Сторінка
2

Власні кошти банку в системі його ресурсної бази

Виділення цих підсистем відображає взаємозв’язок і взаємозумовленість ресурсної бази комерційного банку і його активів. Аналіз і управління ресурсною базою здійсню­ється виходячи з потреб управління активними операціями банку (їх розширенням або диверсифікацією).

При цьому найбільш істотними показниками, що відображають взаємний вплив активів банку і його ресурсної бази, є:

– спред – ціновий показник, що характеризує різницю між процентними ставками розміщення і залучення коштів;

– загальна процентна маржа – різниця між процентними доходами і процентними витратами, розділена на сукупні активи;

– чиста процентна маржа – різниця між процентними витратами і доходами, віднесена до робочих активів;

– чутливість – залежність поточної вартості активів і пасивів від зміни процентних ставок.

Рис. 1. Система ”Банк”

Різні елементи системи ”Ресурсна база банку” знаходяться під досить інтенсивним взаємним впливом. Наприклад, власні кошти банку можуть зменшитися, збільшивши при цьому його позикові кошти у випадку конвертації акцій у боргові цінні папери; нарощування залучених коштів з метою розширення активних операцій банку вплине на величину власних коштів банку, вимагаючи їх збільшення для підтримки нормативу достатності капіталу.

Такі показники дозволяють порівнювати активи і пасиви банку в розрізі видів, сум і термінів.

Ресурсну базу банку у свою чергу необхідно аналізувати як систему (рис.2), якою вона є за рядом ознак.

Вона цілісна, тому що неможливо звести властивості системи ”Ресурсна база банку” до суми властивостей складових її елементів, а також вона має відносну незалежність від інших аналогічних систем, що дозволило вибрати ресурсну базу банку як предмет дослідження. У системі ”Ресурсна база банку” існує мета – забезпечити власне існування кредитної організації і її основної діяльності необхідними ресурсами.

Система ”Ресурсна база банку”, як і всі економічні системи, добре структурована, але при цьому процеси, що протікають у ній, структуровані слабко. Можна досить докладно описати склад ресурсної бази банку, але досить важко уніфікувати процеси формування і управління нею, тому що вони постійно змінюються і розвиваються.

Загальна структура системи подана на рис. 2.

Крім традиційно виділених вітчизняними економістами підсистем – власні, залучені і позичені кошти – автор виділяє четвертий елемент: кошти, прирівняні до власних. Спра­ва в тім, що частина чужих коштів, довірених банку, постійно знаходиться в його розпорядженні. У розмірі свого стабільного (незнижуваного) залишку вона може бути прирівняна за режимом використання до його власних коштів. Важливість виділення коштів, прирівняних до власних, обумовлена об’єктивною потребою економіки в довгострокових кредитах. Сучасна понадкороткострокова структура банківських ре­сурсів не дозволяє банкам здійснювати довгострокові вкладення. У той же час стійкі незнижувані залишки на рахунках до запитання можуть бути використані як довгостро­ковий ресурс кредитування.

Рис. 2. Система ”Ресурсна база банку”

Як показано на рис. 2, кошти, прирівняні до власних, формуються частково з залучених і позичених коштів, створюючи, таким чином, самостійну частину ресурсної бази банку.

На рис. 3 відображено деталізований склад ресурсної бази українського комер­ційного банку – її структурна модель. Таким чином, можна виділити кожен з елементів ресурсної бази банку в окрему систему зі своїм набором властивостей і підсистем.

Подана на рис.3 структурна модель відображає гетерогенність системи ”Ресурсна база комерційного банку” і яскраво виражену неоднорідність і взаємозалежність елементів, що її представляють.

Система структурована по підсистемах, а ті, у свою чергу, по видах окремих ресурсів. Власні кошти банку розрізняються за ступенем стійкості.

Найбільш стійким елементом власних коштів, як, у тім, і всієї ресурсної бази, є статутний капітал банку. Створення статутного капіталу (у пайовій чи акціонерній формі) є вихідною точкою створення банку, а його розмір – основним забезпеченням виконання банком прийнятих на себе зобов’язань. Це найбільш консервативний елемент власних коштів банку. Розмір статутного капіталу, порядок його формування і всіх змін визна­чаються Статутом банку. Збільшення статутного капіталу можливе шляхом випуску нових паїв чи акцій або шляхом капіталізації частини прибутку. Зміни розмірів статут­ного капіталу затверджуються рішенням загальних зборів акціонерів і повинні реєстру­ватися в Національному банку України.

Серед інших фондів банку найважливішим є резервний, що створюється шляхом відрахування визначеного відсотка з прибутку і служить для забезпечення зобов’язань і покриття загальних ризиків по банківських операціях, по яких не формуються спеціальні резерви. Практика формування українськими банками резервного капіталу в розмірі 25 % статутного, показує, що розмір резервного фонду не відповідає реальним збиткам по списаних кредитах за минулі роки. Недосконалий і сам механізм відрахувань – у розмірі не менше 5 % чистого прибутку після досягнення фондом необхідної величини. Витра­чається резервний фонд за рішенням Правління банку, як правило, тоді, коли кредитний ризик стає очевидним.