Сторінка
3

Міжнародні фінансові інституції. Світовий банк та його складові

Неконвертованість валюти — це захист від втрат, які виникли у зв'язку з неможливістю конвертувати місцеву валюту в іноземну для її переведення за межі країни перебування.

Експропріація — захист від втрат, які викликані діями уряду країни перебування у зв'язку з обмеженням або ліквідацією права власності чи контролю над нею, а також права на застраховані інве­стиції.

Війна і громадянські заворушення — це захист від збитків, зав­даних воєнними діями чи громадянськими заворушеннями, які при­звели до руйнування чи завдання шкоди матеріальним активам підприємства або до створення перешкод для його діяльності.

Порушення умов контрактів — це відмова від зобов'язань за контрактом з одержувачем гарантій або його порушення з боку уряду країни перебування, коли: одержувач гарантій не має можливос­ті звернутися до суду чи арбітражного суду для розгляду позову про відмову від контракту або порушення його умов; рішення суду не приймається в розумні терміни; таке рішення не може бути виконано.

Міжнародний центр із врегулювання інвестиційних супере­чок (МЦВІС) заснований у 1966 p. і призначений для сприяння зростанню потоків міжнародних інвестицій шляхом надання послуг з арбітражного розгляду і врегулювання суперечок між урядами й іноземними інвесторами; надання консультативних послуг; проведен­ня наукових досліджень; надання інформації про інвестиційне зако­нодавство. Послугами МЦВІС сьогодні користуються 119 країн — членів цієї організації.

Основним мотивом вступу країн до МВФ і Світового банку є можливість одержати зовнішні кредити та позики на більш сприят­ливих умовах порівняно з тими, що існують на міжнародних валют­них ринках, як додаткові важливі валютні ресурси для врегулюван­ня своєї заборгованості, для забезпечення рівноваги платіжного ба­лансу. Крім того, ці країни можуть брати участь у конкурсних про­ектах зі спорудження різних об'єктів у інших країнах, що також відкриває додаткові можливості.

Членство в цих організаціях накладає на їх учасників певні зобо­в'язання. Вони повинні: ставити до відома ці організації про вибра­ний країною правовий режим курсу національної валюти та про всі зміни в ньому; уникати маніпулювань валютними курсами або міжна­родною валютною системою для врегулювання свого платіжного ба­лансу та одержання несправедливих переваг над іншими країнами-членами; прагнути до відміни валютних обмежень та не запрова­джувати нові; створювати умови для запровадження конвертованості національної валюти; у будь-який час бути готовими надати повну інформацію про стан своєї економіки з ряду показників.

Завдяки активній співпраці з МВФ та СБ Україна одержала від них за останні роки 4,2 млрд дол. США (відповідно від МВФ — 2,7 млрд, від СБ — 1,5 млрд дол. США).

Специфічною міжнародною валютно-фінансовою організацією є заснований у 1930 p. Банк міжнародних розрахунків {БМР) з го­ловною конторою у місті Базелі (Швейцарія). Він був створений як акціонерне товариство центральними банками Бельгії, Великої Бри­танії, Італії, Німеччини, Франції, Японії і групою банків США. Ста­тутний капітал БМР формується за рахунок продажу акцій цент­ральним банкам країн-учасниць та на відкритому валютному рин­ку. Одночасно він, згідно з Гаазькою угодою, був заснований як міжна­родна організація, діяльність якої регулюється міжнародним правом і яка користується привілеями й імунітетами, необхідними для виконання своїх функцій. Банк не є об'єктом швейцарського зако­нодавства про компанії. Фактично Банк міжнародних розрахунків має статус міжнародного банку, який координує дії національних центральних банків.

Головним завданням БМР з часу його заснування було полег­шення розрахунків за репатріаційними платежами Німеччини та військовими боргами. До його функцій входило також сприяння співробітництву центральних банків і розрахункам між ними.

Членами БМР є 33 країни Європи, Азії, США та ПАР. Згідно зі Статутом, на Банк міжнародних розрахунків покладено дві основні функції: сприяти співробітництву між центральними банками та забезпечувати сприятливі умови для міжнародних фінансових опе­рацій; діяти як довірена особа або агент у проведенні міжнародних розрахунків своїх членів.

Свою основну функцію координатора центральних банків про­відних розвинутих країн БМР успішно виконує і сьогодні. Крім того, він здійснює розрахунки між країнами — членами Валютного союзу країн ЄС, виконує функції депозитарію Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), здійснює операції за дорученням Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).

Отже, Банк міжнародних розрахунків активно сприяє міжнарод­ному регулюванню валютно-кредитних відносин. Банк виконує такі операції:

• купівлю-продаж і зберігання золота;

• депозитно-позичкові операції з центральними банками;

• прийом урядових вкладів за особливими угодами;

• з валютою і цінними паперами (окрім акцій);

• на світових ринках (валют, позик, цінних паперів, золота) як агент або кореспондент центральних банків;

• підписання угод з центральними банками з метою сприяння взаємним міжнародним розрахункам.

Головне джерело засобів БМР — короткострокові вклади (до трьох місяців) центральних банків у іноземній валюті або золоті.

Найвищим органом БМР є загальні збори, які скликаються що­річно з представників центральних банків країн — акціонерів Бан­ку, голоси яких розподіляються пропорційно кількості їхніх акцій. Поточними справами керує Рада директорів.

Цікавою специфікою Банку є, з одного боку, сувора конфі­денційність його діяльності, з іншого — той незаперечний факт, що за роки свого існування він перетворився у провідний інформаційно-дослідний центр аналізу найважливіших сучасних проблем розвит­ку міжнародних валютно-фінансових відносин. Його річні звіти — одне з найавторитетніших видань у фінансовому світі. Наприклад, під егідою БМР була проведена робота так званого Комітету Кука (представник Банку Англії), який опублікував досить оригінальні рекомендації щодо розрахунків коефіцієнта платоспроможності міжнародних банків. Цей коефіцієнт, розрахований як мінімальне співвідношення між власними коштами банку і його балансовими та позабалансовими активами, був прийнятий провідними країнами світу на рівні 8 %. Часто рекомендації БМР, підготовлені на базі консенсусу, у валютно-фінансовій сфері мають більше значення, ніж деякі міждержавні або наднаціональні рішення.