Сторінка
2

Економічні та політичні передумови податкової амністії в Україні

Важливу роль у процесі проведення податкової амністії відіграє також кількість громадян, які взяли участь у легалізації доходів. Так, у Казахстані амністією скористалися 3 000 чоловік і середня сума, яку вони декларували, становила 165 тис. доларів. В Індії в амністії доходів взяло участь 466 тис. платників податків і було задекларовано прихованих від податків доходів на суму 8,2 млрд дол. Легалізація доходів відбувалася за зниженою ставкою оподаткування.

Не менш важливим аргументом на користь проведення податкової амністії в країні є наявність дефіциту державного бюджету. Так, на 2007 рік Верховна Рада України затвердила державний бюджет з граничним розміром дефіциту 15,7 млрд грн. Хоча сам по собі розмір дефіциту на рівні 2,58 % ВВП не є загрозливим для економіки країни, але враховуючи, що існують значні ризики недовиконання окремих показників дохідної частини бюджету, то вже зараз уряд розпочав пошук коштів для його покриття.

Необхідно також взяти до уваги те, що в Державній програмі приватизації в Україні на 2003–2008 роки передбачено, зокрема, виставлення на продаж пакетів акцій енергогенеруючих та енергопостачаючих компаній, гірничовидобувних підприємств, підприємств-монополістів і транспорту. Тобто це підприємства, які мають значне стратегічне значення для держави та апріорі є рентабельними та прибутковими. Крім того, Президент України підписав відповідні документи щодо продажу у цьому році державних пакетів акцій самих привабливих об’єктів приватизації – „Укртелекому” та Одеського припортового заводу. Однак відповідно до чинного законодавства вітчизняні бізнес-групи не можуть легітимно взяти участь у приватизації таких важливих і прибуткових об’єктів через обмеження, що існують для офшорних компаній. Тому їм дуже вигідно шляхом податкової амністії реально легалізувати або надати власним доходам виду легалізованих (псевдолегалізація) для того, щоб взяти участь у завершальному етапі переділу власності.

Також потрібно зазначити, що протягом терміну проведення податкової амністії (до 1 року) в умовах глобалізації економічних процесів, територія нашої країни може бути використана як один із варіантів квазіофшорної зони для відмивання коштів, у тому числі і з метою можливого фінансування злочинних угруповань, а також для виходу на фінансовий ринок України з метою приватизації об’єктів у провідних секторах національної економіки з прямим використанням доходів, отриманих незаконним шляхом, що створить реальну загрозу національній безпеці держави.

Як уже зазначалося, надто значні розміри тіньового капіталу призводять до криміналізації економічних взаємовідносин у країні, що в свою чергу знижує темпи економічного розвитку і стримує процес залучення іноземних інвестицій в країну. Крім того, саме такої суми інвестицій (порівняно з обсягами тіньового капіталу) буде достатньо Україні для завершення структурної перебудови економіки, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників, створення ринкових інститутів управління економікою. Тому сама ідея проведення податкової амністії в Україні прихованих від оподаткування коштів, як альтернативи залучення іноземних кредитів, є прийнятною і може сприяти вирішенню ряду економічних проблем. Однак тут слід зробити застереження: може йтися тільки про легалізацію коштів, що перебувають на території України. Залучити кошти, які розміщені в закордонних банках, дуже проблематично і розраховувати на успішну реалізацію такого проекту не варто.

Щодо громадської думки, то дослідження, проведені соціологічної службою Центру Разумкова, свідчать, що легалізацію тіньових капіталів в Україні вважають необхідною майже дві третини (61,4 %) громадян. Більшість (57,6 %) громадян упевнені в тому, що необхідно створювати умови, за яких капітали, вивезені за кордон, могли б бути легально повернуті до України і вкладені в розвиток українських підприємств. Майже половина (45,9 %) громадян вважають, що потрібно пробачити минулі порушення законів підприємцям, які готові вивести свої капітали „з тіні” або повернути їх з-за кордону і вкласти в економіку України. На підставі здійсненого соціологічного дослідження серед платників податків спеціалісти роблять висновок, що за умови здійснення легалізації (амністії) тіньових капіталів і прибутків можна розраховувати на розуміння та підтримку такого кроку влади з боку громадськості України [2].

Слід звернути особливу увагу на те, за якою ставкою податку будуть легалізуватися доходи. У більшості країнах, де проводилася амністія, була застосована занижена ставка податку. Тому в даному випадку амністовані доходи складаються з двох складових. Перша – сума сплачених податків до бюджету, тобто це реальні кошти, які можуть бути використані на фінансування державних витрат і вони становлять безпосередній фінансовий ресурс держави. Інша складова – це легалізовані кошти, власниками яких є фізичні та юридичні особи. Ці кошти акумулюються на банківських рахунках і можуть розглядатися як потенційний фінансовий ресурс держави, який може бути використаний на інвестування тих чи інших проектів. Власники коштів можуть здійснювати безпосередні приватні інвестиції або залишити їх на банківських депозитах, і тоді ці кошти можна розглядати як кредитний ресурс банків. Тому на даному етапі перерозподілу фінансових потоків особливого значення набуває роль держави у визначенні напрямів розвитку економіки. Якщо будуть створені умови для спрямування цих коштів у вигідному для держави напрямі (фінансування інноваційних проектів), то можна вважати, що податкова амністія досягла своєї мети. В іншому випадку ці кошти можна розглядати як приватні інвестиції, які не завжди спрямовані на створення високотехнологічних технологій, окупність яких має більш віддалену перспективу. Адже інвестиція як економічна категорія поєднує в собі два рівноважних процеси: нагромадження тимчасово вільних коштів, що є потенційним джерелом інвестицій, та прийняття власником обґрунтованого рішення щодо інвестування таких коштів у разі позитивної оцінки ним стану інвестиційного клімату в країні [3].