Сторінка
2
З прийняттям Бюджетного кодексу з’явилася можливість здійснювати бюджетний менеджмент на рівні місцевого самоврядування шляхом управління частиною фінансових ресурсів. На думку Жукінського А. [6, с. 42], тепер виник стимул до нарощування все більшого обсягу фінансових ресурсів, оскільки немає загрози втрати з початком нового бюджетного року державних дотацій. Крім того, можна застосовувати перспективне бюджетне планування, тобто планування бюджетних видатків на довгострокову перспективу.
На практиці в бюджетному менеджменті функцію планування виконують у два етапи: по-перше, доведення граничних обсягів бюджетних видатків на наступні роки для кожного розпорядника бюджетних коштів. По-друге, складання середньострокового прогнозу видатків бюджету в цілому [12, с. 40–41].
В останні роки спостерігається в бюджетному менеджменті надмірна централізація функції планування, оскільки в основу методики бюджетного планування покладено формульний порядок розрахунку доходів і нормативний у плануванні видатків місцевих бюджетів.
Ряд авторів пропонують покращувати функцію бюджетного планування поступовим переходом до програмно-цільового методу. Наприклад, Чугунок І.Я. та Самошкіна О.А. стверджують, що програмно-цільовий метод у бюджетному процесі України встановлює зв’язок між виділенням бюджетних коштів і результатами їх використання, тобто зіставлення витрат і результатів [12, 13].
Виконання бюджету включає в себе організацію виконання дохідної частини бюджету, бюджетне фінансування та регулювання міжбюджетних потоків. Формування бюджетних засобів в Україні проходить по багатоканальній системі зверху вниз, тому має високу концентрацію ресурсів у державному бюджеті з наступним їх перерозподілом. Цей механізм має недоліки. Найбільше проблем виникає при розподілі функцій між різними ланками бюджетів та виконанні власних і делегованих повноважень органами влади. Передані повноваження повинні фінансуватися за рахунок коштів державного бюджету або шляхом віднесення до місцевого бюджету загальнодержавних податків. Кошти на виконання власних повноважень органи місцевої влади можуть нагромаджувати із призначених для них власних джерел доходів.
Існують проблеми формування бюджетних ресурсів органів місцевого самоврядування. Значна частина селищ, сіл, а в деяких випадках і міст мають бюджетну недостатність. Тобто обсяги податкових, бюджетних надходжень, що стягуються на їх території, не забезпечують фінансові потреби місцевих закладів охорони здоров’я, освіти, культури тощо. Існуюча система місцевих податків і зборів не спроможна забезпечити фінансову самостійність місцевої влади, оскільки місцеві податки і збори через їх незначний податковий потенціал не можуть забезпечити достатню кількість фінансових ресурсів. Усього ж місцеві податки та збори у сукупних доходах місцевих бюджетів становлять в Україні лише 3 %, у той час коли за рахунок місцевих податків у Швеції формується 60 % комунальних доходів, у Данії – 50 %, у Швейцарії – 46 %, у Норвегії – 43 %, у Франції – 36 %, хоча в Угорщині – 4 %, а в Греції – 2 %, [14]. Низький рівень бюджетних надходжень населених пунктів не дозволяє деяку частину коштів спрямовувати на формування бюджету розвитку, що створюється в межах доходів і видатків відповідного місцевого бюджету з метою стимулювання розвитку адміністративно-територіальних утворень. Саме тому бюджетний менеджмент повинен забезпечити стабільність і прозорість бюджетного процесу, закріплення окремих доходів на чітко визначеній основі за бюджетами усіх рівнів влади, створення умов динамічного економічного розвитку населених пунктів.
Незабезпеченість бюджетної сфери виникає через відсутність науково обґрунтованих нормативів. Тому держава при визначенні загальних обсягів видатків місцевих бюджетів виходить з наявності фінансових ресурсів, а не нормативів. Отже, цю проблему необхідно у подальшому вивчати та шукати шляхи її вирішення.
Для порівняння витрат із результатами необхідно розвивати такі функції бюджетного менеджменту, як облік і звітність. На сьогодні ці функції виконують органи Державного казначейства України. Крім того, Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників коштів державного бюджету тільки за наявності паспортів бюджетних програм [1, с. 17].
Функції бюджетного менеджменту обліку та звітності дозволяють виконувати не тільки зіставлення витрат з результатами, а й здійснювати контроль за діяльністю бюджетних установ. Дослідження показали, що потреба в цьому нагальна, адже існували основні види порушень, характерні для бюджетних установ, зокрема:
– перевищення кошторисних призначень;
– порушення законодавства з питань оплати праці, штатної дисципліни;
– нецільове використання бюджетних коштів;
– заниження вартості основних засобів, товарно-матеріальних цінностей;
– завищення вартості ремонтно-будівельних робіт;
– порушення при проведенні негрошових розрахунків тощо [3].
Облік виконання бюджету має велике значення для успішного виконання затвердженого бюджету. Від прийняття своєчасних і правильних рішень з питань планування і виконання бюджету залежить ефективність бюджетного менеджменту. Такі рішення можуть бути прийняті лише на основі ретельно проведеного аналізу відповідної інформації. Облік забезпечує систему управління необхідною інформацією. Правильність прийняття рішень залежить також і від кваліфікації працівників бюджетної сфери, а також від методології бюджетної роботи. Але вирішальним у бюджетному управлінні фактором є саме достовірна та своєчасна інформація. Тому важливим напрямом покращання бюджетного менеджменту є удосконалення систем організації обліку виконання бюджету та звітності, підбір і підготовка висококваліфікованих кадрів.
Завантажити реферат