Сторінка
5

Прагматизм бюджетного процесу на локальному рівні. 1. Аналіз діючого порядку складання, розгляду і затвердження бюджетів органів місцевого самоврядування

Румунія. У Румунії, Законом про Державне фінансування та поправками до нього, прийнятим у 2001 році, забезпечується виконання бюджетного планування на три роки згідно програмно-цільового методу на всіх рівнях бюджетної системи країни.

Болгарія. У Болгарії, низкою законодавчих актів, що регламентують бюджетний процес, передбачається поступовий перехід до цілеспрямованого фінансового планування на місцевому рівні, забезпечуються повноваження місцевих органів самоврядування на визначення показників виконання по найбільш важливих галузях.

Наразі, основні компоненти програмно-цільового методу застосовуються в країнах Балтики, а саме в Литві та Естонії, і ці компоненти виступали як умови для вступу до ЄС.

Обсяг бюджетних коштів завжди обмежений, навіть у найбільш економічно розвинутих країнах, таких як Німеччина, США, а особливо в країнах з перехідною економікою, таких, як Румунія чи Україна. Бюджети виступають базовим інструментом у процесі розподілу обмежених фінансових ресурсів для задоволення соціальних потреб. На протязі останніх десятиліть фінансове планування зазнало декілька стадій своєї еволюції, починаючи з низки простих бухгалтерських таблиць, які до 40-х років XX століття перетворились на об'ємну систему фінансового обліку.

Будь-який метод складання бюджету має сої переваги і недоліки. Для початку розглянемо переваги та недоліки традиційного бюджету.

Формат традиційного (постатейного) бюджету є найпопулярнішим. Його особливість полягає у формуванні видатків за функціями державного сектора (частіше функції представлені відповідними міністерствами або галузями), та по статтях економічної класифікації. Акцент робиться на фінансуванні статей в межах наявних бюджетних коштів, контроль виконання статей відбувається в процесі формування, моніторингу та виконання бюджету. Такий бюджет передбачає формування статей видатків за бюджетною мережею та забезпечує фінансування на утримання бюджетних установ, без детального аналізу того, чи використання коштів призводить до досягнення бажаних результатів. Він може бути відносно загальним, або ж занадто деталізованим, наприклад, відображаючи поштові витрати та поставку пестицидів як окрему статтю. Однак, деталізація є основною тенденцією такого бюджету.

Популярність постатейного бюджету пояснюється, в основному, традиційністю його застосування, але він має все ж-таки деякі суттєві переваги.

Ú Відносна простота сприйняття;

Ú Відносна простота в підготовці;

Ú Спрощена система ведення обліку та контролю;

Ú Дає можливість попередження нецільового використання бюджетних коштів;

Простота формату постатейного бюджету має, однак, суттєві недоліки, якщо розглядати його як інструмент, корисний в сучасному фінансовому менеджменті.

Ú Цей бюджетний формат не дає корисної інформації, з точки зору управління, про зв'язок між затратами та завданнями, використаними фінансовими ресурсами та досягнутими результатами. Акцент робиться скоріше на адміністративних одиницях та об'єктах видатків, аніж на результатах, провідну роль грає контроль за придбанням, а не управлінням;

Ú Такий бюджет не в змозі прослідкувати доцільність видатків, ефективність розподілу ресурсів та якість наданих послуг;

Ú Такий бюджет зацікавлений у прирості, тобто, обговорення питань по такому бюджету сфокусоване на тому, щоб, у порівнянні з діючим бюджетом, збільшити приріст планового бюджету. У результаті, виробляється схема поступового збільшення приросту без серйозного врахування результатів, які рано чи пізно дадуть про себе знати. І хоча до будь-якого бюджетного формату можна вносити поправки стосовно приросту, постатейний бюджет є особливо схильним до таких поправок.

Головна відмінність методології програмно-цільового методу від традиційного постатейного методу формування бюджету полягає у різниці підходів до проблем, які підлягають вирішенню а також, у різному наборі інструментів, що використовується для вирішення цих проблем. Цю різницю наглядно представлено на рис.2.1 та 2.2. На рис.2.1 відображено спрощену модель традиційного постатейного процесу формування бюджету.

Метою такого процесу є збереження організаційної структури шляхом закладення у бюджет на наступний рік достатнього фінансування на підтримку всього бюджетного сектора - видатків на виплату заробітної плати, оплату комунальних послуг та інші. Школи чи лікарні матимуть змогу функціонувати протягом всього періоду. Тоді постає проблема забезпечення надходжень коштів. Кількісним вирішенням цієї проблеми буде реальна величина надходжень до затвердженого бюджету протягом року плюс невеликий надлишок. Ці цілі досягаються в основному політичними методами, оскільки запити бюджетних установ на виділення коштів значно перевищують наявну кількість бюджетних ресурсів, виділення коштів одному сектору зменшує обсяги фінансування іншого.

Рис. 2.1. Схема моделі традиційного (постатейного методу формування бюджету [62]

Програмно-цільовий метод докорінно відрізняється від традиційного методу. Він ґрунтується на раціональному управлінні, тобто його метою є не збереження організаційної структури, а вирішення соціальних проблем. Організації не фінансуються просто тому, що вони існували раніше, кількість персоналу, що працює у бюджетній сфері, не залишається сталою. Навпаки, програмно-цільовий метод намагається внести покращення в існуючі організаційні методи роботи і фінансувати тільки ті установи, які найбільшою мірою сприяють досягненню поставлених цілей. Метод програмно-цільового фінансування використовує систематичний підхід до визначення завдань та цілей установ як складових бюджетного процесу, встановлюючи прямий зв'язок між використаними ресурсами та досягнутими результатами, як у середньостроковій, так і довгостроковій перспективі досягнення поставлених цілей. Ці відмінності проілюстровано на рис.2.2.