Сторінка
2

Система фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл Китаю, Англії та США

Ця робота не вичерпує всіх можливих напрямків вивчення досвіду організації і методики фізичного виховання англійських дітей. Подальшої розробки вимагає вивчення: організаторсько-управлінських основ галузі фізкультурної освіти; підходів до оцінювання учнів з фізичної культури; розвитку мовленнєвої компетентності учнів засобами фізичного виховання; ролі спорту у навчально-виховному процесі; професійної підготовки вчителів фізичної культури; особливостей інтеграції дітей з особливими потребами у навчальний процес з фізкультурної освіти в Англії.

Система фізичного виховання в КНР

Зміни в системі фізичного виховання КНР

На даний час система фізичного виховання у КНР переживає трансформацію, переорієнтацію з вчителе-центрованої системи до учне-центрованої. Вагому роль у всьому процесі трансформації системи китайської освіти грає зацікавленість Заходом, зокрема, американськими моделями освіти. Фізичну культуру і спорт в Китаї розглядають як галузь народного господарства. За статистичними даними, відсоток дорослого населення, що бере участь у фізкультурно-спортивній діяльності, становив у 2000 р. 18,3% від загальної чисельності китайського населення; відповідно до програмних документів, він збільшиться до 40% до 2020 р. Означенні перетворення в сфері фізичної культури і спорту здійснюються на всіх етапах реформування країни з застосуванням принципів поступовості, наступності, вирішальної ролі практики, обліку національної специфіки та ін. Використання принципу вирішальної ролі практики стало однією з причин того, що процес реформування фізичної культури і спорту у Китаї здійснюється без достатнього наукового обґрунтування та нормативноправового забезпечення. Реформуванню підлягають всі підсистеми фізичної культури та спорту КНР. Особливе значення надається вдосконаленню управління галуззю, особливо механізму управління, в цілому на рівні країни, і на місцевому рівні, механізму управління спортом вищих досягнень, дитячо-юнацьким і масовим спортом, матеріально-технічною базою тощо.

Механізми управління системою фізичної культури

Механізм державного управління КНР фізичною культурою і спортом на сучасному етапі включає політичну, фінансову, правову та організаційну складові впливу на галузь або окрему її частину. Він виконує, в умовах розвитку ринкової економіки в Китаї, дві найважливіші, з точки зору суспільства, функції - політичну та економічну. Результативність управління галуззю залежить від історичного періоду розвитку суспільства і може бути представлена у вигляді певної сукупності складових. Всі складові механізму державного управління фізичною культу рою і спортом КНР удосконалюються в ході реформування Політичний механізм базується на ідеології «вседержавної системи спорту», сучасна модифікація якої передбачає узгоджений розвиток фізичної культури і спорту за двома стратегіями - олімпізму та здоров'я нації, серед яких стратегія олімпізму визнана більш важливою. У сучасних умовах фінансовий механізм управління фізичною культурою і спортом в Китаї змінився кардинальним чином: поряд з бюджетними активно використовуються і позабюджетні джерела фінансування; поряд з прямим стало застосовуватися і непряме бюджетне фінансування. Непряме бюджетне фінансування використовується за рахунок надання податкових пільг фізкультурно-спортивним організаціям.

Правовий механізм управління фізичною культурою і спортом включає законодавчі та підзаконні акти. Особливістю правового механізму є те, що його законодавча частина - норми про фізичну культуру і спорт Конституції КНР і закону «Про фізичну культуру і спорт в КНР» - почала формуватися тільки в умовах соціально-економічного реформування країни і не підлягає у найближчій перспективі перегляду. Це є причиною того, що провідна роль у правовому механізмі продовжує належати підзаконним актам.

Основу організаційного механізму управління фізичною культурою і спортом становить діяльність органу управління галуззю - Державного управління спортом КНР. Незважаючи на зміну назви, на всьому протязі реформ державний орган управління фізичною культурою і спортом стабільно функціонує в ранзі міністерства, реалізуючи на сучасному етапі дві найважливіші функції - керівництва та контролю. На місцевому рівні (провінції, міста, повіти тощо) також функціонують державні органи галузевого управління. Громадські органи управління фізичною культурою і спортом працюють під повним контролем державного органу управління галуззю і фактично виконують тільки представницькі функції щодо міжнародних спортивних організацій.

Фізична культура в системі освіти КНР

Фізичне виховання в Китаї приймає звичайної урочної форми навчання, позашкільної діяльності та спортивних змагань, походів, подорожей тощо. Курс фізичної культури є основною формою виховання у навчальних установах різних типів та на усіх щаблях.

Взагалі китайські школярі навчаються у школі 12 років. З 1 по 6 клас включно - початкова школа. З 7 по 9 - середня. І з 10 по 12 - старша школа. Обов’язковою є початкова та середня освіта. Отже більшість учнів здобуває її безкоштовно у публічних школах, хоча частка приватних шкіл швидко зростає у сучасній КНР. За освіту з 10 по 12 класи не сплачують лише обдаровані діти. Через перенаселеність навіть малих містечок, та через урбанізацію як загальну тенденцію у КНР, уся шкільна освіта переорієнтовується на інтернатний тип у масштабах цілої країни. Більшість населення Китаю зараз мешкає у мегаполісах, тому вчасно дістатися школи, а потім роботи є проблематичним для широкого загалу. Отже звичайні для нас школи, де діти навчаються 3-7 годин (залежно від віку), а потім повертаються додому кожного вечора стають у Китаї рідкістю і долею найбідніших верств населення, майже виключно, сільського.

У більшості шкіл КНР, починаючи з першого класу, дітей привозять до шкільних гуртожитків у неділю ввечорі, і забирають додому у п’ятницю після обіду. Це зумовлює керований ритм життя, можливості виховання цілого покоління нації у необхідному ідеологічному струмі, та й необхідність планування рухового режиму школярів. Отже діти навчаються цілий день: вранці - підйом та ранкова гімнастика (у більшості шкіл це традиційні види гімнастики - тайцзі- цюань, або біг навкруги шкільного футбольного поля чи фізкультурного майданчику, або обіг шкільних корпусів - через усю територію школи), сніданок, та нові уроки. Причому повсякденна шкільна форма у виключної більшості шкіл - спортивні костюми з логотипом школи та витримані у кольорах школи. Це є дуже зручним для дітей, підтримує їх у вільному русі протягом дня (на великих перервах - тобто час після кожних двох занять - діти стрибають на скакалках, грають у настільний теніс, бігають тощо), є гігієнічним. Це підвищує рухові можливості та комфорт учнів. У другій половині дня - після перерви на обід та сон - обов’язковий в усіх класах - початкова школа має різні творчі кружки та потім виконання домашнього завдання у класній кімнаті з класним керівником або вчителем з предмету. У старшій школі навіть післяобідній час заповнено предметами. Отже, в середньому, школяр у початковій школі має 7-10 уроків щодня (включаючи виконання домашнього завдання), а учні 10-12 класів можуть мати до 14 уроків на день!