Сторінка
4
Складніша ситуація з Рахунковою палатою. Занепокоєння викликає той факт, що в багатьох вищезгаданих законопроектах чітко простежуються намагання принизити роль парламентського контролю взагалі й Рахункової палати зокрема як незалежного конституційного органу державного фінансового контролю. Ігноруються загальноприйняті світові стандарти, основні принципи державного фінансового контролю, проголошені Лімською декларацією, яка була прийнята ще 1977 року на IX Конгресі міжнародної організації вищих органів державного фінансового контролю (INTOSAI), а також положення статутів цієї організації та Європейської організації вищих контрольно-фінансових установ (EUROSAI). Згідно з їхнім статутом повноваження вищої контрольної установи держави повинні бути визначені Конституцією, що є гарантом стабільності.
До речі, Рахункова палата входить до складу цих організацій. Шестирічна практика діяльності такого важливого органу державного фінансового контролю засвідчила, що Рахункова палата не повинна зосереджуватися лише на бюджетних проблемах. Завдання, повноваження та функції Рахункової палати мають принципово відрізнятися від інших державних органів фінансового контролю хоча б тому, що ця інституція, як конституційний орган, перебуває поза виконавчою владою і покликана здійснювати фінансовий контроль за нею від імені Верховної Ради України та в інтересах усіх платників податків, тобто суспільства в цілому. Її діяльність має переорієнтовуватися від контролю за фінансовими потоками до контролю за ефективністю використання бюджетних коштів, як мінімум, а максимум - це визначення ефективності діяльності відповідного міністерства. Тобто результатом перевірки має стати відповідь на питання: як працює та чи інша державна установа, споживаючи кошти, які вона отримує з бюджету ?
Платники податків мають бути упевнені, що кошти, які вони сплачують до державної скарбниці, використовуються не просто за цільовим призначенням, а й ефективно. Тільки в такому разі ми наведемо порядок у сплаті податків і реально й за всіма вимогами доб'ємося дотримання платіжної дисципліни. Таким чином, Рахункова палата має здійснювати насамперед не фінансовий аудит, а аудит ефективності використання державних фінансів та державного майна .
На наш погляд, законопроекти, які стосуються бюджетних питань, від проекту бюджету до інших законопроектів, прийняття яких потребує додаткових бюджетних витрат, а також змін податкового законодавства, повинні проходити експертизу в Рахунковій палаті. Це дасть змогу налагодити ефективну й незалежну експертизу законопроектів у частині фінансових питань. Тим більше, що у Рахункової палати вже є напрацьований досвід експертної та аналітичної роботи у цьому напрямку.
Не повинні залишитися осторонь і питання розроблення пропозицій, що стосуються удосконалення фінансового, бюджетного, податкового та митного законодавств. Із метою забезпечення цілісної системи державного фінансового контролю до сфери повноважень Рахункової палати слід віднести контроль за ефективністю всієї діяльності Національного банку, а не лише виконання його кошторису. Немає сумніву, що повинні зберегтися й окремі функції, які виконуються нині. Зокрема, такі, як контроль за державним боргом, дефіцитом бюджету тощо.
У концепції доцільно врегулювати питання взаємовідносин і взаємодії контрольних органів, закріпити положення про те, що Рахункова палата є найвищим органом державного контролю і здійснює контроль як за доходами, так і видатками Державного бюджету України й має право на перевірки всіх державних інституцій, а Державна контрольно-ревізійна служба забезпечує періодичне проведення ревізій та перевірок, у тому числі й на прохання правоохоронних органів. Водночас контрольні функції тих чи інших структур, що здійснюють державний фінансовий контроль, повинні визначатися спеціальними законами.
Для розроблення концепції треба створити робочу групу, а після завершення роботи документ слід усебічно обговорити на спільній нараді представників контрольних органів із залученням відповідних науковців і затвердити спільним рішенням Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, а, можливо, й указом Президента. Це дасть змогу ще до підготовки та прийняття відповідного законодавчого акта зняти всі неузгодженості й непорозуміння стратегічного характеру й дістати підтримку як законодавчої, так і виконавчої гілок влади.
Лише після розроблення та затвердження концепції буде доцільним перейти до роботи над підготовкою відповідного законопроекту. Як робоча версія пропонується його назва: "Про державний фінансовий контроль". Законопроект доцільно розробити за такою структурою:
Загальні положення. Розділ повинен містити чітке визначення державного фінансового контролю, обґрунтування потреби його існування, види, форми й основні методи його здійснення.
Об'єкти державного фінансового контролю. У розділі мають визначатися об'єкти контролю в розрізі груп.
Органи державного фінансового контролю, їхні повноваження та сфери діяльності. Тут чітко встановлюється статус Рахункової палати, Державної конт рольно-ревізійної служби, ревізійних служб центральних органів виконавчої влади. Особлива увага приділяється розмежуванню сфер їхньої діяльності. Визначається порядок та особливості здійснення фінансового контролю стосовно організацій і установ, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, державних і цільових фондів, а також державних (казенних) господарських організацій, акціонерних і приватних підприємств.
Основні завдання державного фінансового контролю. Деталізуються загальні завдання в розрізі контрольних органів.
Права і обов'язки працівників органів державного фінансового контролю. Окреслюються повноваження, права й обов'язки працівників контрольних служб під час здійснення ними контрольних функцій, незалежність їх від втручання органів влади, державний захист і гарантії у разі протиправних дій.
Координація діяльності та взаємодія контрольних органів. У розділі наводиться механізм координації і узгодження планів роботи, спільних дій тощо. Доцільно передбачити створення Координаційної ради під головуванням Голови Рахункової палати та Апеляційної комісії при ній. Організація і перевірки стану відомчого контролю покладаються на ДКРС.
Організація та здійснення державного фінансового контролю. Текст розділу має розкрити зміст основних принципів контролю: обов'язкова періодичність ревізій, повнота й суцільність перевірок, об'єктивність, відшкодування збитків, відповідальність винних службових осіб за допущені порушення. Крім того, необхідно приділити увагу плануванню контрольно-ревізійної роботи, організації ревізій та перевірок, тематиці і програмам ревізій, формуванню ревізійних груп, залученню спеціалістів, експертів тощо. У цьому ж розділі доцільно виділити підрозділи: а) бюджетний контроль, у якому визначити основні завдання та вимоги до такого контролю, розкрити специфіку проведення ревізій і перевірок виконання дохідної частини й використання коштів Державного бюджету України, ревізій складання і виконання місцевих бюджетів, ревізій використання бюджетних коштів та діяльності бюджетних установ. Особлива увага приділяється ефективності використання бюджетних коштів; б) контроль у сфері матеріального виробництва, в якому розкривається специфіка проведення ревізій та перевірок на підприємствах і у господарських організаціях різних галузей економіки; в) ревізії збереження матеріальних цінностей та коштів, в якому наводяться специфічні питання призначення та проведення зазначених ревізій, основні методи й прийоми під час здійснення такого контролю; г) оформлення матеріалів ревізій та перевірок, у якому визначаються вимоги щодо документування встановлених фактів незаконних дій, розкрадань і порушень у використанні державної власності й коштів, а також оформлення матеріалів ревізій і перевірок. Встановлюється порядок підписання актів ревізій та довідок за результатами перевірок.
Завантажити реферат