Сторінка
5

Розвиток ринку цінних паперів - основа неемісійного покриття дефіциту бюджету

Емісійне покриття дефіциту бюджету стимулює інфляційні процеси. Розвиток продаж державних цінних паперів на фондовому ринку є одним із джерел покриття дефіциту бюджету поряд із скороченням витрат, особливо на утримання апарату управління.

В цілому основу нагромадження грошових коштів (збережень) становить населення, яке втратило довіру до грошей і тому вкладає їх в товари. Стабілізація економіки дасть змогу підвищити довіру до грошей, і .населення буде вкладати їх у цінні папери, що дасть змогу мати додаткові кошти на відтворення виробництва.

Заслуговують на особливу увагу заходи, які вживаються урядом України по розширенню випуску облігацій внутрішньої державної позики 1997 p. (далі — державні облігації). Державні облігації випускаються з терміном погашення 28, 63, 91, 182, 273 дні та один рік.

Генеральний агент з обслуговування випуску та погашення державних облігацій на пропозицію уряду затверджується Національним банком України. Державні облігації випускаються на пред'явника загальним обсягом емісії 2498953200 грн. Номінальна вартість однієї державної облігації становить 100 грн.

Погашення здійснюється у безготівковій формі. За державними облігаціями встановлюється нульовий відсоток.

Державні облігації випускаються у вигляді записів на відповідних електронних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. Кожний такий випуск оформляється глобальним сертифікатом на відповідний рахунок. Сертифікат зберігається у Національному банку.

Державна облігація у вигляді електронного запису вважається придбаною з моменту реєстрації її набувача у порядку, визначеному Національним банком.

Державні облігації реалізуються фізичним та юридичним особам на добровільних засадах за ціною, нижчою їх номінальної вартості.

Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю державної облігації, що відшкодовується власникові державної облігації під час її погашення, становить доход з державної облігації.

Кошти, що надходять від розміщення державних облігацій, зараховуються до державного бюджету.

Операції, пов'язані з розміщенням та погашенням державних облігацій, здійснюються через Національний банк, а також комерційні банки-дилери, які виконують зазначені операції у порядку і на умовах, визначених Національним банком.

Право володіння державними облігаціями у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів засвідчує:

для дилерів — виписки з їхніх рахунків у Національному банку;

для інших осіб — виписки з їхніх рахунків у дилера, засвідчені підписом посадової особи та печаткою дилера.

Випуск державних облігацій вважається таким, що відбувся, якщо у період розміщення було продано не менше 200 відсотків випуску.

Під час розміщення державних облігацій Мінфін може укласти з Національним банком окрему угоду щодо купівлі останнім цих облігацій. Національний банк за погодженням з Міністерством фінансів має право здійснювати додаткове розміщення державних облігацій, не реалізованих у встановлений період розміщення. Дані про загальні обсяги розміщення державних облігацій та їх не розміщені залишки передаються Мінфіну.

Погашення державних облігацій здійснюється установами Національного банку та дилерами у межах коштів, що надходять від Головного управління Державного казначейства.

Таким чином, уже тітки випуском облігацій державної внутрішньої позики, згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 07.01.97 p Міністерство фінансів України покриває дефіцит державного бюджету на суму 2,5 млрд. грн., але в основному за рахунок банків та юридичних осіб.

Сьогодні ступінь довіри фізичних осіб до облігацій (як державних, так і місцевих) дуже низький, але по мірі стабілізації національної валюти — гривні — і підвищення життєвого рівня населення ця довіра буде невпинно зростати.

Недоліками у випуску цінних паперів є й те, що:

— по-перше, в обороті цінних паперів у нашій країні пріоритет все ще за акціями, а в державах з ринковою економікою — за облігаціями;

— по-друге, спад виробництва впливає на випуск в обіг облігацій і їх реалізацію;

— по-третє, недостатнє насищення споживчого ринку товарами власного виробництва.

Таким чином, розширення операцій з цінними паперами на фондовій біржі неминуче залежить від стану економіки, довіри до національної валюти та державних облігацій і наявності заощаджень населення.

Література:

1. Азаров В., Гурченко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Екон. України. — 1995. — № 2. — С. 59—63.

2. Леонов Г. Ф., Хуторненко С. А., Шаблий Е. И. Особенности экономической культуры в США, Японии и странах Западной Европы. - К.: УкрНТИ, 1992. - 60 с.

3. Бабич В. П., Сало И. В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. — К.: Акад. информатики, 1994. — 97 с.

4. Балтійський ринок цінних паперів // Україна—Бізнес. — 1995. - № 10. - С. 10.

5. Богиня Д., Волинський Г. До питания щодо різних варіантів ринкових реформ // Екон. Украйні. — 1994. - № 3. — С. 29—34.

6. Бондаренко А. Ф., Головко Г. М., Алибекова Б. Ш., Мищенко В. И. Основы маркетинга / Под ред. В. И. Мищенко. — Сумы: Слобожанщина, 1995. - 344 с.

7. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки. — К.: Либідь, 1995. —320с.

8. Борисенко А. Экономико-математическая модель эффективного использования инвестиций // АПК: экономика, управление. — 1995. -№ 1. - С. 25-30.

9. Браунинг П. Современные экономические теории. — М.: Экономика, 1986. — 160 с.

10. Гальчинський А. С. Сучасна валютна система. — К. : Лібра, 1993. - 96с.

11. Геллер И. "Сі у" вводит свои индикаторы фондового рынка // Сі у. - 1995. - 11 апр. - С. 5-6.

12. Герасшмук М. Економічні та інституційні умови інвестиційної діяльності // Екон. України. — 1994. — № 12. — C.3—11.

13. Грядовая О. Ценообразование на рынке государственных ценных бумаг // Рос. экон. журнал. — 1995. — № 4. — С. 45—54.

14. Давидов О. Оптимальна структура джерел фінансування інвестицій на підприємствах // Екон. України. — 1994. — № 11. — С. 84—87.