Сторінка
9
Визначення розміру пільги виходить з того, що пільгова частина іпотечного кредиту визнається у сумі, що не більша граничного розміру мінімуму доходів фізичних осіб за весь строк дії такого іпотечного кредиту. Якщо сума кредиту перевищує граничний розмір, то щодо оподаткування вона визнається у частині, яка розраховується за формулою:
ВК == С • (С : СК), де:
ВК — визнана частина основної суми кредиту, на яку нараховуються відсотки, що приймаються для розрахунку податкових пільг;
С — гранична сума мінімуму доходів фізичних осіб за весь строк дії іпотечного кредиту;
СК. — сума фактично наданого кредиту.
фізична особа, яка скористалась пільгою, зобов'язана при оподаткуванні визначити житловий будинок або квартиру, збудовані за рахунок іпотечного кредиту, як основне місце проживання.
Фізичні особи (резиденти і нерезиденти) зобов'язані сплачувати податки до бюджету з основного доходу не рідше одного разу на календарний місяць. Податок, утримуваний з неосновного доходу, сплачується до бюджету до або під час виплати такого неосновного доходу.
Усі фізичні особи зобов'язані надавати податковій адміністрації декларації про доходи по місцю проживання.
Декларації про доходи заповнюються фізичною особою — платником податку — або іншою особою, уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення.
У разі, коли уповноважена платником податку особа заповнює декларацію про доходи за винагороду, така уповноважена особа несе відповідальність за неправильне чи неналежне заповнення та подання такої декларації у порядку та сумах, передбачених для фізичної особи — платника податку.
Зобов'язання щодо подання декларації про доходи фізичної особи покладаються також:
на опікуна або піклувальника стосовно доходів, отриманих неповнолітньою або недієздатною особою;
на спадкоємців (розпорядників майна, судових виконавців) стосовно доходів, отриманих протягом податкового року фізичною особою, яка померла;
на працедавця фізичної особи, яка отримує основні та інші доходи виключно від такого працедавця;
на судового виконавця, уповноваженого здійснювати заходи щодо забезпечення майнових претензій кредиторів фізичної особи — платника податку, оголошеної у встановленому порядку банкрутом;
на інших осіб у випадках, визначених законодавством.
Будь-які доходи нерезидентів (крім пасивних доходів), що мають джерела походження з України, обкладаються податком за встановленою ставкою відсотків.
Цей податок утримується особою, що виплачує таю доходи, у джерела їх виплати.
Суми податків, утримані під час виплати доходів нерезидентам, є остаточними і не підлягають перерахуванню за результатами звітного податкового року.
Доходи резидентів, що мають джерела походження поза межами України, оподатковуються у складі сукупного оподатковуваного доходу такої фізичної особи за результатами звітного податкового року.
Податок, утриманий з основного доходу, сплачується до бюджету до або під час виплат такого основного доходу, але не рідше одного разу на календарний місяць.
Податок, утриманий з неосновного, в тому числі з пасивного доходу, сплачується до бюджету до або під час виплати такого неосновного доходу.
Особою, відповідальною за утримання та внесення до бюджету податку на основні доходи, є працедавець (самозайнята особа), яка виплачує такі доходи.
Особою, відповідальною за утримання та внесення до бюджету податку на неосновні доходи, є працедавець (самозайнята особа), яка виплачує такі доходи.
Особою, відповідальною за утримання та внесення до бюджету податку на пасивні доходи, є юридична особа або суб'єкт підприємницької діяльності, що не має статусу юридичної особи, який виплачує такі пасивні доходи.
Особою, відповідальною за нарахування та внесення до бюджету податку на доходи від підприємницької діяльності, є фізична особа, яка провадить таку діяльність.
Особою, відповідальною за нарахування та внесення до бюджету податку на доходи, отримані від продажу майна, в тому числі нерухомого, є фізична особа, яка здійснює оплату вартості такого майна (нерухомого майна), або уповноважена такою особою інша особа (брокер, комісіонер, консігнатор, довірена особа).
Особою, відповідальною за нарахування та внесення до бюджету податку на доходи, отримані у вигляді спадщини, є розпорядник майна (опікун), судовий виконавець або спадкоємець, який отримує таку спадщину.
Особою, відповідальною за нарахування та внесення до бюджету податку на сукупний оподатковуваний дохід за підсумками звітного року, є:
у разі отримання сукупного оподатковуваного доходу у вигляді основного доходу, а також пасивних доходів, виплачуваних фізичній особі працедавцем, такий працедавець, що виплачує такі доходи;
у разі отримання сукупного оподатковуваного доходу також з інших джерел — фізична особа, отримувач такого сукупного оподатковуваного доходу.
Податки з будь-яких «доходів, що виплачуються фізичній особі у грошовій формі, утримуються з джерел виплат таких доходів за рахунок таких виплат.
Податки з будь-яких доходів, що виплачуються фізичній особі в іншій, ніж грошовій формі, утримуються з джерел виплат за рахунок особи, яка здійснює такі виплати.
Податковий орган має право визначати доходи фізичної особи, оцінюючи її витрати на особисті потреби та потреби її сім'ї. Зазначена оцінка здійснюється тільки у випадках, коли витрати фізичної особи на придбання та утримання нерухомості й іншого майна, що включає транспортні засоби (автомобілі, плавзасоби, літаки), коштовності, землю, фондові та валютні цінності, предмети старовини й мистецтва, корпоративні права, явно не відповідають задекларованим доходам такої фізичної особи або членів її сім'ї.
Суми податку на доходи фізичних осіб зараховуються до бюджетів територіальних громад за місцем перебування платника податку.
Податкова реформа поряд із зменшенням податкового тиску через зміну податкового законодавства повинна врегулювати відношення суб'єктів господарювання різних організаційно-правових форм, різних форм власності і напрямів діяльності з державою, створити для них рівні стартові можливості.
Головним завданням держави при проведенні податкової реформи повинно бути гарантування стабільності податкового законодавства, яке відображається у податковому кодексі.
Література:
1. Азаров В., Гурченко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Екон. України. — 1995. — № 2. — С. 59—63.
2. Леонов Г. Ф., Хуторненко С. А., Шаблий Е. И. Особенности экономической культуры в США, Японии и странах Западной Европы. - К.: УкрНТИ, 1992. - 60 с.
3. Бабич В. П., Сало И. В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. — К.: Акад. информатики, 1994. — 97 с.
4. Балтійський ринок цінних паперів // Україна—Бізнес. — 1995. - № 10. - С. 10.
5. Богиня Д., Волинський Г. До питания щодо різних варіантів ринкових реформ // Екон. Украйні. — 1994. - № 3. — С. 29—34.
6. Бондаренко А. Ф., Головко Г. М., Алибекова Б. Ш., Мищенко В. И. Основы маркетинга / Под ред. В. И. Мищенко. — Сумы: Слобожанщина, 1995. - 344 с.