Сторінка
6

Прагматизм бюджетного процесу на локальному рівні. 1. Аналіз діючого порядку складання, розгляду і затвердження бюджетів органів місцевого самоврядування

Рис. 2.2. Модель раціонального процесу управління (формування бюджету за програмно-цільовим методом) [62]

Процес формування бюджету за програмно-цільовим методом починається з окреслення проблем, що підлягають вирішенню: кількість дітей, яких слід забезпечити освітою, кількість пацієнтів, яких треба полікувати тощо. Для вирішення цих проблем створюються відповідні програми та підпрограми, і бюджет формується виключно на основі цих програм. Структура програм повністю відповідає державним пріоритетам. Кінцевою метою фінансування установ є втілення ними програм, спрямованих на вирішення конкретних проблем. Формулюються проміжні цілі, які слід досягнути за допомогою бюджетних ресурсів протягом певного періоду.

Наступний етап - виокремлення стратегій для досягнення поставлених цілей, і розробка кількісних параметрів реалізації цілей з метою визначення ступені досягнення цілі. Для визначення, чи установа досягнула очікуваного, після здійснення програми результати можна виміряти кількісними параметрами. Якщо цілей не було досягнуто, їх проаналізують і відредагують, щоб відкоригувати слабкі місця у наміченій стратегії, або буде проведений аналіз втілення програми, і, якщо потрібно, внесені зміни у сам процес реалізації. На цій стадії керівники визначають, чи досягнуто цілі та завдання, і на основі цього визначають суспільну вартість від продовження, завершення чи внесення змін до програми ,

Програмно-цільовий метод також передбачає, що при прийнятті рішень щодо використання коштів враховуються такі аспекти як підвищення корисності програми, зниження витрат на функціонування місцевих урядів, якісне надання послуг по галузям видатків та добробут суспільства в цілому. Керівники використовують показники виконання програм для вичерпної оцінки досягнутих в результаті втілення програми результатів, та вказують, як ці результати співвідносяться з місцевими та загальнодержавними пріоритетами.

Головні риси, що відрізняють програмно-цільовий метод від традиційного (постатейного) формування бюджету наведено нижче в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Відмінності концептуальних засад програмно-цільового та постатейного методів бюджетування

Програмно-цільове бюджетування - це бюджетування, орієнтоване на результат, де акценти робляться на тому, що потрібно зробити, скільки потрібно зробити, чого потрібно досягти, скільки досягнуто в результаті та скільки це коштує платникам податків. Основною метою програмно-цільового методу постає забезпечення необхідної інформації про ресурси та ефективність видатків, від яких залежить виконання програми та підпрограми. Така інформація допоможе керівникам, які приймають рішення, правильно вибрати першочергову та найважливішу для населення ту чи іншу програму серед інших, альтернативних програм, які також можуть бути важливими, але при обмежених фінансових ресурсах фінансування всіх бажаних програм та підпрограм стає наразі нереальним.

Основними рисами програмно-цільового фінансування є:

Ú Зосередження уваги на результатах. Зміщення акценту з витрачання ресурсів на виконання програми та досягнення результатів;

Ú Підвищення ефективності державного сектору. В межах ПЦМ забезпечується виконання одного з найпереконливіших пунктів плану моніторингу та аналізу бюджетного виконання, а саме - співвідношення видатків з досягнутими результатами. Аналіз виступає інструментом для програмного оцінювання, та дозволяє затвердити і запровадити бюджетну програму, результати якої виправдають ефективність виконаних затрат;

Ú Підвищення бюджетної прозорості та заохочення громадськості до участі в бюджетному процесі шляхом підготовлення та проведення громадських слухань з питань місцевого самоврядування та бюджету;