Сторінка
2

Операції СПОТ

Основними учасниками спот-ринку виступають комерційні банки, які здійснюють такі валютні операції:

• напряму з клієнтами — підприємствами приватного і державного секторів;

• на міжбанківському ринку напряму з іншими комерційними банками;

• через брокерів з банками і клієнтами;

• з центральними банками країн.

Характерними рисами спот-ринку є:

1) виконання платежів протягом двох робочих банківських днів (як правило) без нарахування процентів на суму валюти;

2) виконання угоди головним чином на базі електронної торгівлі з підтвердженням електронними повідомленнями (авізо) протягом наступного робочого дня;

3) діють обов'язкові курси: якщо дилер великого банку цікавиться котируваннями іншого банку, то оголошені йому котирування є обов'язковими для виконання угоди з купівлі-продажу.

Основними інструментами спот-ринку є електронний переказ каналами системи СВІФТ, яка забезпечує цілодобовий доступ швидкісної мережі передачі міжбанківської інформації у стандартній формі за високого ступеня контролю та захисту несанкціонованого доступу.

Процес установлення валютного курсу має назву котирування валют, яке може бути прямим або непрямим (зворотним), прямим/зворотним.

Дилери отримують інформацію про поточні зміни обмінні курсів у електронних інформаційних системах типу “Reuters”, “Telerate”, “Bloomberg”, “Knightridder”, а також з телефонних розмов дилерами інших банків та брокерських домів. Деякі банки орендують у системи Reuters власні сторінки, на яких відображають інформацію про свої останні курси придбання/продажу валют Однак курси, зафіксовані на цих сторінках, не є обов'язковими для виконання даним банком;

4) звичайні обсяги на ринках доларів США — 3—5 млн. швейцарських франків — 5—10 млн.;

5) на спот-ринку банки котирують валюти за курсами: продажу ask (offer) rate — AR(OR) — більший курс; придбання bid rate — BR — низький курс;

середня арифметична AR та BR — середній курс застосовується дилерами для зовнішньоторговельних контрактів.

На валютному ринку базові котирування встановлюються маркет-мейкерами (market-makers). Учасників, які використовують ринок, що визначається маркет-мейкером, називають маркет-тейкерами (market-takers).

Вибір курсу користувачем ринку є дзеркальним відображенням котирувань, що пропонуються маркет-мейкерами.

Хоча спот-операції належать до "швидких" валютних операцій, все-таки і вони підвладні валютному ризику. Це пов'язано насамперед з технічними особливостями клірин­гових розрахунків, що існують у більшості країн світу, а також з часовими різницями в роботі валютних ринків. Наприклад, валютні ринки США і Західної Європи розділені п'ятьма годинними поясами і тому платежі в доларах можуть направлятися на кілька годин пізніше від платежів у західноєвропейських валютах, все ж встигаючи до відведеного строку валютування по операції, що може призвести до можливості виникнення ризику збитків. Крім того, особливістю багатьох клірингових систем є те, що інформація про одержання платежу від контрагента стає відомою лише на наступний день після дати валютування, а за цей час різка зміна валютного курсу може призвести до збитків або до упущення вигоди.

3. Операції СПОТ та форвардний курс

Своєрідним поєднанням операцій “спот” та “форвард” є операції своп, що являють собою комбінації купівлі або продажу валюти на умовах “спот” з одночасним укладенням зворотньої угоди на умовах “форвард”. Дані операції є зручними для банків, оскільки тимчасово забезпечують необхідною валютою без ризику, пов’язаного із зміною курсу.

Операції “своп” здійснюються з метою придбання банком необхідної валюти для забезпечення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків, кредитування (якщо клієнт пред’являє попит на позики в певній іноземній валюті), а також для укладення угод на грошових ринках, пов’язаних з короткостроковим експортом капіталів.

Строкові валютні операції тісно пов¢язані з процентними ставками по короткострокових депозитах. Форвардний курс має тенденцію до підвищення, якщо процентні ставки обмінної валюти нижчі, ніж процентні ставки контрагентної валюти. І навпаки, валюта країни де банківська процентна ставка вища буде мати у форвардній операції відповідну “знижку”. При однакових ставках банківського процента регулятором валютного обміну залишається “спот”-курс.

У міжнародній практиці більшість країн орієнтується на ставку “ЛІБОР” (London: jnter Bank Offered Rate) - процент по міжбанківських депозитах у Лондоні.

Розрахунок премії чи дисконту до форвардного курсу можна зробити за флрмулою:

КВ (%В - %А) · СФ

П / Д = ——————————— , де

360 · 100

КВ - “спот”-курс валюти для продажу,

%В - ставка “ЛІБОР” по депозитах у валюті, що необхідна для купівлі,

%А - ставка “ЛІБОР” по депозитах у валюті, що продається,

СФ - строк форвардної операції.

Наприклад, комерційний банк хоче продати 10000 доларів США за фунти стерлінгів з доставкою через шість місяців. Спот-курс:

1 долар = 0,58 ф.стерл., ставки “ЛІБОР” по доларах - 3,8%, а по ф. стерл. - 6%.

Тоді:

0,58 · (6 - 3,8) · 180

П / Д = ——————————— = 0,0032.

360 · 100

Форвардний курс = 0,58 + 0,0032 = 0,5832.

Вартість продажу складає 5832 ф.стерл. за 10000 доларів.

Другий приклад. Ставка “ЛІБОР” по депозитах у гривнях складає 35% річних, а по доларах - 10%. Курсова ціна долара - 1,9 грн.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4 


Інші реферати на тему «Фінанси»: