Сторінка
5

Теоретичні засади формування дохідної частини Державного бюджету

Важливим фактором впливу на наповненість дохідної частини державного бюджету є як внутрішній так і зовнішній державний борг.

Великі розмі­ри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування зумовлюють необхідність розв'язання проблеми держав­ного боргу, а відтак і пошуку шляхів удосконалення механізму його управлін­ня. Як переконує досвід багатьох країн, чим обтяжливішим стає для держави нагромаджений зовнішній і внутрішній борг, тим активніше входить його об­слуговування у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової сис­теми. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні.

Рис. 3. Динаміка ВВП у 1997-2005 рр.[21,с.7]

Досліджуючи економічні передумови формування державного боргу, заз­начимо, що бюджетний дефіцит виникає як результат кризових явищ в еконо­мічному та політичному житті держави і призводить до утворення й зростан­ня державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит. Дефіцит може бу­ти пов'язаний із необхідністю здійснення значних державних вкладень у роз­виток економіки. В цьому разі він відображає не кризовий стан суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон'юнктури, прагнення забез­печити прогресивні зрушення в структурі суспільного виробництва. Дефіцит може відображати кризові явища в економіці, її розвал, неефективність фінан­сово-кредитних зв'язків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. В цьому випадку бюджетний дефіцит — явище надзвичай­но загрозливе, яке потребує вжиття не лише термінових економічних заходів для стабілізації економіки, фінансового оздоровлення господарства, а й відповідних політичних рішень.

З різних причин в Україні на початку утвердження періоду форму­вання ринкового середовища податкова політика, її принципи, засади та підходи в мобілізації державних доходів не сприяли визначенню ре­ального податкового навантаження і не стимулювали легальне вироб­ництво, його розвиток та зростання; не було закладено правової осно­ви та засад формування підприємця нового типу, належного рівня його фінансово-податкової культури. В умовах виходу економіки України на траєкторію економічного зростання все більшої ваги набуває проблема гармонізації податкових відносин і підвищення регулюючої ролі держави в економічних процесах, що може бути вирішена реалізацією поставлених цілей .

Досягнення поставленої мети потребує вирішення цілої низки взаємопов'язаних завдань.

По-перше, необхідно створити якомога ширшу базу основних податків, що забезпечить їх максимальну нейтральність. У цьому питанні основна проблема полягає у рішучому і послідовному скасуванні численних пільг, що перетворюють всю податкову систему в свою протилежність.

По-друге, ефективність державних податків значною мірою знижу­ється через значний обсяг заборгованості суб'єктів господарювання по по­датках. Незважаючи на численні адміністративні заходи і штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань суми податкового боргу з року в рік, що поряд з пільгами руйнує податкове поле, посилює негативний вплив податків на дії суб'єктів господарювання.

Вказані негативні тенденції гальмують створення раціонального й ефективного податкового поля. А це, в свою чергу, є однією з головних причин існування потужного тіньового сектора економіки (близько 60% ВВП) і не сприяє припливу іноземних інвестицій (на початок 2005 р. обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України становив трохи більше 5,0 млрд дол. США, що майже в 10 разів менше, ніж за той же час залучено таких ін­вестицій Соціалістичною Республікою В'єтнам).

При цьому не можна не відзначити, що, незважаючи на боротьбу з пільгами і спробами законодавців розширити базу оподаткування, питома вага податкових надходжень разом із цільовими соціальними фондами у ВВП України в останні роки залишається практично без змін.

Головною причиною низької питомої ваги ПДВ є відсутність збалансо­ваності в динаміці експорту і ВВП. Як наслідок - висока питома вага експорту продукції в Україні (понад 50%) відносно ВВП, до якої застосовується нульова ставка ПДВ, і накопичення вимог по відшкодуванню податку на додану вартість.

Оскільки на експортну продукцію розповсюджується нульова ставка ПДВ, то основна частка ПДВ, сплаченого виробниками-експортерами в складі придбаних матеріальних ресурсів, повинна бути відшкодована з бюджету за рахунок валових надходжень цього податку, динаміка яких щільно корелює із динамікою ВВП. У таких умовах при випереджаючих темпах зростан­ня експорту по відношенню до темпів економічного зростання відбувається неминуче «вимивання» чистих надходжень ПДВ до бюджету.

Це гостро ставить проблему оптимізації співвідношення експорту і ВВП України, що можливо лише за умови вжиття заходів з розширення ємності внутрішнього ринку, нарощування обсягів ВВП і на цій основі відносного скорочення питомої ваги експорту продукції у ВВП. У протилежному ви­падку, за умов подальшого нарощування експорту і можливої девальвації гривні, питома вага надходжень ПДВ до бюджету і надалі матиме тенденцію до скорочення.

Другим фактором зниження частки ПДВ у структурі бюджетних надходжень можна вважати те, що в сфері ПДВ склалась найбільш складна і заплутана законодавчо-нормативна база, яка передбачає за цим податком найбільший обсяг пільг серед основних податків. Це зумовлює в сфері його справляння найбільшу кількість порушень та зловживань з метою як ухилення від оподаткування, так і фактичного розкрадання бюджетних коштів за допомогою багатоступеневих схем розрахунків через посеред­ницькі структури.