Сторінка
7
вміння сприйняти і зрозуміти іншого;
допомога у самореалізації, підтримка активності та коригування її спрямованості.
У системі виховної роботи зі старшими підлітками з’являються такі форми, які вимагають більшої відповідальності з боку вихованців, обстоювання ними власної точки зору, розкривають інтереси та вподобання підлітків. Віковий підхід у роботі з підлітками включає і проблему організації між вікової взаємодії, різновікових колективів. Важлива можливість між вікової взаємодії дітей – це спільна робота дітей різного віку в органах самоврядування.
Отже, урахування вікових особливостей дітей в умовах дитячого оздоровчого закладу допомагає ефективно вирішувати різноманітні завдання виховної діяльності.
Дані вікових особливостей дітей та підлітків.
|
Фізичний рост та розвиток |
Особливості поведінки |
Поради вихователю |
|
Розвиток дітей молодшої групи (6 – 8 років) | ||
|
руки та ноги ростуть швидше за тіло; загальне керування тілом добре, координація очей та рук покращується до 7 років. |
Високий рівень активності; Прагнення до спілкування поза сім’єю; Прагнення навчитися розрізняти, що таке добре та що таке погано; Усвідомлення статевої приналежності; Прагнення отримати час на самостійні заняття; Дитина може бути як цілеспрямованою, так і самовпевненою, агресивною. |
Організація рухливих ігор при обмеженні бігу, стрибків; Розвиток вміння лазати та користуватися гойдалкою; Використання ритмічних видів діяльності;співи, драматичні постановки; Навчання правильним навичкам праці; Забезпечення конкретності доручень та творчої свободи дітей при їх виконанні; Надання свободи дії, розвиток здібностей. |
|
Розвиток дітей середньої групи (9 – 11 років) | ||
|
Дівчата випереджують хлопців зо зростом; Спочатку діти мають рівні сили, згодом хлопчики стають сильніше. |
Прагнення командувати у хлопчиків, покірність – у дівчат; Енергійні, швидкі в діях, ініціативні, наполегливі; Нерідко неспокійний стан, діти потребують постійної діяльності; Захоплення колективними іграми; Діти шумні, галасливі; Чуттєві до критики, бояться поразки; Постійно змінюють свої захоплення, особливо потребують заохочення. |
Використовувати такі види діяльності, що дають простір проявлення мускульної активності; Організація колективно-спортивних ігор, занять за інтересами; Прагнути відповісти на багато чисельні запитання дітей. |
|
Розвиток дітей старшої групи (12 – 14 років) | ||
|
Дівчата вище за зростом; Статтєве дозрівання; Швидкий розвиток мускулатури; Дівчата менш активні |
Хлопчики схильні до групової поведінки; Діти відчувають внутрішню стурбованість; Антагонізм між дівчатами та хлопцями; Думка однолітків домінує над думкою дорослих; Дисципліна може порушуватися через «груповий» авторитет; Прагнуть до змагання, створення ідеалу, кумиру. |
Організація колективних ігор; Перевага надається спортивним іграм; Використання спільного ентузіазму при виконанні доручень. |
|
Розвиток підлітків (15 – 16 років) | ||
|
Завершення росту скелету; Настає зрілість, що супроводжується фізичними й емоційними змінами; Відмінності між дітьми посилюються, бо одні вже подорослішали, а інші тільки починають; Хлопчики відстають у розвитку на 2 роки . |
Дівчата починають цікавитися хлопчиками, раніше ніж ті, дівчатами; Спостерігається стурбованість зовнішнім виглядом; Зростає соціальна активність; Прагнення досягти незалежності, пошук себе. Перша закоханість; |
Сприяти гармонічним стосункам між однолітками; Керувати підлітками без зайвого втручання з боку дорослих; |
Соціально-педагогічні особливості тимчасового дитячого колективу.
Сьогодні кожна дитина мовби існує одночасно в трьох вимірах. Перший – об’єктивна реальність, яку дитина не може змінити і тому має адаптуватися до неї. Другий – суб’єктивна реальність, яка досить умовно існує в колі сім’ї, друзів, у колективі класу, групи чи гуртка. Вона тому є суб’єктивною, що цілком залежить від почуттів самої дитини. З’являється в житті дитини й третя реальність – віртуальна. Нові телекомунікаційні та інформаційні технології надають можливість опинитися у будь-якій фантастичній ситуації, відчути себе її учасником. Виникає питання: як допомогти дитині розібратися у цих реальностях, не втратити себе, не розгубитися ?
Необхідно згадати, що мета виховання – ідеал. Але суперечливість полягає в тому, що ідеали шкільного виховання здебільшого суперечать ідеалам реального життя дітей. У гуманістичній виховній системі ідеал – це створення випереджаючої ситуації, надання можливості заглянути в майбутнє. Варто разом з дітьми поміркувати над тим, яким вони бачать своє майбутнє.
Щоб зробити суспільний ідеал людини ідеалом кожної особистості вихователі оздоровчого табору використовують два шляхи. Перший полягає в тому, щоб зацікавити дітей різноманітною діяльністю, а потім зацікавлюють та включають їх до справ високої моральної значущості. Так поступово діти привчаються до усвідомлення моральних ідеалів суспільства.
Існує другий шлях. Вихованці починають діяти , вже маючи перед очима спільно прийнятий ідеал, в якому закладені ідеали відносин до себе, до однолітків, до дорослих. Якщо ідеал приймається, то вся майбутня виховна діяльність стає для дітей засобом втілення ідеалу в життя.
Актуалізація ідеалу в свідомості вихованців, - головна умова, необхідна для того, щоб «дух» табору приймався вихованцями та спонукав їх до дії.
У сучасних умовах вся робота в таборі повинна бути побудована на демократичних засадах. Якщо вихованці не пишаються своїм колективом – ефективність впливу такого колективу на особистість буде незначною. Високий престиж колективу – гарантія успішності впливу його норм та цінностей, засвоєння виховного ідеалу.
З окремих знайомих, малознайомих та зовсім незнайомих дітей, де хтось комусь симпатизує та навпаки, народжується через деякий час спільнота дітей, виникає поняття «ми». Відбувається виокремлення «ми», «наше» із загального навколишнього життя.
«Ми» - це те, що притаманне тільки одному певному колективу, на відміну від інших таких або зовсім інших колективів. Існують поняття – «ми», а все навколо – «вони».