Сторінка
3
При виконанні фізичних вправ учням часто доводиться виявляти вольові зусилля, щоб долати невпевненість і навіть страх. У результаті постійного тренування в учнів виховуються сміливість, рішучість, наполегливість. Разом з вольовими якостями одночасно виховуються моральні риси особистості, а моральне виховання неможливе без прояву вольових зусиль.
Постійне виконання фізичних вправ призводить до вироблення системи звичних дій і емоційно-психічних станів. Коли учень починає вивчати якусь вправу, особливо складне, він часто відчуває невпевненість, страх. У процесі освоєння вправи ці почуття проходять, замість цього з'являється задоволення від уміння виконувати засвоєні дії. Однак сама система звичних дій і емоційно-психічних станів ще не забезпечує морального розвитку особистості. Для досягнення цього в учнів формують моральну свідомість, яка визначає спрямованість їх діяльності. Використовуючи набуті знання і вміння під час змагань між командами, класами чи школами, учень переживає задоволення не тільки від своїх ефективних практичних дій, але і від зробленого ним в інтересах колективу. Така організація справи ставить всіх учнів в умови особистої відповідальності за успіх колективу.
Адаптація молодших школярів до фізичних навантажень
Усі батьки мріють, щоб їх дитина росла здоровою, міцною та ерудованою. Батьки хочуть, щоб дитина була гармонійно розвинена і здорова, адже її легше виховувати, у неї швидше встановлюються всі необхідні вміння та навички, вона краще пристосовується до зміни умов і сприймає всі запропоновані вимоги. Здоров'я − найважливіша передумова правильного формування характеру, розвитку ініціативи, сильної волі, обдарувань, природних здібностей.
Що ж таке здоров'я? Звертаючись до "Словника" С.І. Ожегова, ми знайдемо таке визначення здоров'я: "Це правильна, нормальна діяльність організму". А в Статуті Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) говориться, що здоров'я − це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, але й повне фізичне, психічне, духовне і соціальне благополуччя. І саме тому проблему здоров'я слід розглядати комплексно, в широкому соціальному аспекті.
Якщо фізичне здоров'я − це показники росту, ваги, окружності грудної клітки дитини, його постава, статура, стан рухової активності, моторики та координації, відчуття апетиту, відсутність хвороб і фізичних дефектів, то психічне здоров'я включає в себе емоційний комфорт, врівноваженість психіки дитини, розумову працездатність, розвиток психічних процесів, рівень зрілості процесів збудження і гальмування тощо.
Фізичне здоров'я і психічний стан дитини взаємопов'язані і взаємозумовлені. Відчуття свого фізичного здоров'я і своїх фізичних можливостей, тілесного благополуччя сприяють сталому почуттю комфорту. Відомо, що на будь-яку подію душа і тіло відгукуються разом. Психічне напруження викликає м'язовий тонус і, навпаки, м'язова напруга призводить до емоційного сплеску. А розслаблення м'язів викликає зниження емоційної напруги і призводить до заспокоєння, відновлення темпу дихання. Цей зворотний вплив використовується для регуляції психічного стану.
Останнім часом проблемам забезпечення фізичного і психічного здоров'я дітей приділяється особлива увага. Це зумовлено цілим рядом причин і особливо тим, що неврози, як наслідок стресу, все впевненіше "перекочовують" в дитячий вік, що діти часто опиняються в стані психоемоційної напруги. У цій ситуації їм буває найважче через низьку психічну стійкість, зумовлену віком. Дитячі стреси спричиняють різні нервові розлади і підвищену захворюваність. Причиною таких стресів є дефіцит позитивних емоцій у дитини і негативна психологічна обстановка.
Необхідно підкреслити, що для здоров'я дитини дуже важливе забезпечення нормального психічного здоров'я: увага до мовному розвитку, профілактика перевтоми, створення емоційного комфорту. Необхідність постійно підтримувати позитивний психоемоційний стан дітей вимагає створення всіх необхідних умов для гармонійної взаємодії дитини з життєвим середовищем дошкільного закладу.
Період адаптації до умов освітнього закладу − це складний процес пристосування організму дитини до нових умов соціального існування, до нового режиму. Найбільш складна перебудова організму відбувається на початковій фазі адаптації, яка може затягнутися і перейти в дезадаптацію. Адаптивні можливості дитини обмежені, тому різкий перехід в нову соціальну ситуацію і тривале перебування в стресовому стані можуть привести до порушень в емоційній сфері та поведінці або уповільнення темпу психофізичного розвитку дитини. Щоб уникнути ускладнень протягом адаптації необхідно створити умови, які допоможуть пом'якшити розрив дитини з батьками та подолати страх і тривожність не тільки у дітей, але й у їхніх батьків, таким чином, забезпечити поступовий перехід дитини з умов сім'ї в освітній заклад.
Засоби фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку
Засобами фізичного виховання молодших школярів є фізичні вправи, фізична праця, використання гігієнічних факторів, оздоровчих сил природи.
Фізичні вправи є основним засобом фізичного виховання в школі. За їх допомогою здійснюються завдання, спрямовані на всебічний фізичний розвиток дітей, формування правильних навичок таких природних рухів, як хода, біг, стрибки, метання, лазіння тощо, розвиток основних фізичних якостей (спритності, швидкості, сили, витривалості), виховання позитивних морально-вольових якостей і корисних звичок.
На уроках фізичної культури і на заняттях гуртків загальної фізичної підготовки використовуються передбачені навчальною програмою вправи основної гімнастики (побудова і перестроювання; основні положення та рухи рук, ніг, тулуба; вправи з м'ячами, скакалками; акробатичні і танцювальні вправи; вправи на гімнастичній стінці; утримання рівноваги; ходьба і біг; стрибки; метання), рухливі ігри, лижна підготовка, плавання, вправи легкої атлетики.
Фізична праця є важливим засобом фізичного виховання школярів. К.Д. Ушинський підкреслював, що фізична праця необхідна для розвитку та підтримки фізичних сил людини, її здоров'я і фізичних здібностей. Учні молодших класів у школі і вдома здійснюють фізичну праця, пов'язану з самообслуговуванням, задоволенням потреб побуту, суспільно корисною працею (працею на присадибних ділянках, догляд за фізкультурними майданчиками і т.д.)
З вихованням свідомого та позитивного ставлення до фізичної праці у дітей розвиваються цінні фізичні якості та вміння. Уроки праці, суспільно корисну працю дітей і працю в побуті слід організовувати, дотримуючись необхідних гігієнічних вимог і правильно дозуючи фізичні навантаження.
Гігієнічні фактори − це режим дня школяра та дотримання правил гігієни.
Діяльність дитини слід організувати так, щоб виконувалися рекомендації гігієни в навчанні, праці, відпочинку, харчуванні, заняттях фізичними вправами тощо. Правильний режим дня (у школі і вдома) запобігає перевтомі, сприяє успішному виконанню всіх завдань, усуває нераціональну витрату часу.