Сторінка
7

Аналіз фінансового стану біржі

За рахунок розширення біржової торгівлі створюються біржі нового типу - ф'ючерсні. Основними ознаками ф'ючерсної торгівлі є:

* фіктивний характер угод;

* зв'язок з ринком реального товару через страхування (хеджування), а не через поставку товару;

* завчасно строго визначена і уніфікована споживча вартість товарів;

* повна уніфікація поставки товарів.

Опціонні біржі використовуються для підсилення страхування учас­ників біржової торгівлі, оскільки вони дають можливість для покупців опціонів обмежити можливості отримання збитків при укладанні біржових опе­рацій.

Опціонні біржі, на відміну від ф'ючерсних, виникли у 80-х роках XX сторіччя і успішно функціонують на багатьох міжнародних біржах.

Залежно від місця і ролі бірж: у світовій торгівлі, виконуваних функцій і орієнтації на ринок їх прийнято поділяти на міжнародні і на­ціональні.

Міжнародні біржі є видом постійно діючого гуртового ринку, який охоплює декілька держав, на якому здійснюються угоди купівлі-продажу на визначені біржові товари.

Міжнародні біржі обслуговують конкретні світові товарні і фондові ринки. У роботі таких бірж можуть брати участь представники ділових кіл різних країн. Характерними особливостями міжнародних бірж є забезпечення вільного перерахунку прибутку, одержаного з біржових операцій, а також укладання спекулятивних (арбітражних) угод, які дають можливість одержання прибутку за рахунок різниці котирувальних цін на біржах різних країн. Міжнародні біржі поділяються на товарні, фондові і ї валютні.

До міжнародних фондових бірж належать Нью-Йоркська, Лондонсь­ка, Токійська фондові біржі.

Національні біржі діють у межах однієї окремо взятої держави, вра­ховуючи особливості розвитку виробництва, обігу і споживання товарів, характерні для даної країни.

Залежно від сфери діяльності біржі в нашій країні можна умовно .поділити на центральні (столичні), міжрегіональні і регіональні (локальні).

РОЗДІЛ ІІ. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ

Загальні положення

1. Це Положення (стандарт) визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.

2. Норми цього Положення (стандарту) застосовують до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

3. Особливості складання консолідованого балансу визначає окреме положення (стандарт).

4. Терміни, які використовують при цьому Положенні (стандарті), мають наступне значення,

Активи - контрольовані підприємством у результаті минулих подій ресурси, використання яких, як очікують, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Довготермінові зобов'язання - всі зобов'язання, що не є поточними зобов'язаннями.

Пов'язані сторони - підприємства, відносини між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових та оперативних рішень іншою стороною.

Зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікують, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють у собі економічні вигоди.

Еквіваленти грошових коштів - короткотермінові високоліквідні фінансові інвестиції, що вільно конвертуються

у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Фінансові інвестиції - активи, які утримує підприємство з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або мають бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Необоротні активи - всі активи, що не є оборотними.

Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

5. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

6. У балансі відображають активи, зобов'язання і власний капітал підприємства.

7. Згортання статей активів та зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними положенням (стандартами).

8. Підсумок активів балансу мусить дорівнювати сумі зобов'язань і власного капіталу.

9. Форма балансу є додатком до цього Положення (стандарту). Для малих підприємств може передбачатися скорочена форма балансу.

Визнання статей балансу

10. Актив відображають у балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена й очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його викорис­танням.

11. Витрати на придбання та створення активу, що,

відповідно до пункту 10 цього Положення (стандарту), не можуть бути відображені в балансі, включають до складу витрат звітного періоду в звіті про фінансові результати.

12. Зобов'язання відображають у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому в результаті його погашення.

13. Власний капітал відображають у балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, що призводять до його зміни.

Зміст статей балансу

14. У статті "Нематеріальні активи" відображається вартість об'єктів, віднесених до складу нематеріальних активів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті наводяться окремо первісна та залишкова вартість немате­ріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума зношення. Залишкову вартість визначають як різницю між первісною вартістю і сумою зношення.

15. У статті "Незавершене будівництво" показують вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.