Сторінка
4
Вихованці шкіл – інтернатів не мають належного запасу стратегій поведінки і спілкування з іншими людьми, як дорослими, так і однолітками.
Визначення рівня психологічної готовності дитини до змін у житті, пов’язаних із переходом у прийомну сім’ю
Для дитини, позбавленої сім’ї, держава є і батько, і мати. Показником розвинутого суспільства є ставлення до підростаючого покоління, розуміння того, що чужих дітей не буває.
Але інтернат ніколи не стане альтернативою сім’ї, його можна розглядати лише як місце тимчасового перебування дитини.
Основна умова успішного влаштування дитини у прийомну сім'ю – наявність, логічного контакту між прийомними батьками та дитиною. Якщо при першій зустрічі у прийомних батьків виникають сумніви або негативне сприйняття дитини, краще відмовитися від подальших кроків і не сподіватися на те, що з часом щось зміниться. Завданням соціального працівника є виявлення таких сумнівів з метою їх обговорення з прийомними батьками та прийнятні рішення взяти на виховання цю конкретну дитину краще, коли батьки відмовляться від влаштування конкретної дитини на етапі першого знайомства, ніж після того, як дитина почне звикати до них.
Організація знайомства та входження дитини в сім'ю має певні принципи та правила. Термін від першого знайомства прийомних батьків з дитиною до повного її входження у сім'ю може тривати від двох тижнів до одного місяця. Контакт батьків з дитиною налагоджується ненав'язливо, поступово. Провести першу зустріч дитини і прийомних батьків допоможе альбом, підготовлений дитиною на попередньому етапі. Першу зустріч слід організувати у невеликому приміщенні у звичному для дитини місці. Зустріч має тривати не більше 20 хвилин. Якщо вік дитини не більше 3-4 років, то прийомні батьки частіше за все не ініціюють спілкування, ведуть себе пасивно, спостерігають за поведінкою дитини, намагаються її відчути.
З кожною наступною зустріччю час спілкування дитини з батьками поступово збільшується, форми взаємодії розширюються (від пасивного спостереження один за одним через взаємодію з предметами до активного спілкування). Сигналом до завершення зустрічі є настання втоми у дитини.
Процес встановлення довірливих стосунків між батьками і дитиною вимагає проведення систематичних зустрічей в один і той же час.
Останній етап перед переходом дитини у сім'ю є її прощання з попереднім місцем проживання. Дитина разом з соціальним педагогом збирає свої іграшки й речі. Для процедури прощання дитині має бути відведено достатньо часу. Тому не варто підганяти дитину, а надати їй можливість завершити всі свої справи і висловити почуття до людей, яких залишає. Прийомні батьки разом з дитиною від'їжджають до нового помешкання.
Важливим елементом підготовки дітей до влаштування у їхню сім'ю прийомної дитини є створення альбому про свою сім'ю. У ньому діти відображають свої сподівання щодо прийомної дитини, розповідають про себе і свої інтереси тощо. Якщо прийомну дитину планується поселити в одній кімнаті з кимось із біологічних дітей, то корисно, щоб біологічна дитина сама упорядкувала місце для прийомної дитини, підготувала речі для неї. Це сприятиме встановленню контакту й відкритості стосунків між ними.
Певний час прийомні діти можуть перевіряти своїх батьків, чи готові вони любити їх такими, якими вони є, а іноді й гіршими. Для цього придумують, неусвідомлено, різні експерименти.
Рівень пристосування дитини до нового соціального середовища – прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу визначається за показниками:
- емоційна реакція дитини на членів сім’ї;
- взаємостосунки з членами сім’ї, їхніми родичами, друзями тощо.
Можливо, вивчення адаптації прийомної дитини в прийомній сім’ї/ДБСТ не є актуальним на першому оцінюванні потреб дитини. Перший місяць проживання дитини у прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу виявляється для неї найтяжчим, оскільки складаються симпатії та антипатії дитини і всіх членів сім'ї. Спочатку на більшість членів сім’ї та друзів реакція дитини буде настороженою. Як правило, дитина вибирає одного із членів родини: маму чи батька, як безпечний об’єкт спілкування. До інших дитина відноситься сторожко, обережно. Тому на першому місяці перебування дитини в сім’ї плануються загальні заходи щодо адаптації дитини в родині. Повільніше, конкретних заходів не планується, тому що дитина не потребує додаткової уваги. Її слід залишити тільки з членами родини, виключити спілкування з рештою родичів та знайомих.
Після оцінки потреб через 3 місяці, півроку перебування в сім’ї, можуть виникнути проблеми адаптації, і будуть внесені в план соціального супроводження відповідні позиції.
Планування та реалізація влаштування дитини в ДБСТ та прийомну сім’ю
Дитячий будинок сімейного типу, являє собою окрему сім`ю, яка створюється за бажанням подружжя або однієї особи, котра не перебуває у шлюбі. Така сім'я бере на виховання і спільне проживання не менше п’яти дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Метою створення дитячого будинку сімейного типу є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Особи, які беруть на себе зобов’язання щодо дітей, набувають статусу батьків – вихователів. Діти, які влаштовуються до дитячого будинку сімейного типу, є вихованцями і не втрачають статусу дитини – сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. Вихованці перебувають у закладі до досягнення повноліття, а в разі продовження навчання у професійно – технічному, вищому навчальному закладі І-ІV рівнів акредитації – до його закінчення, але не пізніше досягнення 23-річного віку. Сім’ї, яка бере на виховання дітей, матеріальну та соціальну підтримку.
Обов’язковою умовою створення дитячого будинку є проходження батьками – вихователями курсу підготовки для кандидатів на створення прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, проведення якого забезпечують обласні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. За результатами навчання спеціалісти центру соціальних служб для молоді готують довідку про проходження кандидатами навчання і рекомендацію до служб у справах дітей про внесення до банку потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних сімей, батьків – вихователів.
Законодавчо встановлені вікові обмеження щодо кандидатів на створення дитячого будинку сімейного типу, залежно від віку дітей, які влаштовуються в сім'ю. При влаштуванні різниця у віці батьків – вихователів і дітей має бути такою, щоб на час досягнення обома батьками – вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. Вікові обмеження визначаються відповідно до віку молодшого з батьків.
Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, у м. Києві та Севастополі державною адміністрацією, виконавчим комітетом міської ради, виконавчим комітетом районної у місті ради на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок. Висновок про можливість подружжя (або одинокої особи) взяти на виховання п’ять дітей, які позбавлені турботи батьків, складається спеціалістами служби у справах дітей, на підставі інспектування сім’ї, бесід з кандидатами, проходження ними курсу навчання.
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Моделювання уроків української мови в школах нового типу
Екoлoгічне вихoвaння мoлoдших шкoлярів у прoцесі вивчення мaтемaтики
Характеристика сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування
Психолого-педагогічна характеристика колективу класу
Класифікація читацьких інтересів