Сторінка
3

Формування системи перерозподілу в економіці України

Ринок фінансових капіталів включає елементи трьох попередніх ринків, пов’язані з довгостроковим фінансуванням, і теоретично є головним елементом ФР в процесі трансформації заощаджень в інвестиції. Поки, на жаль, діяльність цього ринку в Україні практично не відображається на рівні інвестицій, про що свідчить тенденція постійного зниження капітальних вкладень.

Таким чином, розширення фінансового капіталу в нашій економіці носить в основному спекулятивний характер, і в разі, якщо тенденція розходження темпів розвитку фінансового та реального капіталу прийме затяжний характер, неминучо настане крах ниньошнього фінансового псевдоринку.

Яку ж роль в цьому процесі виконують суб’єкти ФР – фінансові посередники (ФП)? Кошти фінансово-кредитних установ.

Біля двох третин щорічного обсягу інвестицій в США проходить через руки ФП. Саме завдяки їх діяльності розвивається ринок фінансових капіталів.

Класична реалізація діяльності цих інститутів в Україні могла б сприяти:

- концентрації капіталів;

- зростанню ефективності їх діяльності в якості елементів приватизації;

- ефективному переміщенню капіталів між галузями народного господарства, стимулюючи діяльність підприємств;

- залученню іноземного капіталу.

Однак, на сьогоднішній день, діяльність ФП на українському ФР має в основному негативні тенденції. Проаналізуємо, функціонування яких із них перспективно для України.

Найважливішими ФП як в Україні, так і в усьому світі є КБ. З них ведучу роль у розвитку ринків капіталів України грають інвестиційні банки. Однак, із 12 зареєстрованих в Україні інвестиційних банків довіру викликає лише “Промінвестбанк”. Інші або мають незначні пасиви, або зовсім недавно почали свою діяльність на українському ринку. Можна спрогнозувати позитивний розвиток інвестиційних банків з участю іноземного капіталу, тому що закордонні інвестиційні банки принесуть сюди не тільки гроші, але й багатолітній досвід роботи. Однак, як відзначалось раніше, більша частина грошової маси в Україні концентрується у населення, комерційні банки ж працюють в основному із коштами юридичних осіб. В світовій практиці залученням заощаджень населення займаються інвестиційні компанії (ІК) та інвестиційні фонди (ІФ). Як же на Україні?

У нас досить широко поширені інститути ІФ і ІК. Однак, головним і рішучим тут є той факт що в нашій країні ІФ і ІК, а також довірчі товариства чи трасти, на відміну від подібних західних інститутів, почали свій розвиток, головним чином, не завдяки зростанню доходів населення, а з метою сприяння прцесу приватизації на основі залучення приватизаційних паперів. Таким чином, тільки закриті ІФ випустили інвестиційні сертифікати на суму 5 млн.грн. Однак, розглянемо якісні характеристики їх діяльності:

- 90% ІФ – закриті, тобто вони не зобов’язуються перед вкладниками викупляти інвестиційні сертифікати (95% ІФ США – відкриті). У той же час, за відомостями Фонду держмайна, саме закриті ІФ мають найбільшу питому вагу у структурі акумульованих приватизаційних паперів (60%) та більше 50% вкладень приватизаційних коштів серед усіх фінансових інститутів; лише 28% фінпосередників отримують дивіденди по придбаних акціях.

- на сьогоднішній день ФДМУ анульована діяльність 183 ІФ та ІК;

- діяльність багатьох закритих ІФ та взаємних фондів ІК припиниться найближчим часом;

- викликає підозру фінансовий стан нині діючих ІФ та ІК: багато ІК мають активи від 2 до 5 млн.$, а статутний фонд – 30-100 тис. грн.;

- як показав досвід їх діяльності, більшість не виконує свої функції інститутів спільного інвестування, а переслідує інтереси власного бізнесу.

Слідуючими ФП, розвиваючими свою діяльність в Україні, є страхові компанії (СК). Як і ІФ та ІК, вони також можуть залучати заощадження населення та вкладати їх в акції та облігаціі промислових корпорацій. Сьогодні в Україні зареєстровано 232 СК, але, тому що у населення немає довіри до страхового бізнесу (в 1996 р. страхові внески по особистому страхуванню склали 16,8% від усього обсягу доходів СК)6) ринок страхування України представлений в основном кептивними СК, крім того їх капітали незначні (у середньому баланси складають 2-3 млн.грн.). Майбутнє тут за крупними СК з високою концентрацією капіталу. Саме вони зможуть спрямувати свої активи на ринок фінансових капіталів.

Перші кроки на українському ФР роблять кредитні спілки. Специфічним родом діяльності, продиктованим платіжною кризою в Україні, стали операції кредитних спілок з векселями, в тому числі, погашення заборгованості своїх членів за електроенергію енергетичними векселями, значно зменшуюче обсяги цих платежів.

Таким чином, на сьогоднішній день, не дивлячись на велику кількість ФП в Україні, їх якісний склад не відповідає потребам нашої економіки. Тому без відповідного законодавства, контролю та підтримки з боку держави ФП в Україні не зможуть виконувати свої класичні функції, а будуть продовжувати розвиток фінансових пірамід. Їх діяльність стане корисною для нашої економіки, коли, з одного боку, вони зможуть запропонувати порівняно вигідні умови вкладення заощаджень населенню, а з іншого, на фондовому ринку їм буде запропонований широкий спектр довгострокових боргових забов’язань різного ступеня ліквідності. Сприяти формуванню такого фондового ринку зможе грошовий етап приватизації, тому саме в цей період, можливо, намітяться позитивні тенденції в діяльности ФП в Україні.

Іноземні інвестиції. В ідеалі зовнішні внески повинні бути допоміжним чинником. У 1997 році їх обсяг був майже у двічі меньший внутрішніх капітальних вкладень. Більшість іноземних інвестицій – це вклади до статутних фондів підприємств з іноземним капіталом (78% охопленних підприємств). Саме цей напрямок використання іноземних коштів (а не спекулятивні операції нерезидентів на фінансовому ринку) сприятливий для обох сторін. Але така політика іноземного інвестування можлива за умов фінансової стабільності у державі. Про це свідчать дані про зростання обсягів іноземних інвестицій у роки відносної фінансової стабілізації (за 1996-1997 роки зростання становить 2,8 рази).

Заощадження населення. Структурна криза народного господарства призвела до того, що, починаючи з 1995 року, у населення концентрується більша частина грошової маси. За різними оцінками ця сума становить 10-20 млрд.$, щорічно до 3 млрд.$ вивозиться за кордон.

Моніторинг розподілу населенням своїх доходів показує, що заощадження, які повертаються в економіку України, складають приблизно 10 % від загального їх обсягу, 90 % - це витрати на придбання іноземної валюти8). Таким чином, у нашій економіці сформувався відокремлений потік нейтральних грошей (НГ):