Сторінка
2

Формування світових фінансових центрів

І хоча токійська фондова біржа була заснована у 1878 p., майже 100 років Токіо не вважався міжнародним фінансовим центром з декількох причин:

— по-перше, на фінансові ринки Японії впливали скоріше не ринкові сили, а урядова політика, яка була спрямована на вирішен­ня завдань національної економіки. Розподіл фінансових і матері­альних ресурсів здійснювався виходячи з пріоритетів національної економіки, а фінансова система і фінансові ринки вважалися засоба­ми виконання саме національних економічних завдань;

— по-друге, у 50—60-х роках Японія була капіталоімпортуючою країною. При цьому якщо після Другої світової війни Японія запози­чувала іноземний капітал і технологію для відбудови зруйнованої війною економіки головним чином у США, то після введення в 1963 p. Сполученими Штатами податку, який урівнював ставки про­цента, Японія почала переорієнтовуватися в плані джерел фінансу­вання зі США на Європу;

— по-третє, жорстке державне регулювання ринку цінних па­перів не стимулювало іноземні кредитно-фінансові установи до роз­ширення операцій на цьому ринку;

— по-четверте, валютно-фінансовий контроль в Японії обмежу­вав можливості іноземних позичальників та інвесторів.

Однак із часом сприятливі умови для Токіо як міжнародного фінансового центру поступово розвивалися і були підкріплені зміна­ми в національному і міжнародному становищі після 1970 p. "Наф­товий шок" 1974 p. примусив японський уряд збільшити сукупні витрати з метою виведення національної економіки зі стану спаду. Зростання випуску державних облігацій стимулювало розвиток знач­ного вторинного ринку, а також ринку перепродажу облігацій.

Збільшення іноземними позичальниками обсягів випущених у Токіо облігацій в єнах також стимулювало зростання ринку міжна­родного капіталу в 70-ті роки. Значні фінансові резерви Японії, які виникли в результаті активного сальдо торговельного балансу і ви­сокої норми персональних заощаджень, залучили на національний ринок іноземних позичальників (наприклад корпорації США) і міжнародні організації (Міжнародний банк реконструкції і розвит­ку, Азіатський банк розвитку та ін.).

Лібералізацією єни і токійського ринку капіталу у 80-ті роки японський уряд розчинив двері іноземним банкам і фірмам для торгівлі цінними паперами. Для задоволення зростаючого внутріш­нього і міжнародного попиту в 1983 p. на Токійській фондовій біржі стала до ладу комп'ютеризована система проведення операцій; після 1986 p. до роботи на Токійській фондовій біржі підключилась вели­ка кількість іноземних фірм; у тому ж році було створено оффшорні банківські ринки; у 1987 p. розпочалось укладання угод на строк.

Таким чином, завдяки "економічному диву", величезному фінан­совому запасу, сильній єні та ефективним кредитно-фінансовим уста­новам Токіо вийшов у центр міжнародних фінансових операцій як конкурентоспроможний гравець.

Світовими фінансовими центрами, розташованими в Європі, ви­ступають також Франкфурт-на-Майні та Цюріх, які виборюють першість у Лондона за операціями із золотом, а також Люксембург, на частку якого припадає близько 1/4 всіх євровалютних кредитів.

Поява фінансових центрів на периферії світового господарства (Багамські острови, Сінгапур, Гонконг, Панама, Бахрейн та ін.) обу­мовлена певною мірою нижчими податковими й операційними ви­тратами, незначним державним втручанням та ліберальним валют­ним законодавством.

Світові фінансові центри, де кредитні установи здійснюють опе­рації в основному з нерезидентами і в іноземній для даної країни валюті, одержали назву фінансових центрів "оффшор", вони, як прави­ло, служать податковим притулком, оскільки операції, здійснювані в них, не обкладаються податками і вільні від валютних обмежень.

Отже, у світі склався цілодобово діючий міжнародний ринковий механізм, який є ефективним засобом управління світовими фінан­совими потоками. На моніторах спеціальних інформаційних агентств у режимі реального часу відтворюються ринкові ціни, котирування, валютні курси, процентні ставки та інші валютно-фінансові умови міжнародних операцій незалежно від місця їх проведення.

Таким чином, світові фінансові центри — це місце зосереджен­ня банків і спеціалізованих кредитно-фінансових інституцій, які здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції, реалі­зують угоди з цінними паперами та золотом.