Сторінка
4
Методика використання цього "інструмента" праці в навчальному процесі складає третю підсистему керування в процесі навчання.
Не викликає сумнівів те положення, що чим краще структуровано й систематизована сукупність знань, що підлягають засвоєнню, чим у більшому ступені що навчається ясньї мети вивчення й значимість оволодіння даною системою знань й умінь, тим легше й прочнее зти знання й уміння засвоюються. Тому для ефективного й результативного навчального процесу необхідна попередня робота викладачів по доборі знань, по визначенню цілей й по збудку посібників, у яких для студентів структується й у систематичному виді предьявляются ті знання й методики, которьіми вони должньї опанувати в рамках вивчення даної дисциплиньї відповідно до возложенньїми на цю дисципліну функціями в загальній підготовці фахівців.
При розробці цих дидактичних засобів викладач повинен оцінити, які знання, з якою метою й у якому ступені він припускає сформувати в студентів у результаті вивчення ними даного матеріалу. Викладач повинен врахувати особливості окремих видів навчальних занять й визначити сукупність різних видів діяльності студентів, що забезпечить досягнення поставлених цілей й формування розумових й психічних якостей студентів. При цьому найважливішу роль грає встановлення последовательно-сти дій що навчаються, відкриття операційного складу дії (визначення исполнительньїх, оценочньїх й особен-но ориентировочньїх дій), перебування способів підняття мотивації пізнавальної діяльності, що навчаються до участі в процесі.
Друга головна задача викладача відноситься до управління процесом навчання й полягає в актуалізації принципа активності й самоврядування в пізнавальній діяльності студентів, тобто викладачеві необхідно застосувати таку організацію учебньїх занять, при якій каждьій студент утягував бьі в активну, цілеспрямовану, осмислену самостійну роботу з оволодіння основами теорії й методами її застосування в рамках даного навчального матеріалу. Якщо процесе навчання побудований вірно й, що направляється з по-міццю посібників (дидактичних засобів) цілеспрямована робота студентів приносить запланированньїй й ожидаемьій їм результат, якщо засвоювані знання перетворяться студентом в особисто для нього значиму систему, то з'являється інтерес, що сприяє ще більшому подьему ефективності процесу навчання.
Як бачимо, современньїе положення кібернетики, дидактики й педагогічної психології дають достатньо основ для того, щоб сформулювати науково основані умови й вимоги до організації ефективного процесу навчання як у частині діяльності викладача, так й діяльності студентів.
Однак залишаються відкритими багато практичних питань, діяльностей викладачів по підготовці й керуванню самокерованої діяльності студентів у навчальному процесі, наприклад:
1) як визначити й описати мету навчання, виділити ті умови й засоби, які варто довести до свідомості студентів й зробити їх внутрішніми орієнтирами в його навчальній роботі, чтобьі вони збудили познавательньїй інтерес?
2) як зробити, щоб ці орієнтири, мети стали узагальненням того результату, до якого повинні прагнути що навчаються, щоб це випереджальне представлення про результат діяльності піднімало б ефективність навчання й забезпечувало високу якість знань?
3) як відібрати навчальний матеріал, як його розташувати й викласти, як його піднести учням, чтоб забезпечити усвідомлення й визнання учнями необхідності його вивчення для досягнення поставленньїх у даному курсі учебньїх цілей?
4) як забезпечити активну, самостійну, цілеспрямовану, творчу й результативну роботу кожного студента над зтим матеріалом?
5) як забезпечити надійну й діючу перевірку якості досягнення цілей навчання каждьім учнем, як домогтися, чтобьі знання засвоювалися міцно й були основою світогляду?
6) як вияснити сформованість у тих,що навчаються самостійної творчої активності?
Володіння викладачем основами дидактики й педагогічної психології дозволяє забезпечити (за допомогою підготовки навчально-методичних посібників, тобто за допомогою навчально-методичної діяльності викладачів) повідомлення учнем знань про закони процесу пізнання, відкрити для них сутність пізнавальної діяльності, сприяючи тим самим оптимізації цеї діяльності, - допомогти учням учитися результативніше, глибше опановувати знаннями й уміння, сприяти росту самосвідомості учнів, поглиблювати процес самовиховання й самовдосконалення.
Однак залишається ще питання про методику взаємодії в навчальному процесі студента, учбово-методичного забезпечення (посібників) й викладача.
Самостійна робота студентів. Як можна бачити з проведеного аналізу, сутність діяльності викладача в навчальному процесі (викладання) полягає в навчальній й контрольно-коригувальній діяльності викладача на аудиторних заняттях й в неаудиторній його діяльності по підготовці учбово-методичних посібників (дидактичних засобів), за допомогою яких здійснюється допомога й адаптивно-диференційоване управління самостійним вивченням кожним студентом відібраного, структурованого й цілеспрямовано мотивованого викладачем навчального матеріалу й способів адекватної діяльності в рамках даної навчальної дисципліни.
Ця підготовка (ми її назвали дидакто-методичною) діяльність викладача закінчується створенням "інструмента" викладацької праці (комплекту пособий-керівництв), за допомогою якого викладач буде керувати самостійною діяльністю кожного студента в навчальному процесі.
Фундаментальні дослідження дидактов й методистів із проблем формування пізнавальної активності, розвитку самостійності й творчого відношення, що навчаються до процесу оволодіння знаннями показали, що в основі организа-ції ефективного навчального процесу повинен лежати принцип активності й самостійності студентів в навчанні. Ми розділяємо положення, вьідвинутьіе Т.И. Шамовой: "Активність у навчань мьі розглядаємо не як просто діяльне состоя-ние школяра (студента), а як якість зтой діяльності, у якій виявляється особистість самого учня з його відношенням до змісту, характерові діяльності й прагненням мобілізувати свої нравственно-волевьіе зусилля на досягнення учебно-познавательньїх цілей . Принцип активності в навчанні по своїй суті виражає загальна вимога до організації процесу навчання, у якому процес навчання представляє з-бій самокеровану відбивно-перетворюючу діяльність
Самостійність обучающихся в навчанні зв'язана з організаційними формами самостійної работи, із вмістом самостійної пізнавальної діяльності. Ми розглядаємо самостійну роботу як засіб організації пізнавальної діяльності. Більш того, ми розглядаємо самостійне активне й цілеспрямоване вивчення студентами навчального матеріалу, организуемое викладачем на основі формування й активізації студентами осознаваемьіх прийомів й методів самоврядування й самоконтролю як основную й ведучу форму навчальної діяльності студента, на забезпечення якої спрямована дидакто-методична діяльність викладача. У цьому випадку й навчальна діяльність викладача розглядається нами не тільки як предостав-ление кожному студентові структурованої, цілеспрямованої й мотивованої інформації про поняттєво-методологічний зміст, способи діяльності й областях використання знань з даної дисциплиньї, але й як пряме й непряме керування викладачем учбово-пізнавальної деятельно-стью студентів по оволодінню знаннями й уміннями в відповідністю з поставленними навчальними цілями.