Сторінка
1

Корпоративні облігації в Україні

На протязі майже всього періоду незалежності Україна не мала повноцінного фондового ринку: то підвили емітенти, будуючи з грошей акціонерів фінансові піраміди, то гальмувала приватизація, то була економічна криза. Учасники ринку вже зачекались і готові зробити будь-які дії, щоб оживити фондовий ринок, і, здається що тепер це вирішили робити на прикладі корпоративних облігацій.

Наявність в країні розвиненого ринку державних цінних паперів створює предпосилки для розвитку ринка корпоративних облігацій. При цьому для розвитку ринку корпоративних облігацій дуже важливий не стільки поточний рівень розвитку ринка державних бумаг, скільки його рівень у попередні роки. Сам факт того, що в країні сформований і достатньо розвинений ринок державних цінних паперів, може означати з’явлення інфраструктури, досвід роботи, фахівців, що, безумовно, є фактором для розвитку ринка корпоративних облігацій.

Згідно українському законодавству, облігації підприємств випускаються підприємствами всіх форм власності, об’єднаннями підприємств, АТ та іншими товариствами.

Надійність і прибутковість корпоративних облігацій можливо визначити, якщо враховувати їх рейтинг. Рейтинги корпоративних облігацій служать надійним орієнтиром не тільки при придбанні, але й при подальшому володінні цими цінними паперами.

У 2001 році в Україні суб’єктами ринку почав динамічно використовуватись такий поширений на світових фінансових ринках інструмент, як корпоративні облігації. У 2001 році корпоративні облігації зайняли друге місце за обсягами випуску серед цінних паперів. Протягом 2001 року було зареєстровано 62 випуски облігацій на суму 694, 32 млн. грн., що перевищує загальні обсяги випуску облігацій за усі попередні роки більше ніж у два рази. Порівняно з попередніми роками у 2001 році значно більше юридичних осіб скористалися можливістю залучення додаткових коштів шляхом випуску корпоративних облігацій. У 2001 році відбулося значне підвищення інтересу з боку господарських товариств до випуску власних облігацій і зменшення частки державних підприємств-емітентів облігацій.

Треба уточнити, що в українському законодавстві визначено поняття “облігації підприємств”, в той час як в Росії зазначено поняття „корпоративні облігації”.

Корпоративна акцій і облігації можуть взаємно обмінюватися, що робить їх універсальними фінансовими інструментами, зручними для багатьох організацій.

Існує тісний взаємозв’язок між рівнем розвитку ринка акцій та ринка корпоративних облігацій. В якості індикатора розвитку ринка акцій є найбільш показниковим біржовий оборот вторинного ринку.

З розвитком українського ринку цінних паперів і з подальшим використанням облігацій підприємств поперед всього як інструмент залучення додаткових засобів механізм їх залучення поступово змінюється. Якщо перші зареєстровані випуски облігацій були переважливо цільовими, тобто виплата за забовя’заннями проводилась товарами, то з 2000 року емітенти почали реєструвати здебільш відсоткові облігації.

Це перш за все пов’язано з економічним станом, який склався в країні, а саме з відсутністю ринків збиту продукції та недоліком оборотних засобів

Довгий час емісії корпоративних облігацій були не вигідними, тому що емітент повинен був сплатити 30% податку на прибуток від виручки, вилученої при розміщені облігацій. З 1999 року, при прийнятті виправок до закону про оподаткування прибутків підприємств, емітентам дозволяли не включати залучені засоби до складу валових прибутків. Це торкається випадку, коли корпоративні облігації розміщуються по номіналу. Відсотки, сплачені інвесторам включають до складу валових витрат.

Особа, яка придбає облігації, витрати на купівлю облігації не відносить собі на витрати .

Вторинний ринок податкове законодавство блокує але є деякі “податкові можливості”. Розглянемо оподаткування продавця. Якщо підприємство отримало облігації на первинному ринку у емітента, воно не відносить витрати на купівлю на валові витрати. Якщо ж воно перепродає облігації на вторинному ринку, то вся сума прибутку включається в його дохід від торгівлі цінними паперами. Але до витрат купівля не значиться. Таким чином виникає сверхприбуток на суму, отриману від продажу облігацій.

Придбати на вторинному ринку вигідно. Витрати на купівлю на вторинному ринку покупець відображає у своїх витратах. При погашені покупець отримує відсотки та основний борг. При цьому отримана від емітента сума основного борга не є доходом і не буде відображатися в податковому обліку. Таким чином, той, хто купує облігації на вторинному ринку, економить на податках.

Однак існує ряд обмежень. Залишилася норма обмеження у розмірі 25% УК акціонерного товариства. Наявність такого обмеження на сучасному ринку корпоративних облігацій породжує ряд парадоксів. Наприклад, товариства з обмеженою відповідальністю, діяльність яких, як правило, носить більш рисковий характер, а їх бізнес менш масштабний, ніж АТ, можуть випускати облігації без обмежень.

На ринку з’явилось багато облігацій абсолютно різної якості, що каже о бездіяльності обмеження у формі відсотка від уставного фонду компанії. З тим, що це обмеження шкодить подальшому розвитку ринка, згідні всі учасники.