обкладенням дивідендів, державно-монополістичне регулювання в стані охопити так чи інакше широке коло проблем фондового обігу. Конкретний діапазон мір, застосовуваний у рамках державно-монополістичного регулювання, різноманітний. Його оцінка з боку фінансового капіталу в західно-європейських країнах коливається між "лояльно" (наприклад, у Великобританії) і "строго" (наприклад, у Франції) і впливає, звичайно, на відношення фінансового капіталу до фондового ринку, і тим самим, на нього самого.

Місце фондової біржі на фондовому ринку

У більшості країн існує, поряд із біржами місцевого значення, одна центральна фондова біржа. У деяких країнах (Німеччина, Швейцарія) є декілька значних бірж. Фінансовий капітал прагне до різноступеневого механізму, в умовах якого акції корпорацій різноманітних розмірів можуть обертатися в біржових умовах. Позабіржовий ринок має місце в країнах, де банки реалізують фондові операції як на біржі, так і поза її (наприклад, Німеччина, Швейцарія) або де сам біржовий механізм недостатньо налагоджений (приклад - Італія). Виняток складає торгівля крупними пакетами акцій, що гарантують контроль або вплив у розпорядженні корпораціями. В усіх західно-європейських країнах операції з "блоками акцій" можуть здійснюватися за допомогою легального посередника поза фондовою біржею.

Ступінь залучення в міжнародне відтворення капіталу

Включення західно-європейських країн у міжнародний поділ праці як у рамках західно-європейської інтеграції, так і за її межами досягало досить високого рівня. Вираженням цього в області фіктивного капіталу є зростаюча міжнародна міграція фондових цінностей, тобто інтернаціоналізація як випуску цінних паперів і їхній придбання, так і посередництва і відповідних механізмів обігу. Це стосується, у першу чергу, найбільше розвинених і лібералізованих фондових ринків регіону (Великобританія, Швейцарія, Голландія), де міжнародні потоки фіктивного капіталу і грошового капіталу стають усе більш вирішальним чинником. Їхнє пристосування робить, у свою чергу, вплив на інші фондові ринки (у Франції, Німеччини). Таким чином, міжнародний фондовий бізнес є предметом гострої конкуренції між провідними фондовими біржами регіону, що роблять суттєвий вплив на вигляд фондового обертання на біржах Західної Європи.

Розділ 3 - Останній штрих

Фондова біржа: плюси і мінуси

Підводячи результат всьому вище сказанному, безумовно не в кого не викликає сумніву те, що біржа грає значну конструктивну роль у системі капіталістичного господарства. Саме фондова біржа надає необхідний динамізм і гнучкість інвестиційному процесу.

Але при цьому не можна не бачити і зворотного боку медалі: спекуляція є іманентною, незмінною рисою біржі. В даний час негативні наслідки цієї спекуляції збільшуються усе більш широким поширенням біржових операцій із цінними паперами, здійснюваним по комп'ютерних програмах. Зміст цих операцій полягає в тому, що комп'ютер, виконуючи волю користувача, автоматично заключает сделки на купівлю або продаж цінних паперів, як тільки їхній курс виходить за межі зафіксованого діапазону. Надійна і зручна в звичних умовах система комп'ютерних операцій стає вкрай небезпечною в момент утрати біржею рівноваги в результаті спекулятивної активності. Це переконливо показала біржова криза 1987 р., істотно посилена, завдяки "внеску" комп'ютерних програм.

Але раз уже я заговорив про біржові кризи, то дозволю затриматися на цій темі декілька довше.

Біржові кризи

Біржові кризи - своєрідна реакція ринку цінних паперів на надмірне "розбухання" фіктивного капіталу. Одна із таких криз сталася в жовтні 1987 р., коли на фондових біржах капіталістичних країн різко впали курси акцій. Так, у порівнянні з максимальним рівнем 25 серпня 1987 р. 19 жовтня 1987 р. вони впали на Нью-Йоркській біржі на 36%, Токійській - більш ніж на 20%, Парижській і Лондонській - на 35-40%, а на біржах Франкфурта-на-Майні, Сіднея і Гонконгу навіть на ­45-50%. Таким чином, ця криза була одним із найсильніших кризових явищ за всю історію біржових криз. Вона розгорнувся по "класичних зразках", тобто сталася на піку економічного підйому і призвела до зменшення фіктивного капіталу, приміром, американських корпорацій на 550 млрд. долл.

Падіння курсів акцій робить деякі компанії дуже уразливими для поглинання більш сильними конкурентами. Компанії-"хижаки" мають вільний капітал і хочуть по дешевше скупити акції. Тому налякані біржовою кризою 1987 р., побоюючись, що їхньої акції скуплять конкуренти, більшість компаній США, чий курс акцій упав, почали здійснювати на фондовій біржі масовий викуп власних акцій для зберігання своєї самостійності. У їхньому числі виявилися навіть такі вже згадувані гіганти, як General Motors, Ford, Coca-Cola, IBM і ін. Для більшості компаній різке зниження курсу їхніх акцій означало банкрутство.