Сторінка
1
Сучасні соціально-економічні умови, що пов'язані зі становленням демократичної держави, цивільного суспільства, ринкових відносин, значно вплинули на всі сфери життя України, у тому числі, на вищу школу. В умовах динамічних соціальних змін відбувається зміна значень, нових цінностей, міняються життєві орієнтації і прагнення людей, професійна структура суспільства та ієрархія соціальних переваг.
У зв'язку із значними змінами в соціально-політичній системі нашої держави, геополітичній обстановці в світі, різко зросли вимоги до формування професіоналізму.
Важливим психологічним моментом, що визначає успіх професійної освіти, є своєрідна "готовність" (емоційна, мотиваційна) до здобування тієї чи іншої професії.
Діяльність – не сукупність реакцій, а система дій, зцементованих в єдине ціле спонукаючим її мотивом. Мотив – це те, для чого здійснюється діяльність, він визначає сенс того, що робить людина.
Не дивно, що проблема мотивації і мотивів поведінки і діяльності з давніх пір займає розум учених, їй присвячено велика кількість публікацій і серед них – монографії російських авторів: В.Г. Асєєва, И.А. Васил’єва і М.Ш. Магомед-Емінова, В.К. Вілюнаса, І.А. Джідар’яна, Б.І. Додонова, В.А. Іванникова, Е.П. Іл’їна, Д.А. Кикнадзе, Л.П. Кичатінова, В.І. Ковальова, А.Н. Леонт’єва, B.C. Магуна, B.C. Мерліна, Ц.р. Москвічева, Л.І. Петражицького, П.В. Симонова, А.А. Файзуллаєва, Ш.Н. Чхартішвілі, П.М. Якобсона; а також зарубіжних авторів: X.Хекхаузена, Д.В. Аткинсона, Д.Халла, У.Клейнбека, К.В. Мадсена, А.Г. Маслоу, Ж.Нюттена, Р.С. Петерса, М.Д. Вернона, П.Т. Янга, арабських психологів А.Х. Мухяден, М.Фахмі, A.M. Махмуд.
Термін "мотивація" в словниках і довідниках розглядається як внутрішня спонукальна причина дій і вчинків людини, а мотивація виступає як система взаємозв'язаних і супідрядних мотивів діяльності особи, свідомо визначаючих лінію її поведінки. Діяльність може породжуватися одним або одночасно декількома мотивами. По різних критеріях розподілу мотиви можуть розглядатися як домінуючі і підлеглі; пізнавально-інтелектуальні, практично-перетворювані, комунікативні.
Структура кожного конкретного мотиву виступає як підстави дії, вчинку людини. Серед основних функцій мотивів виділяють наступні: спонукаюча, направляюча, регулююча. Разом з вказаними слід представити стимулюючу, управляючу, організуючу (Іл’їн Е.П.), структуруючу (Тихомиров O.K.), смислотворчу (Леонт’єв )А.Н., контролюючу (Запорожець А.В.) і захисну (Обуховській К.) функції мотивів.
Сьогодні мотивація як психічне явище трактується по-різному. В одному випадку вона визначається як сукупність чинників, що підтримують і направляють, тобто визначають, поведінку (Мадсен, Годфруа), в інших випадках – як сукупність мотивів (К.К. Платонов), по-третє – як спонукання, що викликає активність організму, і визначає її спрямованість.
Крім того, мотивація розглядається як процес психічної регуляції конкретної діяльності (М.Ш. Магомед-Емінов), як процес дії мотиву, як механізм, що визначає виникнення, спрямованість і способи здійснення конкретних форм діяльності (І.А. Джідар’ян), як сукупна система процесів, що відповідають за спонукання і діяльність (В.К. Вілюнас).
Автори книги «Педагогіка та психологія вищої школи» зауважують на тому, що при традиційному навчанні формується дві групи спонукаючих мотивів:
I – безпосередньо спонукаючі мотиви. Вони можуть виникнути у студентів за рахунок педагогічної майстерності викладача, формуючи інтерес до даного предмету. Ці зовнішні чинники відображають швидше зацікавленість, але не мотивацію пізнавального плану;
II – перспективно спонукаючі мотиви. Так, наприклад, викладач пояснює студентам, що без засвоєння даного конкретного розділу не можна освоїти наступний розділ, або у студентів формується мотив до навчання, оскільки попереду екзамен з дисципліни; або потрібно відмінно здати сесію, щоб одержувати підвищену стипендію. В цьому випадку пізнавальна діяльність є лише засобом досягнення мети, самої пізнавальної діяльності, що знаходиться зовні.
При активних формах навчання і, зокрема, проблемному навчанні виникає абсолютно нова група мотивів:
III – пізнавально-спонукаючі мотиви безкорисливого пошуку знання, істини. Інтерес до навчання виникає у зв'язку з проблемою і розгортається в процесі розумової праці, пов'язаної з пошуками і знаходженням рішення проблемної задачі або групи задач. На цій основі виникає внутрішня зацікавленість, яку, висловлюючись А. І. Герцена, можна назвати "ембріологією знання".
Отже, пізнавально-спонукаюча мотивація з'являється при вживанні активних методів навчання і, виникнувши, перетворюється на чинник активізації учбового процесу і ефективності навчання. Пізнавальна мотивація спонукає людину розвивати свої схильності і можливості, надає визначаюче вплив на формування особи і розкриття її творчого потенціалу.
З появою пізнавально-спонукаючих мотивів відбувається перебудова сприйняття, пам'яті, мислення, переорієнтація інтересів, активізація здібностей людини, створюючи передумови успішного виконання тієї діяльності, до якої він випробовує інтерес.
Але, на жаль, інерція традиційної педагогіки ще дуже велика і орієнтує переважно на стимуляцію спонукаючих мотивів, на мотивацію досягнення: одержати високі бали, успішно здати сесію і т.д. От чому виявлення психолого-педагогічних характеристик, сприяючих появі пізнавальної мотивації з подальшою її трансформацією в мотивацію професійну, є одним із стратегічних напрямів розвитку педагогіки вищої школи і інноваційних технологій навчання.
Поєднання пізнавального інтересу до предмету і професійної мотивації робить найбільший вплив на ефективність навчання.
Викладач повинен так організувати педагогічне і міжособове спілкування і так направляти учбову діяльність студентів, щоб мотивація досягнення не перешкоджала виникненню пізнавальної мотивації і їх кореляція породжувала розвиток пізнавально-спонукаючих мотивів.
Всі визначення мотивації можна віднести до двох напрямів. Перший розглядає мотивацію із структурних позицій, як сукупність чинників або мотивів. Наприклад, згідно схемі В.Д. Шадрікова, мотивація обумовлена потребами, цілями особи, рівнем домагань, ідеалами, умовами діяльності (як об'єктивними, зовнішніми, так і суб'єктивними, внутрішніми знаннями, уміннями, здібностями, характером), світоглядами, переконаннями, спрямованістю особи і т.д. З урахуванням цих чинників відбувається прийняття рішення, формування наміру. Другий напрям розглядає мотивацію не як статичне, а як динамічне утворення, як процес.
З погляду Галаля Абдо сайд Салема, мотиви можуть бути об'єднані в наступні групи:
- соціальні;
- матеріальні;
- власне професійні;
- самоудосконалення, самостворення;
- самозахисту, самозбереження.
Всі перераховані групи смислоутворюючих діяльність мотивів властиві будь-якому суб'єкту професійної діяльності.
Володарська І.А., Ізергін Н.Д., Марков А.С. пропонують об'єднати всі мотиви в такі чотири групи: