Сторінка
2

Географічні особливості розвитку дошкільної освіти на території Кіровоградської області

У грудні 1917 року Наркомос опублікував декларацію "Про дошкільне виховання", у якій йшла мова про те, що суспільне (безкоштовне) дошкільне виховання повинно розпочинатися від народження дитини і повинно здійснювати її всебічний розвиток. Ця декларація вводить дошкільне виховання в загальну систему народної освіти і визнає його як складову частину всієї шкільної системи. Це є початком суспільного дошкільного виховання. В Декларації відмічалось, що "система дошкільного виховання повинна бути складовою частиною всієї шкільної системи і повинна бути органічно пов’язана в одне ціле з всією системою народної освіти".

Важливим кроком у становленні суспільного дошкільного виховання була підготовка відділом з позашкільної освіти і дошкільного виховання проекту "Реґламент дитячих садків". Згідно з цим офіційним документом планувалося, що суспільне дошкільне виховання стане обов’язковим і безкоштовним завдяки зусиллям департаменту. Таким чином, закладався фундамент успішної діяльності державної системи суспільного дошкільного виховання.

У 1917 році при Центральній Раді утворюється Генеральний секретаріат освіти України (з 8 січня 1918 року - Міністерство народної освіти), яку очолив І. Стешенко. Значний внесок у розвиток дошкільного виховання на той час зробила С. Русова, котра очолювала відділ дошкільного виховання та позашкільної освіти і проводила в життя лінію українізації народної освіти.

В січні-лютому 1918 року була спрощена система управління народною освітою. Навчальні заклади передані радам народних депутатів, а пізніше - у відомство Наркомосу. При місцевих радах створювалися відділи народної освіти. Ради існували здебільшого в губернських центрах. У повітових, а також у волосних центрах діяли воєнно-революційні комітети - ревкоми. Провідниками політики Наркомосу УРСР на території губерній були відділи народної освіти губвиконкомів, які за Постановою IX Всеукраїнського з’їзду Рад (1925 року) були ліквідовані в зв’язку з утворенням округів та районів. Відділи народної освіти як реґіональний орган управління освітою включали в себе завідуючого відділом, загальний підвідділ, підвідділ соціального виховання, куди входила секція дошкільного виховання, підвідділ позашкільної освіти та діяли в різних місцях України в різні часи. Наркомос в 1918 році організував тримісячні курси підготовки інспекторів з дошкільного виховання для обласних відділів народної освіти. Особи, котрі закінчили ці курси, на місцях проводили підготовку дошкільних працівників. Отже, Наркомос керував організацією суспільного дошкільного виховання.

У червні 1918 року Раднарком підписав Декрет, згідно з яким всі державні, суспільні і приватні заклади дошкільного виховання передавалися у відомства Наркомосу і тим самим включалися в систему народної освіти як її перша ланка. Виховна робота проводилася в дошкільних установах здебільшого за педагогічною системою Фребеля і Монтессорі і за тими вказівками, які містив у собі "Порадник діяча позашкільної освіти і дошкільного виховання", що його випустив в 1918 році відділ дошкільного виховання при Міністерстві народної освіти.

До кінця 1918 року в Україні працювало близько 140 дитячих садків. Наркомос взагалі та дошкільний відділ зокрема організовували роботу на всій території радянської держави, проводили республіканські наради завідуючих місцевими дошкільними підвідділами, випускали інструктивні матеріали з досвіду роботи. З 1918 року по 1922 рік з ініціативи та за активної участі Д. Лазуркіної видавався "Бюлетень дошкільного відділу Наркомосу", в якому доводились до провінцій оперативні вказівки, досвід роботи тощо.

Свої погляди на організацію роботи дитячого садка керівники дошкільних відділів різних рівнів могли висвітлити у виданій Наркомосом у 1919 році "Інструкції по веденню осередку та дитячого садка". Ця інструкція чітко розмежувала осередок і дитячий садок, вказувала на наповнюваність груп - на 1 вихователя не більше 25 дітей, а бажано 15.

Справа організації системи дошкільного виховання в реґіонах на той час була покладена на відділи народної освіти повітових революційних комітетів, котрі діяли рішуче. Їхні розпорядчі документи мали характер безапеляційності та обов’язковості до виконання. Як приклад подам мовою оригіналу один із наказів відділу народної освіти при Кам’янець-Подільському повітовому революційному комітеті:

"Наказ ч.8 Відділу Народної Освіти при Кам’янецькому ревкомі.

Реєструватися на протязі до 6-го серпня в Підвідділ Дошкільного Виховання:

Всім, як і бувшим так і теперішнім керівникам Дошкільних установ (дитячих садів, площадок, притулок).

Всім, хто закінчив курси Дошкільного Виховання.

Всім курсисткам курсів Дошкільного Виховання.

Всім, хто раніше брав участь в дошкільній праці, як в Кам’янці так і в інших місцях.

Зареєструватися в цей же термін всім дитячим дошкільним закладам - дитячим садам, площадкам, сирітським домам, притулкам. Осіб, котрі не зареєструються у вказаний термін, буде притягнуто до відповідальності. Завідуючий Відділом Народної Освіти Завідуючий Підвідділом Дошкільного Виховання Діловод".

Творцем першої системи шкільної освіти в Україні був тодішній комісар освіти Г.Г. Гринько, котрий подав вироблену ним схему освіти на розгляд Всеукраїнської наради завідувачів губернських відділів народної освіти 29 березня 1920 року, а в серпні цього ж року на ухвалу Всеукраїнської наради у справі освіти. Своєю схемою Г. Гринько ввів систему дошкільного виховання в загальношкільну систему, чим і виконав вимоги декларації "Про дошкільне виховання".

Дошкільне соціальне виховання в цій системі займає місце початкової ґрунтовної ланки. Це можемо підтвердити "Основними принципами Єдиної трудової школи" (16.10.1918 p.), в яких вказувалось, що вся система нормальних шкіл від дитячого садка до університету являє собою одну школу, одну неперервну драбину. Установами соціального дошкільного виховання були: майдани різних типів, дитячі садки, клуби неповного дня, денні дитячі будинки та дитячі садки цілого дня, якими здійснювали керівництво на території міст відділи народної освіти виконавчих комітетів міських Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів трудящих, утворені в 1919 році (з 1940 року - Рад депутатів трудящих, з 1977 - Рад народних депутатів) [4]. У структурі цих відділів було дошкільне виховання. Управління освітою на території міст здійснювалось на основі рішень міських Рад і постанов вищестоящих державних органів. Міські відділи народної освіти займались організацією освіти взагалі та дошкільної зокрема. У 1921 році, в Україні, нараховувалося дітей у віці від 4 до 15 років - 7,5 млн., з них в містах - 1,5 млн., і в селах - 6 млн. Безпритульних дітей (сиріт та напівсиріт) біля 700 тис. На початок 1921 року Нарком освіти мав у розпорядженні таку кількість установ: дитячі будинки - 600 (перебувало 39 тис. дітей), дитячі садки - 500 (35 тис. дітей), школи - 21887 (2,25 млн. дітей).