Сторінка
2
Навряд чи варто нагадувати, що ще з часів Я. А. Коменського урок є основною формою навчання в школі. Простежуючи історію його розвитку, можна побачити, що нестандартні заняття виникали тоді, коли в суспільстві відбувалися кардинальні зміни, реформи.
Нестандартний урок – один із шляхів удосконалення форм організації навчання
Найкраще і вдале визначення нестандартного (нетрадиційного) уроку дав відомий російський педагог І. П. Підласий. Він казав, що нестандартний урок – це імпровізоване учбове заняття, яке має нетрадиційну (невстановлену) структуру, а структура уроку прямо залежить від типу уроку, бо структура уроку – це сукупність, послідовність і зв’язок елементів (етапів), з яких він складається. Якщо нестандартний урок не матиме певної структури, то навчальний процес буде стихійним. В той же час структура повинна бути гнучкою, динамічною, яка відповідає меті, змісту уроку, віку і рівню розвитку учнів, методам і прийомам роботи. Аналіз педагогічної літератури дав змогу виділити більше сотні типів нетрадиційних уроків. Наприклад: урок-КВК, урок-подорож, урок-дискусія, урок-диспут, урок-семінар і багато інших.
Звісно, нестандартні уроки незвичайні по задуму, структурі, організації, методиці проведення, більше подобаються дітям, ніж постійні за структурою і режимом роботи уроки. Тому практикувати такий вид діяльності потрібно кожному вчителеві. Але перетворювати нетрадиційні уроки на головну форму роботи не потрібно, із-за відсутності серйозної праці, багато витраченного часу, невисокої продуктивності і т.д.
Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке викликало б інтерес в учнів, сприяло їх оптимальному розвитку і вихованню.
Успіх організації нестандартного уроку під час розв’язання проблемної ситуації на етапі засвоєння нових знань чи виконання завдань на етапі застосування набутих знань на практиці залежить від того, як засвоєнні прийоми спілкування, розвинута техніка мовлення, мовленнєвий етикет, уміння володіти своїм організмом: міміка, жести, погляд, постава, манера триматися під час розмови, зустрічі і т.д. А саме такі якості допомагають будь-який урок зробити нетрадиційним. При цьому відпадає потреба спеціально готувати „відкриті”, зовнішні нестандартні уроки, позбавлені внутрішнього змісту, які звичайно готують для перевіряючих, репетируючих як звичайнісіньке шоу.
Система нетрадиційних уроків
Нестандарті уроки складають цілу систему. Нестандартні уроки за структурою, способом проведення, особливостями поділяють на:
Уроки змістової спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу – уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції, уроки-контрольні роботи.
Уроки міжпредметні. Мета їх – „спресувати” споріднений матеріал кількох предметів.
Уроки змагання. (Уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси). Передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей.
Уроки суспільного огляду знань. ( Уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експорт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих уроків полягають в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми, відсутності об’єктивності при оцінюванні (експертами виступають учні, дорослі, батьки). Вони спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності вивчення дадаткової літкратури. Проводять її вкінці чверті, семестру, року.
Уроки комунікативної спрямованості. (Уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-пресконференції, уроки-репортажі). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи, перетворює малоцікаве повторення на захоплююче зіставлення точок зору.
Уроки театралізовані. (Уроки-спектаклі, уроки концерти, кіно-уроки, дидактичний театр). Проводять їх у межах діючих програм, передбачених навчальним планом, викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мисленя, фантазію, уяву учнів.
Уроки подорожування, дослідження. (Уроки-пошуки, уроки розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожування, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Ці уроки зацікавлюють дітей, чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов’язані з використанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.
Уроки з різновіковим складом учнів. Їх проводять з учнями різного віку, спресовуючи у різні блоки матеріал одного предмету, що за програмою вивчається у різних класах.
Уроки ділової, рольової гри. (Уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки ”Слідство ведуть знавці”, уроки- імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим початком є боязливість бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоча і визначає їх роль у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму.
Уроки-драматизації. (Драматична гра, драматизація розповіді, імпровізована робота у пантоміміці, тіньові п’єси, п’єси з ляльками і маріонетками, усі види непідготовленної драми – діяльність, де неформальна драма створюється самими учасниками гри). Уроки спрямовані на розвиток співробітництва і єдності у навчальній групі. Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному процесу емоційності. Забезпечує міжпредметні зв’язки з літературою, історією, предметів естетичного циклу тощо. Проте деякі педагоги застерігають від надмірного захоплення дратизацією, зокрема, при вивченні історії, що може зашкодити серйозному аналізу історичних подій.
Уроки-психотренінги. Спрямовані на розвиток і корекцію дитячої психіки, на виховання індивідуальності, цілісної та багатогранної особистості. Використовують їх при навчанні дітей різного віку. Психотренінги загострюють сприйняття, поліпшують розумову діяльність. Навчання прийомів самоконтролю, самоорганізації, самодисципліни, розвиток активності сприяють психокорекції особистості.
Уроки на інтегративній основі. (Уроки-комплекси, уроки- панорами). Їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об’єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєдують різні предмети: історію та музику, географію та іноземну мову тощо.