Сторінка
9

Сутність та значення державного бюджету

Функціонування системи фінансового регулювання забезпечується за допомогою фінансових інструментів: податків, внесків і відрахувань, субсидій та дотацій. Податки, а також податкові платежі і збори відображають місце бюджету в складі фінансового механізму. Саме вони відіграють вирішальну роль у фінансовому регулюванні. Це обумовлено сутністю податків та їх функцій — фіскальної і регулюючої. Внески до фондів цільового призначення мають більш виражену функцію державної акумуляції цільових коштів, хоча їм властивий і певний регулюючий вплив. Аналогічно характеризуються і відрахування у централізовані галузеві і корпоративні фонди.

Податки, податкові платежі і збори відбивають рух вартості від юридичних і фізичних осіб до держави, їх сплата веде до зменшення доходів платників. Причому об'єктивно кожний платник заінтересований сплатити якомога меншу суму, що може досягатись як за рахунок зменшення обсягів об'єктів оподаткування, так і через вибір пільгових щодо оподаткування умов діяльності. У цьому полягає сутність регулюючої функції податків, яка є основою системи фінансового регулювання. З допомогою податків, таким чином, відбувається вплив на різні сторони діяльності їх платників.

Регулююча функція податків є об'єктивним явищем. Вплив податків відбувається незалежно від волі держави, яка їх установлює. Водночас держава може свідомо використовувати їх з метою регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Така цілеспрямована податкова політика і характеризує дію фінансового механізму і роль бюджету в ньому. При цьому слід пам'ятати, що використання податків як фінансових регуляторів — дуже складна справа. Тут не може бути головного і другорядного — все головне. Іноді незначні деталі в оподаткуванні можуть докорінно змінити сутність впливу того чи іншого податку, зробити його вплив прямо протилежним тому, що передбачалось. Проблема полягає в тому, що податки зачіпають усе суспільство, а це — безмежна гама інтересів, врахував які важко, але вкрай необхідно. Не може бути оцінки регулюючої дії податків за сальдовим підходом — що переважає, позитивний чи негативний вплив? Сама по собі наявність негативного впливу, навіть незначного, свідчить про недолік того чи іншого податку.

Податки і податкові платежі та збори діють у комплексі з іншими фінансовими інструментами — внесками і відрахуваннями. З погляду платника податків не має суттєвого значення, куди спрямовуються його платежі — в бюджет, позабюджетні чи галузеві фонди. Для нього все це означає зменшення доходів. Скажімо, в Україні досить жорстко критикується податкова система. Але сама по собі вона не така вже й обтяжлива ні за кількістю податків, ні за їх ставками. Значна частина платежів вноситься до фондів цільового призначення, і саме вони є нині основною проблемою.

Розглядаючи податки як фінансові регулятори, слід пам'ятати про певну суперечність між їх фіскальною і регулюючою функціями. Сутність фіскальної функції полягає у забезпеченні бюджету достатніми, сталими і регулярними доходами, бо держава заінтересована у повному надходженні запланованих доходів. Регулююча функція обумовлена прагненням кожного платника заплатити менше. Саме на цьому і будується регулююча дія оподаткування — ставки, пільги, методика визначення, порядок сплати тощо. Однак, якщо платники, дотримуючись визначених державою орієнтирів, скажімо, займаються тими видами діяльності, для яких установлено пільгове оподаткування, то надходження податків скорочується і вони вже не в змозі забезпечити фінансову базу держави. Якщо вся податкова система матиме лише регулююче призначення, то це поставить бюджет на досить хитку основу. Отже, регулююча дія податків має певні обмеження. Податкова система повинна містити достатньо податків як з яскраво вираженим фіскальним призначенням, так і з регулювальним. При цьому питома вага надходжень від тих податків, в яких більш виражена регулююча функція, має бути незначною. Значна питома вага свідчить саме про пріоритет фіскального призначення, і виконувати в таких умовах регулюючу дію дуже важко. Перевага в інтересах держави фіскальної функції податків над регулюючою — явище цілком закономірне, тому що податки потрібні державі не самі по собі, а для фінансування видатків бюджету.

Податки вторинні відносно видатків, вони — лише спосіб їх забезпечення.

Сукупність податків, на які покладається насамперед регулююча дія, повинна бути досить розгалуженою. Адже кожний податок має свої специфічні риси і певну сферу дії. За допомогою одного податку неможливо впливати абсолютно на всі сторони суспільного життя, оскільки немає інструменту, яким можна виконувати всі операції. Отже, кількість податків має бути достатньою для виконання державою її функцій у регулюванні економіки і соціальної сфери. Водночас дію цих податків необхідно узгоджувати. Усі вони, маючи свої сфери впливу, повинні бути спрямовані на досягнення основної мети — ефективності виробництва і зростання ВВП.

Таким чином, у підсистемі фінансового регулювання бюджет посідає провідне місце, що визначається роллю податків. Саме через них установлюється система регулювання доходів юридичних та фізичних осіб, а відтак і система економічних інтересів. Установлюючи податки і механізм їх стягнення, держава визначає свого роду правила гри. Причому податки — це одні з найбільш дійових економічних інструментів. За наявності чіткої і продуманої податкової політики можлива реалізація будь-яких завдань.