Сторінка
3

Декоративно-вжиткове мистецтво як чинник формування художнього смаку школярів

Крім такої схеми поділу поверхні яйця по го­ризонталі та вертикалі, зустрічаються (особливо на Поділлі) композиції діагональні. Скрізь по­ширено орнамент «безконешник» — крива лінія типу меандра, що оплітає все яйце в різних на­прямках. У більшості випадків такий «безконеш­ник» являє собою криволінійну, досить широку смугу, заповнену всередині більш дрібними смуж­ками і цяточками. У західних областях України широко вживається розпис писанки поясками; ця схема має назву «бочилка».

Композиційні схеми писанок, у яких основу складають рослинні мотиви, значно простіші. По­руч зі згаданими схемами тут дуже часто можна побачити поділ всього розпису на вісім частин (один горизонтальний поясок і два «меридіани»), а то на дві частини, коли яйце ділиться одною вертикальною лінією: в межах кожного поля роз­міщується тільки один рослинний мотив.

Орнамент таких писанок складається пере­важно із «квітів у вазоні» — мотив дуже поши­рений у настінних розписах, кераміці й килимах. Ще частіше у розписах писанок можна побачити зображення тонкої гілочки з листям і квіткою. Квітковий орнамент може бути різної склад­ності — від примітивної схеми (стеблина з си­метричними гілочками і цяточками на кінцях, що мають зображувати квіти, ягоди і листя) до композицій, що заповнюють усю поверхню пи­санки як щось єдине ціле.

Неодноразові спроби дослідників якось систе­матизувати писанковий орнамент не дали бажа­них наслідків, бо кількість орнаментальних ком­позиційних схем і мотивів дуже велика. Але якщо ми спробуємо хоча б у загальних рисах визна­чити поширення основних орнаментальних схем по території України, то побачимо, що геометрич­ний орнамент досить помітне місце займає у за­хідних і східних районах Поділля; у Прикарпат­ті й Закарпатті він переважає; у Наддніпрянській Україні геометричний орнамент посідає однакове місце з рослинним, причому чим далі на південь, тим частіше зустрічаються композиції, в яких мотиви геометричного орнаменту поєднано з рос­линним. У степовій частині України, заселеній у свій час переселенцями з різних губерній Укра­їни, співіснують найрізноманітніші схеми.

Що стосується кольорової гами, то тут до­сить чітко визначаються територіальні межі. Для писанок Прикарпаття і Закарпаття характерні жовтий, червоний і чорний кольори при надзви­чайній дрібності орнаментального рисунка й са­мих кольорових плям. Подільська писанка в більшості районів має тендітний рисунок та ску­пий, стриманий колорит: основне місце в ній на­лежить чорному, червоному й білому кольорам. Чернігівська писанка має чіткий орнамент пере­важно в дві-три фарби — червону, чорну та білу, але білий колір використовується тут головним чином для контуру; графічно витончений рисунок досить крупний. Писанки Полтавщини та Київ­щини багатобарвні: в них часто використовується жовтий, ясно-зелений, а то й білий колір для тла, на якому розпис робиться яскравими плямами — зеленими, червоними, коричневими, чорними фар­бами. Близькі до них і харківські писанки, але останні стриманіші в загальному тоні, часто в них переважає жовто-коричнева гама. Що ж до пів­денних областей, то тут при відсутності чогось найбільш типового для того чи іншого району дуже виразна яскрава гама, побудована на інтен­сивних малинових, ясно-зелених, блакитних, зо­лотаво-жовтих кольорах.

При всій різноманітності писанкового орна­менту, при всій його відмінності в різних обла­стях (у багатьох районах України, зокрема в за­хідних, кожне село дає специфічний зразок) не можна не відзначити, що по всій Україні орна­мент виконується з виключною віртуозністю. Це справжня живописна мініатюра.

Зараз писанки особливо поширені в західних областях України. Тут в окремих містах — в Ко­сові, Космачі, Жаб'ему, Яворові тощо — виготов­лення писанок має характер народного худож­нього промислу. Так, у Космачі зараз працює понад сорок писанкарок, багато з них відомі як справжні майстри своєї справи. Серед них про­славилася Гафія Коб'юк, яка створила десятки писанкових орнаментальних композицій не тіль­ки в місцевій традиційній манері, а й у манері багатьох інших місцевостей Івано-Франківської області. Роблячи писанки за чужими мотивами, вона не копіює їх, а, так би мовити, «перекладає» на мову космацької писанки. На Сокальщині (Львівська область) добре знають Орину Білянську, майстра розпису писанок, яка навчає своє­му мистецтву молодь. На Київщині відомий Ю. Беспалько. Цікаві майстри писанкового орна­менту працюють і на Дніпропетровщині. Кож­ний з них має власний репертуар орнаменталь­них мотивів і свої улюблені композиційні схеми, але при всьому тому розписи зберігають місцеві особливості.

Писанка, як одне з найбагатших джерел ор­наментальних композицій, не випадково привер­тає до себе увагу художників-професіоналів. До­сить згадати, що видатна українська художниця О. Кульчицька, відома і як графік, і як майстер декоративного мистецтва, звернувшись до писан­кових орнаментальних композицій, створила чи­мало зразків килимів, а також розробила серію ескізів для книжкової графіки і різьблення по дереву.

Екскурсія як складова навчально-виховної роботи

Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчіх здібностей належить спеціально організованій виховній роботі у позакласний час, різновидом якої є екскурсія.

Екскурсія – складна форма навчально-виховної роботи (45-90 хв.). Під час екскурсії учні:

а) не тільки засвоюють нові знання, а й поглиблюють, розширюють наявні; здобувають уміння і навички їх застосування;

б) дає можливість для комплексного використання методів навчання;

в) збагачує знання і самого вчителя;

г) допомагає виявити практичну значимість знань;

д) сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки;

е) допомагає залучити учнів до простих досліджень;

є) є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх емоційної сфери.

Значення екскурсії:

а) знання здобуваються в природних умовах;

б) багатство ілюстрованого матеріалу для спостереження;

в) явища сприймаються в цілісності;

г) збирається багатий матеріал для подальшої роботи;

д) позитивно впливає на емоційну сферу учнів.

Типи екскурсій:

а) за відношенням до навчальної програми: програмні і позапрограмні;

б) за змістом: тематичні і комбіновані;

в) за часом проведення відносного матеріалу, який вивчається: вступні, поточні, заключні;

г) за відношенням до навчального предмету: ботанічні, зоологічні, хімічні, фізичні і т.п.

До організації і проведення екскурсій ставляться вимоги:

а) наявність у школі системи екскурсійної роботи і підготовка вчителя до екскурсійної роботи;

б) чітке визначення освітньої і виховної мети екскурсії;

в) вибір оптимального змісту екскурсії з урахованням рівня підготовки учнів;

г) правильний вибір екскурсійних об'єктів;

д) дотримання логіки пізнавального процесу;

е) оптимальний вибір методів і принципів навчання;

є) раціональне поєднання слова і наочності;

ж) мотивація пізнавальної діяльності учнів;

з) формування в учнів наукового світогляду, моральних та інших якостей;