Сторінка
4

Дисконтування. Його сутність. Методичний інструмент для визначення наявних вигод та витрат при проведенні економічного аналізу. Його сутність

- аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями в інформації, визначення взаємозв'язків показників;

- порівняльний (просторовий) аналіз - порівняння зведених показників як всередині підприємства за окремими структурними підрозділами, так і з показниками конкурентів, середньогалузевими та середньогосподарськими;

- факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути прямим, коли результативний показник ділять на складові частини, так і зворотнім, коли його окремі елементи складаються в загальний результативний показник.

В ході аналізу для характеристики різних аспекті діяльності підприємств застосовується як абсолютні показники, так і відносні фінансові коефіцієнти, що представляють собою відносні показники економічного стану. Відносні показники діляться на коефіцієнти розподілу та коефіцієнти координації.

Коефіцієнти розподілу застосовуються в тих випадках, коли необхідно визначити, яку частину становить той чи інший абсолютний показник від підсумку групи абсолютний показників, що його включає.

Коефіцієнти координації використовуються для вираження відносин різних по сутності абсолютних показників економічного стану або їх лінійних комбінацій, що мають різний економічний зміст.

Аналіз фінансових коефіцієнтів заключається в порівнянні їх значень з базисними величинами, а також у вивченні їх динаміки за звітний період та за ряд років. В якості базисних величин використовуються середні за часовим рядом значення показн6иків даного підприємства, що відносяться до минулих періодів.

Економічний аналіз проводиться за допомогою наступних основних прийомів: порівняння й угруповання, ланцюгових підстановок, різниц. В окремих випадках можуть бути використані методи економіко-математичного моделювання (регресійний аналіз, кореляційний аналіз).

Прийом порівняння полягає в зіставленні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями (норматив, норма, ліміт) і з показниками попереднього періоду. Для того щоб результати порівняння дали правильні висновки аналізу, необхідно забезпечити порівнянність порівнюваних показників, тобто їхня однорідність і одноякісність. Порівнянність аналітичних показників зв'язана з порівнянністю календарних термінів, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів тощо.

Прийом зведення й групування полягає в об'єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці. Це дає можливість зробити необхідні співставлення і висновки. Аналітичні групування дозволяють у процесі аналізу виявити взаємозв'язок різних економічних явищ і показників; визначити вплив найбільш істотних факторів і знайти ті чи інші закономірності і тенденції в розвитку фінансових процесів.

Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини впливу окремих факторів у загальному комплексі їхнього впливу на рівень сукупного економічного показника. Цей прийом використовується в тих випадках, коли зв'язок між показниками можна виразити математично у формі функціональної залежності. Сутність прийому ланцюгових підстановок полягає в тому, що, послідовно заміняючи кожен звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактора на сукупний економічний показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості факторів, що впливають на сукупний економічний показник. Розрахунки починаються з вихідної бази, коли усі фактори дорівнюють базисному показнику, тому загальне число розрахунків завжди на одиницю більше кількості визначальних факторів. Ступінь впливу кожного фактора встановлюється шляхом послідовного вирахування: з другого розрахунку віднімається перший, із третього - другої і т.д.

Економічний аналіз діяльності підприємства проводиться за допомогою різних типів моделей, що дозволяють структуризувати таідентифікувати взаємозалежності між основними показниками. Можна виділити три основних типи моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.

Дескриптивні моделі, відомі також як моделі описового характеру, є основними для оцінки економічного стану підприємства. До них відносяться побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система оцінних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності й ін.

Предикативні моделі - це моделі прогнозного характеру, що використовуються для прогнозування доходів підприємства і його майбутнього економічного стану. Найбільш розповсюдженими з них є розрахунок точки критичного обсягу продажів, побудова прогнозних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу, моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розрахованими, наприклад, по бюджету. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому аналізі економічного стану. Вони зводяться до встановлення нормативів по кожній статті витрат, по технологічних процесах, видам продукції, центрам відповідальності і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів

Розглянуті моделі відрізняються різною складністю використання математичного апарата, інформаційного забезпечення й інтерпретації отриманих результатів.

ЛІТЕРАТУРА: 1. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. - К., 1996. 2. Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов / Пер. с англ. - М., 1997. 3. Валдайцев С. В. Оценка бизнеса и инноваций. - М., 1997. 4. Едронова В. Н., Мизиковский Е. А. Учет и анализ финансовых активов. - М., 1995. 5. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М., 1997. 6. Комаринський Я., Яремчук І. Фінансово-інвестиційний аналіз. - К., 1996. 7. Лосев Б. П., Поляков В. В. Методика разработки бизнес-плана предприятия. - М., 1994. 8. Портер Майкл. Международная конкуренция. - М., 1993. 9. Разу М. Управление программами и проектами. - М., 1999.