Сторінка
5
- відповідної інформації щодо звітного і попереднього періоду;
- обліковій політика підприємства і її змін;
- консолідації фінансових звітів;
- припиненні (ліквідації) окремих видів діяльності;
- обмеженні щодо володіння активами;
- участі в спільних підприємствах;
- виявлених помилках минулого років і пов'язаних із ними коригуваннях;
- переоцінці статей фінансових звітів;
- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).
Інформація про підприємство, що підлягає розкриттю у фінансової звітності, включає:
- найменування, організаційно-правову форму і місце перебування підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адреса його офісу);
- стислий опис основної діяльності підприємства;
- найменування органу управління, у веденні якого знаходиться підприємство, або найменування його материнської (холдінгової) компанії;
- середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.
Кожний фінансовий звіт повинний містити дату, за станом на який приведені його показники, або період, що він охоплює. Якщо період, за який складений фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого даним Положенням (стандартом), те причини і наслідку цього повинні бути розкриті в примітках до фінансової звітності.
У фінансовій звітності повинна бути зазначена валюта, у якій відбиті елементи звітності, і одиниця її виміри.
Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, у якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього і методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.
Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства для вирішення поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.
З цією метою підприємство повинно розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни.
Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні — зразок, еталон, модель, що беруться за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку — це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.
Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі — П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Дане положення визначає:
• мету фінансових звітів;
• їх склад;
• звітний період;
• якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;
• вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.
П(С)БО 1 треба застосовувати за підготовки й надання фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (далі — підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.
Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий у 1997 р.) Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Фінансова звітність визначена П(С)БО 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період.
Бухгалтерський баланс є основним фінансовим звітом, що відображає майно і фінансово-економічне положення підприємства на певну дату відповідну кінцю звітного періоду. Баланс являє собою таблицю, в якій відбиваються активи підприємства (в звичному розумінні засобу), а також капітал і зобов'язання (в звичному розумінні пасиви або джерела утворення коштів) з обов'язковою рівністю між активами і зобов'язаннями, оскільки всі бухгалтерські проводки здійснюються методом подвійного запису і кожна господарська операція відбивається по дебету одного і кредиту іншого рахунку в одній і тій же сумі.
Бухгалтерський баланс, як один з основних елементів методу бухгалтерського обліку і найважливіша форма фінансової звітності, відображає вартість майна підприємства загалом по активах і об'єми вкладеного в це майно власного і залученого капіталу по пасивах.
Бухгалтерські статті балансу звичайно згруповані в економічно однорідні блоки, але порядок розташування статей може варіюватися. Адресна частина балансу містить, як мінімум, назву компанії, її юридичний статус і дата складання. Звичайно саме на основі балансу робляться загальні висновки про фінансово-господарську діяльність підприємства і його фінансове становище. Економічний зміст балансу представлений сукупністю матеріальних і нематеріальних цінностей, що мають форму матеріальних, нематеріальних або фінансових активів, оборотних коштів, грошових коштів і дебіторської заборгованості, званих активами підприємства. У той же час з юридичної точки зору майно є не що інше, як сукупність прав і зобов'язань в грошовому вираженні, званих капіталом і зобов'язаннями (пасивами), що належать підприємству. Між економічним і юридичним змістом майна існує математична рівність у вигляді рівності підсумків активів і пасивів балансу.
Завантажити реферат