Сторінка
9
Для підприємця виключного значення набуває страхування від політичних ризиків, комерційних, правових, технічних небезпек. Воно ж сприяє упорядкуванню фінансових і юридичних взаємозв'язків між різними суб'єктами ринку.
Враховуючи, що метою будь-якої підприємницької діяльності є одержання прибутку, особливо велике значення набуває страхування від можливої Його втрати або неодержання передбачуваних доходів.
Прийнято вважати, що фактори, які викликають втрати (неодержання) прибутку, зумовлюються двома групами причин. До першої відносяться різні порушення нормального виробничого процесу внаслідок стихійних чинників, аварій та інших непередбачуваних подій. До другої групи відносять зміну ринкової кон'юнктури, погіршення або ж порушення умов виконання контрактів постачальниками, чи відмову споживачів від замовленої продукції (послуг).
Прибуткова підприємницька діяльність передбачає постійне оновлення основних активів, впровадження нових технологій, заміну традиційних матеріалів новими, тощо. Іншими словами, неможливо вистояти в конкурентній боротьбі без пошуків невикористаних резервів підвищення ефективності виробництва, а, значить, без розумного ризику. Звичайно, при цьому дуже вірогідні й втрати. Страхування від них може стати важливою підтримкою підприємців в. освоєнні ними досягнень науково-технічного прогресу.
В умовах становлення ринкової економіки саме страхування все більше стає об'єктом комерційної діяльності. Страховик, беручи на себе відповідальність за певні матеріальні активи чи господарські операції, тим самим ризикує сам. Тому він не може братися за деякі види страхування, яким властива підвищена небезпека, пов'язана з крупними ризиками. Однак, багато з них можуть стати об'єктами взаємного страхування (не на комерційних засадах).
З розширенням ринкових форм господарювання буде посилюватись потреба страхового захисту підприємницьких структур, які до того ж значної зростуть кількісно. Разом з тим можливості їх страхування будуть також розвиватись, що зумовлено зміцненням фінансового становища страховиків.
Ризиковий характер виробництва зумовлений як можливими збитками від зупинки конвеєра, автоматичних ліній чи цілого підприємства або його підрозділу, так і непередбаченими наслідками від впровадження нової техніки й технології.
Страхування на випадок вимушеного простою техніки і устаткування виступає по своєму змісту як доповнення до страхування основних та оборотних активів, тому що вимушена перерва у виробництві супроводжується їх загибеллю або пошкодженням. Виходячи з цього, і склад страхувальників, і перелік страхових випадків при названих видах страхування може бути однаковим. Разом з тим це не означає їх автоматичного зв'язку. Клієнти можуть укладати договори по обох видах страхування або по одному з них. Економічно оправданим є одночасне заключення підприємцем договорів по страхуванню майна та страхуванню від вимушених простоїв. Для страховиків укладання двох названих договорів страхування дозволяє більш виважено і з меншими витратами розраховувати збиток при виникненні стихійного лиха або іншого страхового випадку.
У разі непередбаченої зупинки виробництва в страхову відповідальність можуть включатись втрати від простою, зумовленого перервами в електро- і газопостачанні, не подачі води, стисненого повітря, тощо, причинами яких є аварії, що відбулись не у страхувальника, а у відповідних його постачальників.
Особливістю страхування від простоїв у виробничому процесі є те, що розмір збитку при цьому в значній мірі залежить від тривалості вимушених зупинок виробництва. Тому для визначення обсягу страхового відшкодування дуже важливо встановити тривалість відповідальності страхової організації, тобто період часу, на протязі якого діють зобов'язання щодо відшкодування збитків від простою. В світовій практиці найбільш розповсюдженим є встановлення такої відповідальності на період до одного року.
В договорах страхування збитків від простою здебільшого передбачається і встановлення деякої межі, перевищення якої зумовлює виникнення відповідальності страховика. В значені такої межі може бути використана франшиза в грошовому виразі, що широко застосовується в практиці майнового страхування, або період простою, лише при перевищенні якого страхувальник одержує право на відшкодування.
Той збиток, що підлягає страховому відшкодуванню від простою, включає такі елементи. В нього входять витрати, здійснені за час зупинки виробництва, не одержаного внаслідок цього прибутку, додаткових затрат на ліквідацію наслідків страхового випадку. Виходячи з того, що другий складовий елемент величини збитку, як правило, найбільш значний, можна вживати визначення "страхування втраченого прибутку" (доходу).
До складу витрат, здійснених в період зупинки виробництва, включаються ті затрати страхувальника, які він змушений нести незалежно від того, чи відбувається виробничий процес, чи він зупинений. Обчислюючи такі витрати, розмежовують ту їх час гину. яка проявляється лише в умовах зупинки виробництва, від постійних затрат.
Обсяг прибутку, не одержаного за період зупинки виробничого процесу, можна обчислити шляхом множення величини продукції, яка не була вироблена внаслідок простою, на норму прибутку, розраховану на одиницю продукції. При таких розрахунках обсяг невиробленої в період простою основних активів продукції визначається у вигляді різниці між величиною товарною маси, яка могла б бути вироблена в разі нормального виробничого процесу, і масою продукції, випущеної в результаті налагодження виробництва її на інших об'єктах.
Для визначення суми додаткових затрат, направлених на скорочення збитків від простою техніки й устаткування, необхідно проаналізувати облікові та звітні документи. В них міститься необхідна інформація про введення додаткових змін, оплату за понадурочні роботи, терміновий ремонт, залучення менш ефективних техніки й технології, тощо. Важливою умовою здійснення таких затрат є те, щоб їх сума не перевищувала можливого збитку по двох інших елементах у випадку, коли б цих затрат не було.
Звернемо увагу на те, що розрахунок обсягу збитку, як правило, досить складний, і вимагає, насамперед, глибокого знання специфіки виробничого процесу па тому чи іншому підприємстві, що виступає в ролі страхувальника. Необхідний і аналіз значного обсягу інформації, що характеризує різні сторони його діяльності.
Для страхування підприємницької діяльності застосовуються ті ж загальні обмеження відповідальності страховика, що й до інших видів страхування (порушення страхувальником правил і техніко-економічних умов експлуатації техніки й устаткування, військові дії, тощо). Крім них, в даному страхуванні виключається з відшкодування додатковий збиток, який викликаний зупинкою виробництва по таких причинах: зміною затвердженого проекту, ремонту чи реконструкції пошкоджених активів, забороною органами місцевої влади проведення відновлювальних робіт, недостатністю у страхувальника необхідних фінансових чи матеріальних ресурсів для подолання наслідків простою.