Сторінка
3

Дисконтування. Його сутність. Методичний інструмент для визначення наявних вигод та витрат при проведенні економічного аналізу. Його сутність

· розчленування узагальнюючих показників на складові елементи та їх деталізація за місцем та часом. Аналітичні розрахунки починаються з одного чи декількох узагальнюючих показників. Проте вони дають лише приблизне уявлення про досліджуваний об’єкт або процес. Так, наприклад, аналіз використання оборотних засобів підприємства починається з оцінки їх ліквідності, оборотності. Матеріаломісткості продукції. В подальшому доцільно проаналізувати структуру оборотних засобів підприємства та оцінити використання як матеріальних оборотних засобів. Так і стан дебіторської заборгованості, наявність та рух грошових засобів, короткострокових фінансових інвестицій. Подальша деталізація передбачає поглиблений аналіз окремих елементів матеріальних оборотних засобів: сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції та інших, аналіз нормальної та простроченої дебіторської заборгованості по окремим дебіторам.

· узагальнення результатів аналізу для цілей діагностики, розробки прогнозних варіантів розвитку, прийняття управлінських рішень. Цей принцип доповнює попередній, оскільки після розчленування та деталізації закономірно здійснюється об’єднання та узагальнення показн6иків. Аналіз та синтез, як правило. Використовуються разом. Практично це означає, що після детального вивчення показників, які характеризують окремі сторони господарської діяльності підприємств, здійснюється загальна оцінка майнового. Економічного стану підприємства, економічного результату його діяльності тощо. В залежності від отриманих оцінок роблять висновки, приймають рішення, прогнозують тенденції, планують шляхи усунення негативних факторів в діяльності підприємств.

Отже під методом економічного аналізу розуміється спосіб підходу до вивчення господарських процесів у їхньому становленні та розвитку.

До характерних рис методу відносяться і використання системи показників, виявлення і зміна взаємозв’язку між ними.

Зміст і основна цільова настанова економічного аналізу — оцінка економічного стану і виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування суб'єкта, що хазяює, за допомогою раціональної фінансової політики. Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою властивій даній науці методу. Метод економічного аналізу— це система теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію і регулятивних принципів дослідження фінансової діяльності суб'єктів господарювання, тобто тріада:

М = [К,І,Р},

де К — система категорій;

I — науковий інструментарій;

Р - система регулятивних принципів.

Перші два елементи характеризують статистичний компонент методу, останній елемент — його динаміку.

Категорії економічного аналізу — це найбільш загальні, ключові поняття даної науки. У їхньому числі: фактор, модель, ставка, відсоток, дисконт, опціон, грошовий потік, ризик, леверідж тощо. Науковий інструментарій (апарат) економічного аналізу — це сукупність загальнонаукових і конкретнонаукових способів дослідження фінансової діяльності суб'єктів, що хазяюють. Принципи економічного аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методики. До них відносяться: системність, комплексність, регулярність, наступність, об'єктивність і ін.

Основним елементом методу будь-якої науки є її науковий апарат. В даний час практично неможливо відокремити прийоми і методи якої-небудь науки як властиві винятково їй — спостерігається взаємопроникнення наукових інструментаріїв різних наук. У фінансовому аналізі і керуванні також можуть застосовуватися різні методи, розроблені споконвічно в рамках тієї чи іншої економічної науки.

Існують різні класифікації методів економічного аналізу. Перший рівень класифікації виділяє неформалізовані і формалізовані методи аналізу. Перші засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на строгих аналітичних залежностях. До них відносяться методи: експертних оцінок, сценаріїв, психологічного, морфологічні, порівняння, побудови систем показників, побудови систем аналітичних таблиць і т.п. Застосування цих методів характеризується визначеним суб'єктивізмом, оскільки велике значення мають інтуїція, досвід і знання аналітика.

До другої групи відносяться методи, в основі яких лежать досить строгі формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки цих методів; вони складають другий рівень класифікації. Перелічимо деякі з них.

Класичні методи аналізу господарської діяльності і економічного аналізу: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виділення ізольованого впливу факторів, процентних чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування.

Традиційні методи економічної статистики: середніх і відносних величин, угруповання, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки.

Математико-статистичні методи вивчення зв'язків: кореляційний аналіз, регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів, коваріаційний аналіз, метод объекто-періодів, кластерний аналіз тощо.

Економетричні методи: матричні методи, гармонійний аналіз, спектральний аналіз, методи теорії виробничих функцій, методи теорії міжгалузевого балансу.

Методи економічної кібернетики й оптимального програмування: методи системного аналізу, методи машинної імітації, лінійне програмування, нелінійне програмування, динамічне програмування, опукле програмування тощо.

Методи дослідження операцій і теорії прийняття рішень: методи теорії графів, метод дерев, теорія ігор, теорія масового обслуговування, методи сіткового планування і керування.

Безумовно, не усі з перерахованих методів можуть знайти безпосереднє застосування в рамках економічного аналізу, оскільки основні результати ефективного аналізу і керування фінансами досягаються за допомогою спеціальних фінансових інструментів, проте деякі їхні елементи уже використовуються. Зокрема, це відноситься до методів дисконтування машинної імітації, кореляційно-регресійного аналізу, факторного аналізу, обробки рядів динаміки тощо.

Практика економічного аналізу виробила його основні методи. Серед них можна виділити шість:

- горизонтальний (тимчасовий) аналіз - порівняння кожної позиції в інформації з попереднім періодом;

- вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції в інформації на результат у цілому;

- трендовый аналіз - порівняння кожної позиції в інформації з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто. основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;