Сторінка
8
В обмеженому просторі (у пластмасовій коробочці розміром 15x19 см) розсипались фішки різних діаметрів: великого - 20 мм, середнього - 15 мм, малого - 5 мм. Використовувались по десять фішок кожного діаметра. Після команди "почали" юнак, взявши рукою фішку великого діаметра, повинен покласти її в коробочку, що стоїть поряд. Потім схожу дію він виконував із другою фішкою такого ж розміру і т.д. поки не будуть зібрані всі фішки. Після того, як зібрані всі фішки великого діаметру, вони перемішуються з рештою фішок, і юнак за сигналом починав збирати фішки інших діаметрів. Фіксувався час перекладання фішок кожного діаметра.
Статистичну рівновагу оцінювали за результатами виконання "проби Ромберга" за положенням "лелека". Юнак повинен стати на одній нозі, друга зігнута в коліні, при цьому ступня однієї ноги торкається колінного суглоба опорної ноги, руки витягнуті вперед, очі заплющені. Визначався час стійкості в цьому положенні.
Реагуючу здатність оцінювали за допомогою тесту "ловля лінійки".
Вихідне положення: стійка, сильніша рука зігнута в ліктьовому суглобі (кут 90°), долонею всередину, пальці вирівняні. Експериментатор встановлював лінійку довжиною 40 см на відстані 1-2 см від долоні паралельно її площині. Нульова відмітка лінійки знаходиться на рівні нижнього (зовнішнього) краю долоні. Експериментатор без сигналу опускав лінійку. Перед юнаком стояло завдання як можна швидше піймати падаючу лінійку. Вимірювалась відстань у сантиметрах від нульової відмітки до нижнього краю долоні. Визначали середній результат із трьох спроб.
При проведенні спеціальних тестів були виявлені такі дані у глухих юнаків 17-19 років - плавання на грудях і на спині (м) 10,0 ± 1,0, плавання на 100 м вільним стилем (хв., сек.) 144,0 ±12,0, плавання кролем на затримці дихання (м) 29,0 ± 5,9, (сек.) 22,9 ± 6,0.
Таким чином, на етапі констатуючого експерименту нам удалось встановити, що глухі юнаки показали більш низькі результати порівняно з їх однолітками, які чують. Проте в тестах, де вимагалось проявити координацію, спритність, глухі юнаки гірше справлялись із завданням порівняно з тими тестами, які пропонувались у стані відносного спокою.
Перед проведенням формуючого експерименту нами була висунута гіпотеза про те, що корекційно-розвивальні ігри на воді будуть сприяти створенню близьких відносин між учасниками групи (команди), знімуть напруженість, тривожність, страх перед оточуючими, підвищать їх самооцінку, дозволять перевірити себе в різних ситуаціях спілкування, знімуть небезпеку соціальне значимих наслідків.
Крім того, для глухих юнаків надзвичайно важливі психологічні механізми корекційного впливу гри на воді. Ігри на воді були пріоритетними перед іншими фізичними вправами за такими критеріями:
моделювання системи ігрових відношень у наочно-дійовій формі в особливих умовах на воді, наслідування їх глухими юнаками та орієнтування в цих відносинах;
зміна позиції глухих юнаків у напрямку подолання пізнавального і особистісного егоцентризму і послідовної децентралізації, зростання міри соціальної компетентності і здатності до вирішення проблемних ситуацій;
формування (поряд з ігровими) реальності відношень як рівноправних партнерських відношень співробітництва і кооперації між глухими і тими, що чують, однолітками, які забезпечують можливість позитивного особистісного розвитку;
організація поетапного відпрацювання у грі нових, особливо в незвичайному водному середовищі більш адекватних способів орієнтування юнаків у проблемних ситуаціях, їх інтеріоризація і засвоєння;
формування здатності глухих юнаків до довільної регуляції діяльності на основі підкорення поведінки системі правил, регулюючих виконання ролі і правил, а також поведінки їх під час ігор на воді. Крім того, ігри на воді є найбільш дійовим методом корекції рухової сфери для глухих юнаків.
Заняття плаванням у поєднанні з ігровими засобами сприяють корекції психічного розвитку і засвоєнню одного із основних життєво важливих навичок - пересуванню у воді. Заняття в басейні упорядковують поведінкові реакції, виробляють самодисципліну, зібраність, виховують працелюбність, формують навички колективної взаємодії. Виконання рухів у воді сприяє покращанню діяльності вегетативної нервової системи, стимулює розвиток дихальних м'язів і м'язів пояса верхніх кінцівок.
Програма корекції рухової сфери у глухих юнаків включала 2 етапи: підготовчий та основний.
Введення підготовчого етапу для глухих юнаків було пов'язане з підготовкою опорно-рухового апарату, покращанням функціонального стану м'язів і суглобів, кардіореспіраторної системи. Створювались мотиваційні настанови на заняття плаванням, вирішувались завдання формування навичок роботи в групі з підвищеною увагою і дисциплінованістю, що забезпечувало ефективність проведення занять з даною категорією юнаків. На другому основному етапі глухих юнаків навчали вправам для освоєння з водою і плаванням на грудях і на спині, а також вправам на оволодіння м'ячем.
Корекція рухової сфери у глухих юнаків засобами плавання реалізовувалась у такій послідовності: вправи для освоєння у воді і плавання, на дихання, оволодіння основами техніки плавання, розвиток фізичних якостей з використанням ігор, естафет, ігрових вправ. У процесі проведення експерименту глухим юнакам пропонували такі методи: практичні, наочні, словесні.
Слід вказати, що на підготовчому етапі з глухими юнаками використовували ігровий метод. При цьому їм пропонували сюжетні завдання, естафети, образні порівняння. Не застосовували імітаційних вправ, оскільки позитивного переносу навичок при навчанні у воді не відбувається.
При заняттях здійснювали опору на збережену пропріоцептивну чутливість. Глухі юнаки краше засвоювали плавання на грудях, оскільки так вони легше орієнтуються в просторі. На заняттях глухих юнаків ділили на 2 підгрупи. При цьому на заняттях були присутні 2 вчителі. Слід проводити відкриті заняття з елементами ігрових дій на воді.
Особливу роль необхідно приділяти навчанню видиху у воді для розвитку дихальних м'язів. Вправи на дихання і погодження дихання з рухами рук слід виконувати стоячи у воді біля нерухомої опори.
Значну частину експериментальної програми складали ігри та естафети, стрибки у воду у варіативних умовах, скочування з гірок різної висоти, а також вправи ігрової спрямованості. При цьому розбирали основні вправи, додавали проговорювання ключових слів. Усі завдання виконували в інтегрованих групах спільно з тими однолітками, які чують.
Доступність пропонованого матеріалу забезпечується поєднанням застосування наочних посібників, додаткових орієнтирів, дактильної мови, виразної артикуляції. Показ вправ здійснюється безпосередньо перед їх виконанням.
Особливу роль для глухих юнаків в умовах водного середовища набуває спеціальна система жестів, як додаткові орієнтири застосовуються рухові плавальні засоби, умовні сигнали і дактильна мова. Ігри сприяли подоланню відчуття невпевненості і страху, більш швидкій адаптації до води та оволодінню всіма технічними й ігровими елементами. Нами були запропоновані такі рухливі ігри на воді: "Пірнання", "Роби як я", "Водолази", "Гумовий м'ячик", "Слалом", Буксири". Слід вказати, що корекцію рухової сфери у глухих юнаків здійснювали ігровими засобами на воді з активізацією їх пізнавальної діяльності. Особливості розвитку рухової сфери обумовлені в основному трьома факторами: функціональним порушенням деяких фізіологічних систем, відсутністю слуху і недостатнім розвитком мови. Зі втратою слуху значно знижується обсяг мовної інформації, яка бере участь у формуванні усіх видів діяльності. У зв'язку з цим словесна мова була необхідним фактором при навчанні фізичним вправам і руховим діям у процесі ігрової діяльності.