Сторінка
3

Педагогічні технології авторської школи В. Караковського

Зовсім особливе місце у виховній системі нашої школи займають триденний табірний збір активу, що остаточно оформився в кращих своїх рисах і набрав чинності саме на другому етапі розвитку системи.

Отже, на другому етапі йде бурхливий розвиток шкільного колективу, ускладнення його діяльності, ускладнення внутрішньоколективних відносин. В цей час можливе деяке ослаблення класних колективів, так як рамки класу для багатьох хлопців стають тісними. Але це явище тимчасове і легко регульоване саме в рамках системи. У педагогічному середовищі все більше принципової спільнодумності: вчителі до цього часу встигають оцінити об'єктивні гідності впорядкованої виховної діяльності в школі. Вони починають усвідомлювати роль взаємної залежності та взаємної відповідальності в досягненні спільних успіхів. На третьому етапі розвитку системи значно ускладнили її цільову установку: тепер вчителі були в силах вийти на особистість, приділити основну увагу особистісному підходу у вихованні. Це змусило звернутися до педагогічної та психологічної науки, розпочати формування психологічної служби в колективі. Але мабуть, найголовніше - з'єднання виховання та навчання в дійсно єдиний, цілісний процес. Тепер вчителям були по плечу складні дидактичні завдання, адже до цього часу під навчальний процес була підведена могутня виховна база.

Школа, що зважилися на створення гуманної, демократичної системи, повинна бути готова до руйнування помилкового благополуччя. Найперше і найважче, що доводиться робити, - міняти педагогічні орієнтири, перебудовувати професійні цінності. У школі починає формуватися нова цільова установка, нова сукупність принципів, ідей, положень. Сформулюємо їх.

1. Навчання та виховання повинні висвітлюватися високою метою. З усіх показників оцінки школи головним слід вважати самопочуття в ній людини. Школа відмінна, якщо в ній добре кожній дитині і дорослому.

2. Виховання і навчання ефективні там, де є постійна зацікавленість дорослих у дитині. Для педагога особистість школяра - головна цінність і основний об'єкт його турботи.

3. Висока вимогливість до учня повинна органічно включати в себе повагу до її людської гідності. Виховання і навчання без поваги - придушення.

4. Навчання і виховання взаємопов'язані вони взаємно проникаючи одне в інше, збагачують одна одну. Навчаючи, виховувати, виховуючи, навчати - в цьому цілісність навчально-виховного процесу.

5. Навчання та виховання - це не однонаправлена дія, а взаємодія педагога і вихованця, засноване на взаєморозумінні, це творча співдружність однодумців.

6. Навчання і виховання ефективні, якщо вони доцільні й непересічні. Творчість вчителя - найважливіша ознака педагогічної культури.

7. Виховний процес дискретний: дитина не весь час знаходиться під впливом школи. Саме тому бажано, щоб цей вплив було яскравим, незабутнім, які мають.

8. Жодний виховний засіб не може бути добрим чи поганим, якщо він взятий у відриві від цілої системи впливів. Виховання ефективно, якщо воно системно.

9. Головним інструментом соціалістичного виховання є колектив школи, що діє на демократичних і гуманістичних принципах, що представляє союз дітей та дорослих, об'єднаних загальними цілями, загальною діяльністю, високоморальними відносинами і спільною відповідальністю.

Комунарська методика

Комунарська методика виникла у позашкільному середовищі і будувалася відразу як чисто виховна. Дана система почала формуватися в сфері дозвілля. Ця обставина, а також і те, що система відразу починала працювати в демократичному режимі, зорієнтована вона була на дитини, розвитку її творчих задатків, - все це створило сприятливі умови для використання комунарської методики. Спочатку її спробували на окремих, разових колективних справах.

Характерним у цьому сенсі став своєрідний клуб вихідного дня, так званий ТН (творча навчання).

Одного разу в школі з'явилося оголошення: «Увага! Завтра, в неділю, о 11 годині ранку, в школі стартує ТН-1. Членами його екіпажу може стати будь-який учень, вчитель або батько, хто хоче, щоб у школі жилося цікаво, дружно, весело. Чекаємо всіх бажаючих. Явка не обов'язкова ».

У першій недільній зустрічі взяло участь порівняно небагато людей - трохи більше 60 осіб. Але на ТН-2 прийшло вже більше ста сорока. З тих пір одну з неділь місяця ми відкриваємо школу для всіх бажаючих цікаво провести час у колі добрих друзів. Саме такий характер - дружній, невимушений, доброзичливий - носять ці зустрічі.

Отже, об 11 годині ранку збираються бажаючі. В актовому залі всі всідаються в загальне коло, в центрі якого запалюється світильник - бригантина з червоними вітрилами як символ дружби, вірності, романтики. Кілька дітей беруть в руки гітари, і в колі починають звучати улюблені пісні. Вони допомагають створити в залі обстановку дружелюбності і розкутості.

Починається перша частина творчого навчання. Це зустріч з цікавими людьми або колективами - з мандрівниками і вченими, робітниками і спортсменами, артистами та журналістами. Друга частина - творча. Всі присутні діляться на кілька груп. Кожна група одержує якесь завдання, яке потрібно підготувати протягом півгодини - години, а потім показати всім результат групового творчості. Наприклад, всі діляться за порами року: народжені навесні утворюють одну групу, народжені влітку - іншу і т. д. Кожна група через відведений час повинна «захищати» свою пору року, довівши, що вона є найкращою.

Зустріч закінчується загальними піснями, які присвячуються іменинникам або товаришам, службовцям в Армії.

Ця недільна зустріч істотно відрізняється від виховного заходу, проведеного за правилами традиційної методики. У ній немає точного плану, відпрацювання тексту і дій, немає заздалегідь прогнозованого результату. Проте багато експромтів, вигадок, гумору, творчості.

Що таке комунарство? Караковський виділив чотири підходи до визначення цього поняття.

це - життєва концепція вихователів-ентузіастів, їх педагогічна віра;

це – рух дорослих і дітей, здійснений в певних історичних (тимчасових) рамках;

це - організація, союз однодумців, одновірців. Це - те, що залишилося від рухів та організацій, що були відсіяні і перевірені часом, а саме - методика, інструмент конструювання педагогічної реальності. При цьому важливо підкреслити, що найбільший успіх ця методика має тоді, коли вона здійснюється не як простий набір операцій, а як реалізація гуманістичної і демократичної педагогічної концепції.

Розвиваючись у позашкільному середовищі, Комунарська методика будувалася відразу як чисто виховна, поза навчальним процесом, поза офіційної структури школи. У школі панував авторитаризм, в умовах позашкільного дитячого закладу, якому відводилася роль організатора дозвілля, свобода педагогічної творчості і маневру була відносно більшою.

Ось чому введення комунарської методики в шкільне життя вимагає обачності і терпіння, почуття ситуації і точного розрахунку. Справа в тому, що в школі є чимало умовностей, обов'язкових моментів режиму, є і нудна, повсякденна, навіть рутинна робота. На одному інтересі і романтиці все шкільне життя не побудувати. Але саме зараз, як ніколи, життя і побут школи потребують оновлення, а методика виховання - звільнення від дидактичного пресу, від засміченості і формалізму. І тут неоціненну допомогу надасть Комунарська методика.