Сторінка
4

Методика і організація занять із дітьми, які мають враження слуху

Вчитель-реабілітатор, який працює з хворими дітьми повинен вміти зацікавити дитину, виявити її інтереси, допомогти проявити себе, повірити в свої сили.

Розвиток інтересів у глухих дітей

У дошкільнят

На мою думку справжній педагог повинен вміти викликати, виявити в дітей цікавість, до тих чи інших предметів. Спостереження вихователів, сурдопедагогів показують, що глухі діти 3 – 4 років, які приходять у дитячий садок, не проявляють цікавості до нових речей, людей. Вони нічого не роздивляються, не показують жестами. Під впливом педагога діти починають знайомитися з предметами, особливо приваблюють дітей яркі іграшки. До кінця першого року перебування у дитячому садку у дітей 4 – 5 років виникає багато самостійних питань (“Що?”, “Що це?”, “Який?”).

Таким чином у дітей починають формуватись пізнавальні інтереси. Якісно змінюються інтереси глухих дошкільнят до 6-7 років. Помітно розширюється круг інтересів.

Книга починає займати все більше місця в житті старших дошкільнят. Ігри все більше з роками відіграють роль у житті дітей. Діти входять в свої ролі; добре, коли в ігри вводять фізичні вправи.

Інтереси глухих дітей суттєво розвивають за час перебування у дитячому садку. Разом з тим педагогам і вихователям слід спеціально піклуватися про розвиток у дітей різноманітних пізнавальних інтересів.

У школярів

На основі спостережень за діяльністю глухих школярів, яку вони вибирають самі, а також на основі бесід і творів учнів стає ясно, що в них перше місце в ІІІ-IV класах займають ігри і спортивні заняття (ковзани, лижі, спортивна гімнастика). В V – VІ класах майже на одному рівні зі спортом іде кіно, театр, танці. В VІІ – VІІІ класах перше місце посідають трудова і спортивна діяльність. В ІХ – Х класах читання виступає на перший план.

Необхідно створювати для дітей позитивне емоційне відношення до педагога, до учбової та інших видів діяльності. Глухим дітям слід пред'явити самостійність з великою тактовністю. При виникненні труднощів необхідно знайти шляхи їх усунення. Постійна допомога з боку вчителя і постійний розвиток самостійності потребує особливої розробки плану дії і індивідуального підходу до кожного учня.

Таким чином, інтерес сприяє компенсації відхилень в розвитку, змушує переборювати негаразди, труднощі, допомагає здобувати знання, необхідні для отримання освіти, а в подальшому і професій, які доступні для глухих людей.

Фізичний розвиток і загартування дітей з вадами слуху

Фізичне виховання дітей з порушеннями слуху — один з важливих напрямків корекційно-педагогічної роботи — знаходиться в тісному зв'язку з усіма іншими сторонами виховання і навчання. Правильно організоване фізичне виховання створює основу для зміцнення здоров'я дітей, розвиває активність, підвищує працездатність, стає базою для успішного проведення корекційно-виховної роботи.

Мета роботи - узагальнення даних про зміст, задачі, форми, методи, засоби фізичного виховання дітей з вадами слуху.

Дослідження фізичного і моторного розвитку дітей раннього і дошкільного віку з порушеннями слуху (Р.Д. Бабенкова, А.А. Катаева, А.А. Коржова, Н.A. Pay, Л.В. Рябова, Г.В. Трофимова й ін.) виявили деякі особливості, обумовлені зниженням слуху і порушенням діяльності вестибулярного апарату, що виникли в результаті важких захворювань. У слабочуючих і глухих дітей з рано придбаними чи уродженими недоліками слуху статичні і локомоторні функції відстають у своєму розвитку. На першому році життя в глухих дітей відзначається відставання в термінах утримання голови, запізнювання в оволодінні ходьбою. Діти часто не володіють тим руховим досвідом, що є до цього часу в дітей, що чують: не вміють швидко бігати, стрибати, повзати, робити найпростіші рухи, наслідуючи дорослих. Сформовані рухи характеризуються порушенням координації, орієнтування в просторі, острахом висоти, сповільненістю і скутістю. Найбільша своєрідність у розвитку рухових якостей у дошкільників з порушеннями слуху відзначається в рівнях швидкісних якостей і рівноваги. Слабочуючі діти трирічного віку не виконують завдання на збереження статичної рівноваги, з якими справляються однолітки, що чують. Хоча в дошкільному віці в дітей з порушеннями слуху починається процес поліпшення стану рівноваги, різких змін не відбувається. Глухі діти за показниками якості рівноваги поступаються не тільки чуючим, але і сліпим, слабозорим і розумово відсталим дітям.

Багатьом слабочуючим і глухим дітям притаманні порушення дрібної моторики (рухів пальців, артикуляційного апарата), що відбивається надалі на формуванні різних видів дитячої діяльності. При виконанні багатьох рухів, у тому числі і побутових, діти з вадами слуху створюють зайвий шум, неритмічні уповільнені рухи. Це виявляється в хибкій ході, човганні ногами, некоординованих і неспритних рухах. Спостерігається асиметрія кроків, похитування корпусу, підвищена різкість рухів. Відсутність вербального спілкування в процесі формування рухів також є однією з причин, що знижують якість рухів. Серед дітей з порушеннями слуху виділяються ті, у кого є залишкові явища ДЦП, що зв'язано з паралічами і парезами тулуба, різко обмежуючи пересування дітей у просторі. Негативний вплив на моторний розвиток дошкільників з порушеннями слуху створює великий обсяг статичних навантажень, пов'язаний з безліччю занять у дитячому саду і будинку. Гіподинамія, на думку Г.В. Трофимової, є однією з причин недостатнього розвитку деяких рухових якостей, викликає і збільшує порушення постави, плоскостопість у глухих і слабочуючих дошкільників.

Фізичний розвиток глухих і слабочуючих дошкільників має деяку своєрідність, причинами якого є перенесені дитиною захворювання, соматичне ослаблення. У цих дітей відзначаються більш низькі в порівнянні з дітьми, що чують, показники росту, маси тіла, окружності грудної клітки, м'язова слабкість, зниження тонусу м'язів, вегетативні розлади. У групі дітей з порушеннями слуху відзначаються великі індивідуальні розходження усередині однієї вікової групи. Разом з тим, у фізичному і моторному розвитку таких дошкільників відзначаються тенденції, характерні для дітей, що чують.

Фізичне виховання дітей з порушеннями слуху спрямовано на охорону і зміцнення здоров'я, гармонійний фізичний розвиток, загартовування дитячого організму, розвиток потреби в руховій активності, формування основних рухів і рухових якостей, корекцію і профілактику порушень фізичного розвитку. У процесі роботи з фізичного виховання реалізуються як загальні з масовими дошкільними завдання, так і специфічні, обумовлені наявністю своєрідності у фізичному і моторному розвитку дітей з порушеннями слуху. Рішення оздоровчих завдань — зміцнення здоров'я дітей, сприяння їх фізичному розвитку і загартовування організму припускають систематичний контроль за здоров'ям дітей з боку педагогів і лікарів, проведення постійних медичних оглядів, правильну організацію режиму дня в дитячому саду і будинку. Чергування різних видів діяльності, занять і відпочинку сприяє чіткій роботі організму. Режим кожної вікової групи побудований з урахуванням психофізичних особливостей дітей, у ньому регламентований час сну (11-годинний нічний сон і 1,5—2 години вдень), чотириразове харчування, ранкові і вечірні прогулянки (у цілому 3—4 години), вільні ігри дітей (близько 1,5 години), заняття. З огляду на більше (в порівнянні з масовим дитячим садком) число занять і значні статичні навантаження, особливого значення набуває контроль з боку сурдопедагога і вихователів за зміною видів діяльності на заняттях, включення в них рухливих ігор, фізкультурних хвилинок, фонетичної ритміки.