Сторінка
2

Операції на міжнародному валютному ринку. Міжнародні розрахункові операції

Більшість міжнародних платежів означають зміну власника бан­ківських депозитів. Але ці зміни відбуваються тепер між громадя­нами різних країн і здійснюються за допомогою міжнародних банків­ських переказів або векселів.

Міжнародний банківський переказ — це спосіб перерахування фінансових коштів (як правило, електронною поштою) банком однієї країни банкові іншої країни. За його допомогою дається вказівка дебетувати депозитний рахунок першого з них і кредитувати раху­нок певної особи чи установи. Банки можуть також здійснювати міжнародні платежі за допомогою банківських переказних векселів. І лише незначна частка міжнародних платежів здійснюється за до­помогою банкнот (головним чином туристами).

Міжнародні платежі пов'язані з більшим ризиком, ніж внутрішні, з ряду причин.

По-перше, вартість місцевої валюти при майбутньому платежі в іноземній валюті залежить від обмінного курсу між двома валюта­ми. Такий ризик при обміні іноземної валюти є найвищим у випад­ку, коли курси обміну піддаються впливові ринкових сил, що зараз характерно для більшості валют.

По-друге, при міжнародних платежах є ризик відсутності конверто-ваності: неможливість власника валюти певної країни конвертувати її у валюту іншої країни внаслідок обмеження, накладеного урядом.

По-третє, є ризик невиконання зобов'язання, або несплати. У та­кому випадку боржник не в змозі заплатити кредиторові. Хоча цей ризик може мати місце і при внутрішніх платежах (на відміну від валютного обміну і ризику неконвертованості), він більш імовірний при міжнародних платежах, оскільки порушення судового позову проти боржника, який порушив зобов'язання, в іншій країні вимагає

більше коштів і часу, а успіх менш імовірний, ніж у випадку з місце­вим боржником.

Основними методами платежів у міжнародній торгівлі є: передо­плата; комерційний акредитив; переказний вексель (комерційна тратта), виписаний на покупця; відкритий банківський рахунок, кон­сигнація. Сильний продавець може наполягти на передоплаті або безвідзивному акредитиві; сильний покупець може настояти на відкритому рахунку або консигнації. Сплата за допомогою переказного векселя у більшості випадків може задовольнити інтереси як експортера, так й імпортера.

Передоплата — метод міжнародного платежу, який супроводжу­ється досить відчутним тиском на покупця. Продавець може вима­гати передоплати за умов, коли доходить висновку, що кредитоспро­можність покупця дуже мала, або коли ризик неконвертованості дуже великий. Проте навіть за таких умов продавець може не вимагати передоплати, якщо є загроза втрати ринку на користь конкурентів.

На жаль, сьогодні у зовнішньоекономічній практиці України для вітчизняних підприємств, які ще не створили для себе на світовому ринку іміджу надійного партнера, встановлюються невигідні умови розрахунків за експортно-імпортними операціями: в експортних угодах передбачається післяплата, а при імпорті — передоплата.

Підтверджений безвідзивний акредитив. У випадку, коли екс­портер не отримує передоплати, але не хоче покладатися лише на обі­цянки імпортера заплатити, він може вимагати підтвердженого без-відзивного акредитива. Акредитив — це документ, виданий банком імпортера, який зобов'язує цей банк акцептувати векселі, виставлені йому експортером (бенефіціарієм) відповідно до певних умов. Ці умови включають величину кредиту, термін сплати векселя, загальний опис товару, додаткові необхідні документи і кінцевий термін сплати.

Отже, платіж, здійснений за допомогою підтвердженого комерцій­ного акредитива, має величезні переваги для експортера, оскільки він означає сплату на час відправлення з практично відсутнім ризи­ком неплатежу за умови дотримання експортером умов акредити­ва. Але цей метод дуже незручний для імпортера, оскільки від нього буде вимагатися значний аванс, який вноситься в банк для оформ­лення акредитива. Через це імпортери намагаються купувати у тих експортерів, які пропонують більш м'які умови сплати. Отже, для того, щоб вистояти в конкурентній боротьбі, досвідчені експортери вимагають акредитив лише в тому випадку, коли є високий ризик невиконання зобов'язань або неконвертованості.

Переказний вексель (комерційна тратта) — це безумовний письмовий наказ, адресований однією стороною (трасантом) іншій (трасату), що зобов'язує останнього заплатити певну суму грошей третій стороні (ремітентові) у визначений час у майбутньому. Цей метод платежу більш ризикований, ніж передоплата або акредитив, оскільки виконання платежу повністю залежить від імпортера (по­купця). Імпортер може відмовитись від товару навіть за наявності векселя на пред'явника, і експортер буде змушений шукати іншого покупця на свій товар, зазнавши при цьому збитків.

Відкритий банківський рахунок — метод платежу, за якого продавець просто відправляє рахунок-фактуру покупцеві, який має заплатити у визначений час після її отримання. Хоча цей метод платежу найбільш поширений при внутрішніх розрахунках, у міжна­родному бізнесі він звичайно обмежується розрахунками між екс­портером та його власними філіями або відділеннями в інших краї­нах, а також внутріфірмовими операціями багатонаціональних кор­порацій. Він пропонує дуже незначний захист від невиконання зобо­в'язань покупцем чи неконвертованості валюти. У випадку невико­нання зобов'язань у експортера не залишається ніякого докумен­тального підтвердження.

Консигнація — метод, який означає, що покупець не зобов'яза­ний оплачувати товар доти, поки його не продадуть. Він настільки невигідний для продавця, що рідко застосовується в міжнародній торгівлі, як і у випадку з методом відкритого рахунка; продаж това­ру з використанням консигнації головним чином має місце при його відправці закордонним відділенням експортера.

Для здійснення валютних операцій суб'єкти господарської діяль­ності повинні мати банківський рахунок в іноземній валюті. В Україні порядок відкриття рахунка в іноземній валюті зафіксований у за­гальній інструкції НБУ про порядок відкриття рахунків в устано­вах банків. Рахунки в іноземній валюті юридичним та фізичним особам, резидентам і нерезидентам відкриваються в уповноважених банках, які отримали ліцензію НБУ на право здійснення операцій з іноземною валютою. Право на відкриття рахунків у іноземній ва­люті отримують юридичні особи, у статуті яких окремим розділом передбачена зовнішньоекономічна діяльність згідно з чинним зако­нодавством. Право на відкриття рахунків у іноземній валюті мають і приватні підприємці без створення юридичної особи за умови на­дання копії реєстраційної картки, в якій передбачена зовнішньоеко­номічна діяльність.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Інші реферати на тему «Фінанси»: