Сторінка
2

Прогнозування науково-технічного прогресу

Основними методами, які застосовуються в науково-технічному прогнозуванні є:

- методи аналогій, в т. ч. Метод порівняння з зарубіжними аналогами;

- методи екстраполяції;

- методи експертних оцінок;

- методи “дерева цілей” і матриць-цілей засобів;

- методи статистичних залежностей і моделювання;

- методи обробки техніко-економічної, проектної, реферативної і патентної інформації;

- нормативний метод.

В науково-технічному прогнозуванні поширеними є також нетрадиційні методи, які гарантуються, наприклад, на творчій уяві, інтуїції як вищій формі передбачення. Метод творчої уяви у видозміненому, формалізованому вигляді знаходить своє відображення в різноманітних методах.

При розробці варіантів розвитку визначається система заходів, які забезпечують умови їх реалізації. Такими заходами можуть бути: розвиток або прискорення фундаментальних досліджень, створення передумов для скорочення термінів проектування, промислових випробувань і доведення дослідних зразків, використання патентів і ліцензій, імпорт необхідного обладнання, розвиток суміжних галузей з метою отримання видів обладнання, матеріалів і т. д.

Методом прямих техніко-економічних розрахунків або за допомогою коректуючи індексів, які відображають вплив нової техніки і технології на питомі затрати ресурсів, проводиться оцінка впливу основних напрямів науково-технічного прогресу на зміну показника ресурсоємкості. Укрупнена оцінка впливу науково-технічного прогресу на ріст виробництва може бути проведена на основі багатофакторних кореляційних моделей. Міра впливу технічного прогресу в цьому випадку визначається через зміни частини продукції, отриманої за рахунок росту сукупної продуктивності живої і уречевленої праці, в загальному прирості продукції галузі за прогнозований період.

Найбільш поширеними методами прогнозування науково-технічного прогресу є методи математичної систематики (екстраполяція) і експертних оцінок. Об’єкт прогнозування може розвиватися в часі двома шляхами: еволюційно і стрибкоподібно. Для еволюційних процесів найбільше підходять методи математичної статистики, для стрибкоподібних – методи експертних оцінок.

Статистичний опис руху в часі явищ і процесів здійснюється за допомогою динамічних (часових) рядів. Рівні цих рядів формуються під впливом множини постійно діючих факторів. В залежності від природи цих факторів, тривалості, сили і результативності впливу відбувається вар’ювання рівнів динамічного ряду в часі. Завданням прогнозу часових рядів є пошук закономірностей, які характеризують часовий ряд на стадії спостереження і екстраполяції цієї закономірності. Процес розробки прогнозу з використанням цієї закономірності.

Процес розробки прогнозу з використанням статистичних методів полягає в обробітку математичними методами наявних статистичних даних про еволюцію досліджуваного об’єкту прогнозування, отримання залежностей, які пов’язують процес еволюції в часі, визначення на основі сформованих моделей стану об’єкта в деякий заданий проміжок часу в майбутньому (екстраполяція) і аналізі результатів прогнозу.

При розробці прогнозів крупномасштабних об’єктів при довготерміновому прогнозуванні, при невизначеності середовища функціонування об’єкту, при дефіциті часу або екстремальних ситуаціях, при відсутності необхідної статистичної інформації в практиці розробки прогнозів науково-технічного прогресу використовуються методи експертних оцінок. Суть цих методів полягає в отриманні необхідних об’єктивних даних про розвиток досліджуваного об’єкту від спеціалістів по різноманітних проблемах з подальшим їх обробітком з використанням апарату математичної статистики. В науково-технічному прогнозуванні можна виділити індивідуальні і колективні експертні оцінки.

Результатом прогнозування повинні бути конкретні напрями технічного розвитку об’єкту в плані внесення змін у структуру і зміст технології виробництва, технологічного розвитку об’єкту. Основні етапи робіт в цьому відношенні такі:

1. Визначення загальної мети, вирішення проблеми.

2. Підбір групи експертів, перед прогнозна орієнтація і інструктаж.

3. Оцінка компетентності експертів.

4. Визначення проблематики, завдань і шляхів їх вирішення.

5. Побудова проекту “дерева-цілей” технічного розвитку суспільства.

6. Ранжування цілей розвитку об’єкту.

7. Обробіток експертних оцінок, які характеризують пріоритети цілей вирішення проблеми.

8. Оцінка термінів досягнення мети заданого рівня.

9. Визначення медіани і кварталів розподілу термінів.

10. Аргументація експертів.

11. Складання прогнозу технічного розвитку об’єкту. Формування завдань. Розробка перспективних науково-технічних програм.

Після складання прогнозу технічного розвитку об’єкту формуються конкретні завдання, для реалізації яких розробляються науково-технічні програми по впровадженню прогресивної технології, механізації і автоматизації виробництва і т. д.

Прогнози розвитку науки і техніки, потреба в них визначаються ймовірними шляхами науково-технічного прогресу і очікуваного впливу на відповідні галузі народного господарства. Прогнозування нової техніки, визначення її параметрів – це необхідна умова науково-технічного прогресу. Створювана нова техніка до моменту освоєння у виробництві повинна бути по своїх техніко-економічних показниках не нижче світового рівня, бути конкурентноспроможною, розширювати експортні можливості, скорочувати імпорт. Розробляються ці прогнози з використанням результатів фундаментальних і прикладних досліджень, передового вітчизняного і зарубіжного досвіду.

Розвиток науково-технічного прогресу в галузях народного господарства відбувається за рахунок розробки і впровадження якісно нової техніки, за рахунок кількісного розширення об’ємів застосування уже освоєної техніки.

Прогнозування потреб в цій техніці йде по напрямках її використання: на комплектування об’єктів капітального будівництва, які реконструюються і технічно переозброюються, на заміну зношених, на розширення парку обладнання основного і допоміжного виробництва.

Основним методом прогнозування потреб в новій техніці є нормативний, на основі укрупнених нормативів, в залежності від напрямів використання обладнання (нормативів для оновлення парку, питома вага обладнання для комплектування об’єктів, нормативи продуктивності обладнання, нормативи потреб в обладнанні). Прогнозні дослідження вдосконалення нової техніки виконуються по ряду технічних і експлуатаційних параметрів, тому необхідна їх економічна оцінка, а техніко-економічні показники повинні відображати техніко-економічний рівень обладнання майбутнього.