Сторінка
4
У мові також виявляються і морально-вольові якості особи. Боязкість, шанобливість, пошана,, як і багато інших рис вдачі розкриваються в змісті і в емоційно-інтонаційному забарвленні вислову людини.
Спостерігаючи за перерахованими якостями мови, педагог може скласти думку про особові особливості школярів. А розвиваючи комунікативно-мовну культуру молодшого школяра, сприятиме загальному розвитку його особи.
Мовний аспект в навчанні мові завжди визнавався прогресивною традиційною методикою (Ф.І. Буслаєв, До. Д. Ушинський), але методи його реалізації багато в чому залишалися невирішеними. Нове в сучасних методах навчання молодших школярів рідній мові обумовлено досягненнями останніх десятиліть у області лінгвістики, психології, педагогіки.
Мовний розвиток молодшого школяра – одна з центральних проблем в сучасній методиці початкового навчання мові. Навчання рідній мові повинне сприяти розвитку учня як особі, мовою, що повноцінно володіє, у всіх її формах (читання, лист, говір, слухання). Педагог повинен розвивати у дітей уміння спілкуватися, слухати і говорити так, щоб їх слухали, уміння оцінювати чужу і свою мову, словесно імпровізувати, разом з розвитком етичних, естетичних, соціально значущих якостей особи. Мовний досвід дитини, що приходить в школу, практично не виходить за рамки побутової сфери спілкування, тому основне завдання розвитку мови школяра, на мій погляд, полягає у включенні його в безперервний ланцюг мовного спілкування, в розширенні сфер цього спілкування.
Для цього необхідно надати дітям можливість вільно говорити і писати – про що б їм хотілося, що їх хвилює, цікавить, говорити і писати щиро, з упевненістю, що їх зрозуміють. Тому важливо, щоб школярі жили в атмосфері взаємного загального інтересу один до одного, в атмосфері довіри. Моє завдання як одного з учасників спілкування – створювати цю атмосферу своєю поведінкою.
Важливо також, щоб діти розуміли значення для життя того, чим вони займаються, усвідомлювали, відчували своє просування в оволодінні конкретними комунікативно-мовними уміннями. Вдосконалення комунікативно-мовної культури припускає розвиток наступних якостей мови: змістовності, актуальності; логічності, чіткості побудови, обґрунтованості і довідності; виразності як усної, так і письмової мови; ясності; чистоти.
Велике значення має розвиток правильності мови, тобто її відповідність літературній нормі (граматичною, орфографічною, пунктуацією, орфоепічною).
Система роботи по вдосконаленню комунікативно-мовної культури молодших школярів спирається на розвиток основних видів мовної діяльності в їх єдності і взаємозв'язку: здатності усвідомлено сприймати звучну мову (уміння слухати), нашвидку, осмислено і виразно читати, грамотно, точно, логічно і виразно передавати свої думки в усній і письмовій формі (уміння говорити і писати).
Такий підхід вимагає введення елементарних понять про те, для чого потрібна мова, що таке текст, які різновиди текстів зустрічаються, як вони будуються. Перед учнями в доступній формі розкриваються основні функції мови, тобто мова як засіб спілкування, обміну думками, відчуттями між людьми; засіб передачі і засвоєння певної інформації; засіб організації і планування діяльності людей; засіб дії на відчуття і поведінку людей. З такими складними поняттями діти знайомляться, осмислюючи свою мовну практику. Так найбільш природна форма, в якій реалізується комунікативна функція мови – діалог. Дитина вступає в діалог з народження: спочатку це діалог з дорослими, а потім з однолітками. Тому роботу по вдосконаленню комунікативно-мовної культури першокласників починають з організації роботи малими групами: спочатку парами. Робота в парі учить дітей слухати і чути іншого, давати і приймати ради, працювати дружно в єдиному темпі. Цьому сприяють парне читання, гра з одним м'ячем та інше.
Діти в малих групах працюють за принципом «Знаєш сам, скажи іншому», «Умієш сам, навчи іншого». Важливо також, що в малих групах дитина вчиться об'єктивно порівнювати власне уміння з уміннями однолітків, зіставляти свою думку з думками інших. Вже в першому класі кожна дитина дізнається, що головне – пошана чужих відчуттів, думок, досвіду.
Невід'ємною частиною роботи по вдосконаленню комунікативно-мовної культури молодших школярів є і збагачення мови дитини такими словами, оборотами, конструкціями, які необхідні в повсякденному спілкуванні, тобто введення в активну мову формул мовного етикету. Це дозволяє виховувати уважне, вдумливе відношення дитини до мови, уміння вибирати мовні засоби, доречні в конкретній мовній ситуації. Як допомога дітям використовують різні схеми, транспаранти.
У другому класі на перший план виходить створення ситуацій, при яких спілкування набуває ділового характеру. Цьому сприяє організація дітей в групах, де розвиваються взаємини, що дозволяють перейти до співпраці, ділової розмови. В рамках ділової розмови даються нові знання, уточнюються існуючі знання і досвід. Діти обговорюють наміри, плани, яким чином виконати те або інша дія, завдання.
Широко можна використовувати в роботі прийоми групового читання, інсценування, твори по заданій римі, які розвивають терпляче і шанобливе відношення до однолітків.
Основним поняттям в системі роботи по вдосконаленню комунікативно-мовної культури молодших школярів є поняття «текст», оскільки кінцева мета цієї роботи – навчити дітей виражати зв’язано свої думки в усній і письмовій формі, тобто навчити створювати мовний твір, вислів.
Спочатку школярі практично усвідомлюють такі поняття, як тематична єдність, структурна цілісність тексту (наявність зачину, середньої частини, кінцівки). Далі діти одержують уявлення про типи тексту (оповідання, опис, міркування), про жанрові різновиди.
Підготовкою до самостійної зв'язної розповіді, монологу служить і словарна робота, і читання, і переказ, і бесіди, і складання пропозицій.
Завдання педагога – створювати такі мовні ситуації, щоб школярі відчували користь від своїх розповідей, повідомлень, щоб мова для них стала не просто учбовою вправою, а засобом самовираження, предметом радості і гордості. Наприклад:
- Ми – глядачі – обмінюємося в класі враженнями про кінофільм.
- Ми побували в міському музеї. Нам дуже сподобалася виставка. Ми захотіли поділитися враженнями про побачене, розповісти своїм друзям так, щоб вони теж захотіли побувати в музеї.
- Ми готуємося до конкурсу на кращу усну розповідь в класі, вчимося говорити цікаво, виразно, звертаючись до слухачів.
Головне - провести дітей через систему комунікативно-мовних завдань – від аналітичних до конструктивно-творчих. При цьому необхідно розвивати у дітей уміння орієнтуватися в мовній ситуації, враховуючи завдання спілкування, щоб вибрати оптимальні для даних обставин мовні засоби.
Подальше вдосконалення комунікативно-мовної культури школяра необхідно здійснювати на наступному ступені цілісної освітньої системи. Таким чином, продовжиться процес наближення школяра до сучасного мовного ідеалу випускника школи, який би умів передати інформацію, підтримати бесіду, встановити контакт і прагнув би постійно удосконалювати свою мову.