Сторінка
2

Державні фінанси, їх місце у фінансовій системі

Фінанси виконують ряд функцій: регулюючу, розподільчу та контрольну.

Регулююча функція фінансів базується на правовій регламентації грошових відносин у суспільстві. Для забезпечення регулюючої функції застосовується набір фінансових інструментів, передусім податків. З їхньою допомогою держава впливає на різні сторони фінансово-економічного розвитку.

Розподільча функція фінансів пов’язана передусім з розподілом та перерозподілом суспільного продукту й національного доходу для задоволення різних потреб народного господарства й населення.

Контрольну функцію фінанси виконують у процесі утворення й використання грошових ресурсів. Цей контроль має встановлюватися за пропорціями в розподілі й раціональним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів шляхом з’ясування відповідності розміру фондів наміченим цілям.

Названі функції взаємопов’язані між собою, їх виконання залежить від чітких дій державних фінансових структур, підприємств різних форм власності, стабільного функціонування економічного та правового механізмів.

Економічна роль фінансів у ринковій економіці надзвичайно велика. Функціонування фінансів забезпечується через фінансову систему. Показники фінансової системи є головним індикатором її стану.

Отже, фінанси - це „кровоносна система” будь-якої економіки.

Система створення та використання фондів грошових ресурсів разом з розгалуженою мережею фінансових установ являє собою фінансову систему.

На практиці ця система включає різноманітні фінансові інститути, які суспільство використовує з метою забезпечення кругообігу фінансових ресурсів різної цілеспрямованості, і поділяється на: державні фінанси; фінанси підприємств і організацій; фінанси населення.

Державні фінанси - це система фондів грошових ресурсів, зосереджених у руках держави й призначених для забезпечення виконання властивих їй функцій та сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються.

Держава через систему фінансів (державний бюджет, державне страхування) перерозподіляє частину національного доходу з метою регулювання економічних процесів розвитку виробництва, розв’язання соціальних проблем, проблем окремих регіонів, розвитку зовнішньоекономічних відносин.

2. Структура державних фінансів України

Сфера державних фінансів характеризує фінансову діяльність держави. Вона включає такі ланки: бюджет держави, державний кредит, фонди цільового призначення, фінанси державного сектору.

Бюджет держави складається з сукупності бюджетів усіх рівнів, що існують в Україні. Консолідований бюджет України формується як результат взаємодії державного бюджету України, бюджету республіки Крим та місцевих бюджетів.

Фонди цільового призначення включають Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості, Інноваційний фонд, позабюджетні фонди місцевих органів самоврядування.

Державний кредит є заборгованістю держави перед своїми громадянами та підприємницькими структурами.

Фінанси державного сектора. У цій сфері державних фінансів знаходяться фінанси підприємств та організацій державної та комунальної форм власності. Тут створюється понад 84% валового внутрішнього продукту України.

Основними функціями державних фінансів є структурна перебудова економіки, боротьба з монополізмом, захист навколишнього середовища, оборона, захист правопорядку, соціальний захист населення, проведення фундаментальних наукових досліджень, загальна освіта, наука, соціальне забезпечення населення, охорона здоров’я.

Держава реалізує свої функції за допомогою фінансового механізму, тобто за допомогою форм і методів мобілізації фінансових ресурсів та їх розподілення.

Основним інструментом фінансового механізму є бюджет. Функції держави реалізуються одночасно на кількох рівнях економічної системи суспільства.

Так, на мікрорівні проходить мобілізація фінансових ресурсів, їх концентрація відбувається на мезорівні та макрорівні.

Розподіл та перерозподіл проходить на мезорівні та макрорівні, а споживання - на мікрорівні.

Оскільки всі ці процеси відбуваються одночасно, то фінансовий механізм держави діє як циклічний перервний щодо руху частки грошової маси, та як безперервний поступальний щодо руху всієї грошової маси. При цьому виникає проблема - установити оптимальне структурне співвідношення між ланками системи державних фінансів. При цьому частка ВВП, що знаходиться у розпорядженні держави, значно змінюється в залежності від того, до якого типу належить економіка.

3. Характеристика основних складових державних фінансів

Бюджет держави – складова ланка державних фінансів. Суть бюджету – фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної.

Бюджет характеризується наступними ознаками:

1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов’язаних із вилученням частки національного доходу державою, і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства та окремих адміністративно-територіальних формувань;

2) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу, рідше — національного багатства, між окремими галузями народного господарства, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;

3) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мірою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

4) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовим значенням бюджету порівняно з іншими ланками.

За своєю економічною сутністю бюджет — це грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, та юридичними і фізичними особами — з іншого, в процесі перерозподілу національного доходу (частково і національного багатства) у зв’язку із формуванням і використанням бюджетного фонду, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони і державного управління.

Державний кредит - це сукупність економічних відносин між державою в особі її органів влади з одного боку та юридичними та фізичними особами з другого боку. При цьому держава виступає або в ролі позичальника або позикодавця по відношенню до приватних осіб, фінансових та кредитних установ, урядів інших держав. Держава також може виступати в ролі гаранта по кредитах, які видаються місцевим органам влади держаним підприємствам, іноземним позичальникам.

При державному кредиті взяті в борг кошти поступають у розпорядження держави, перетворюючись у її додаткові фінансові ресурси. При цьому джерелом погашення державних позик і виплати відсотків по них виступають державні кошти.

Державний кредит характеризує особливу форму фінансових відносин держави і тому виділяється в окрему ланку.