Сторінка
2

Особистісно орієнтована підготовка соціального педагога та працівника – нова парадигма дослідження соціальної педагогіки

Такими фахівцями повинні були стати соціальні педагоги, головною метою яких було б створення умов для саморозвитку, самоствердження особистості, підтримки й стимулювання людини до активної життєдіяльності.

Підготовку соціальних педагогів у Запорізькому національному університеті було розпочато у 1992 році на кафедрі керування і соціальної педагогіки. Це перша в Україні випускаюча кафедра яка була акредитована по четвертому рівню підготовки соціальних педагогів. Саме тому на кафедрі проблем керування та соціальної педагогіки працюють спеціалісти найвищої кваліфікації. Весь склад кафедри має наукові ступені і звання.

Перед кафедрою стояли конкретні завдання. Перш за все, необхідно було розробити теоретичні і методологічні засади, освітньо-професійну програму і освітньо-кваліфікаційні характеристики, навчальний план, навчальні програми, науково-методичне забезпечення підготовки бакалаврів, спеціалістів, магістрів соціальної педагогіки.

Саме тому кафедральною темою наукового дослідження було обрано особистісно-орієнтовану підготовку соціального педагога та працівника, об'єктом – процес професійної підготовки соціальних педагогів, предметом – психолого-педагогічні умови та технології науково-методичного забезпечення особистісно-орієнтованої підготовки соціальних педагогів та працівників.

Мета дослідження полягала у виявленні, науково-теоретичному обґрунтуванні й практичній апробації змісту, психолого-педагогічних, організаційних умов і технологій науково-методичного забезпечення особистісно-орієнтованої підготовки соціальних педагогів.

Концептуальна ідея дослідження ґрунтувалася на положенні про те, що соціальна педагогіка по суті і призначенню є особистісною службою допомоги людям. Людство своїм існуванням зобов'язано двом речам: управлінню і соціуму. Саме розгляд особистості з точки зору управління, життя в конкретній соціальній ситуації її розвитку, діяльності і відношень виокремлюють соціальну педагогіку в самостійну галузь педагогічного знання, як педагогіку стосунків в соціумі.

Основні джерела соціального замовлення кафедрі з підготовки соціальних педагогів складають: держава, навчальні заклади, наука і мистецтво, установи, регіони, громадські організації, засоби масової інформації, збройні сили, релігійні конфесії, етнічні групи, батьки, служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді, кримінальна міліція, пеніцитарні установи, медичні заклади.

Об'єкти професійної діяльності соціального педагога – освітні заклади (загальноосвітні школи, гімназії та ліцеї, школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки дорослих, будинки для дітей-інвалідів, а також групи подовженого дня загальноосвітньої школи), позашкільні установи, соціальні служби для молоді, центри працевлаштування, будинки для людей похилого віку, комісії у справах неповнолітніх. Спеціалізовані служби різного відомчого підпорядкування.

Соціальні педагоги залежно від профілю і спеціалізації можуть вести роботу у відділеннях соціальної допомоги на дому, в центрах реабілітації, соціальних притулках, центрах зайнятості, медико-психологічних консультаціях, підприємствах, творчих або громадських організаціях разом з психологами, соціальними юристами, екологами, етнологами, аніматорами, медичними соціальними працівниками та ін., а також виконувати роль сімейного педагога.

Залежно від характеру роботи, соціальний педагог виконує такі провідні види діяльності:

Правоохоронна (пропедевтика правопорушень, соціальна підтримка різних категорій населення, соціально-реабілітаційна діяльність);

Психологічна (консультативно-посередницька, охорона здоров'я і пропаганда здорового способу життя, медико-реабілітаційна допомога);

Культурно-дозвільна (організація діяльності дітей, сімейно-сусідських спільнот, культурно-освітня робота за місцем проживання, соціальна анімація, фізкультурно-оздоровча та організація культурного відпочинку);

За своїм професійним призначенням соціальний педагог зосереджує зусилля на виявленні і подоланні негативних явищ у роботі з конкретною особистістю, своєчасну превентивну профілактику різного роду відхилень – моральних, фізичних, психічних, соціальних.

Соціальні педагоги є своєрідним фундаментом у системі медико-психологічних, соціальних служб, дії яких визначаються специфікою національно-регіональних і мікросоціальних умов, характером проблем і потреб населення конкретного мікросоціуму.

Якості особистості соціального педагога спираються на кодекс етики, який є міжнародним еталоном ставлення професіонала до своїх обов'язків. Він являє собою стандарти етичної поведінки соціального педагога відповідно до його статуту в професійному спілкуванні з колегами, керівниками, представниками інших професій, із сім'ями, а також суспільством у цілому.

Кодекс, побудований на фундаментальних цінностях соціально-педагогічної допомоги, враховує унікальність кожної особистості, її права і можливості. За цим кодексом, соціальний педагог є співробітником соціальної служби, який усвідомлює свою відповідальність у кожній конкретній ситуації. Етичні принципи – основа для розгляду будь-яких суперечок і проблем Асоціацією соціальних педагогів.

Проблеми допомоги окремій особі або конкретній сім'ї, кожній людині, а також підготовки фахівців для соціальної сфери потребують більш глибокого теоретичного обґрунтування і соціально-педагогічного забезпечення.

Новий спосіб життя, який став реальністю, потребує перебудови підготовки соціально-педагогічних кадрів та науково-методичного забезпечення їхньої професійної діяльності з точки зору проектної культури. Інституційно-проектна культура представлена у проектній діяльності, яка на сьогодні є полісистемною взаємодією різноманітних фахівців (педагогів, психологів, культурологів, економістів, філософів, методистів тощо), функціонально пов'язана з соціальним середовищем.

Розвиток соціальної педагогіки як науки має ряд специфічних особливостей. Перша з них відбиває сутність соціальної педагогіки як власне науки і як соціально-педагогічної практики, спрямованої на подолання відчуження кожної конкретної особистості від своєї справжньої соціальної природи. В цій ідеї, на нашу думку, найповніше втілюється гуманістична функція соціальної педагогіки. У сучасних умовах ця ідея конкретизується в особистісно-орієнтованому підході. Другий фактор утворений сукупністю філософських, психологічних та педагогічних, акмеологічних та інших положень, які визначають зміст, форми, стратегії та методи професійної діяльності соціального педагога. Найзначнішим у цьому плані є метод соціально-педагогічного впливу. Це поняття багатозначне. У соціальній роботі метод повинен відповісти на запитання, як може соціальний працівник / соціальний педагог за наявності у нього вихідної позиції (аналіз проблеми, стану, ситуації) досягти бажаної мети, тобто досягти кращих результатів, змін і вирішити проблему. Як і в інших науках, метод соціальної педагогіки розуміється нами як частина об'ємної теорії. Одночасно метод виступає елементом практичної дії, В такому значенні - це форма впливу (індивідуальна допомога, соціальна терапія, робота в общині і т.п.). Звичайно такий підхід відбивається у формах професійної підготовки фахівця, який застосовує ці методи. Такі види професійної діяльності, як соціальна робота, соціальна допомога і соціальні послуги в цілому, розглядаються нами як. види соціально-педагогічної діяльності Звідси очевидно, що в ході засвоєння соціальної педагогіки як практичної дисципліни потрібно забезпечити достатню різноманітність змісту навчання. Тому найголовнішими кваліфікаційними вимогами соціальних педагогів ми вважаємо: