Сторінка
16

Теоретичні основи формування ціннісних орієнтацій молодших школярів

Народні свята кожної пори року мають свою основу і виховну спрямованість. Так, звичаї та обряди зимових свят (Різдво, Новий і Старий рік, Масляна) спрямовані на прославляння життя, вічне його оновлення, підбиття підсумків минулого року, накреслення творчих планів на майбутнє, оспівування господарської діяльності і щедрості хлібороба.

Пояснюючи походження свят українців ще з дохристиянської епохи, багато дослідників відзначають, що Різдво Світу святкувалось нашими предками ще тоді, коли головним з богів у них вважався Місяць і поклонялися вони небесному вогню (Сонцю, Місяцю і Зіркам). Різдво Світу завжди святкували 25 грудня в день зимового сонцестояння, коли сонце повертало на літо. Бог Сонця мав і назву Коляда, звідки і походить назва пісень, пов'язаних з християнським Різдвом, які перейшли у християнські обряди з прийняттям прадідами нової віри. Цікаво, що бог зимового сонцестояння язичників мав вигляд новонародженого немовляти з матір'ю; весняного рівноденства - молодого парубка, що символізує зорю, юність і мужність; вогняне Сонце літнього сонцестояння у ніч на Купала (23 червня ст. ст.) символізувало свято вінчання бога Сонця (Семиярила) :і богинею води Даною і т.п. Прилучаючись до традиційних українських свят, старшокласники дізнавалися про добре знання їхніми предками природних явищ, про їхнє прагнення жити в мирі і злагоді з таємничими силами природи.

Традиційні українські свята знайомлять учнів з християнським Різдвом. Це і вивчення мистецтва української кухні (дотримання посту вимагало приготування смачних і калорійних страв з овочів, що, як ми знаємо сьогодні, необхідно з точки зору медицини, а також з метою виживання у .складних умовах економічної кризи); прийняття високих моральних норм, вшанування старших (обов'язкове відвідання у Святий вечір батьків, дідуся й бабусі і пригощання калачем), традиційне жертвування і милосердя до нужденних, поминання небіжчиків (запалена свічка і зайвий прибор на столі під час сімейної вечері), прилучення до емоційних почуттів народу, виражений у його творчості, зокрема в різдвяному обряді "Вертеп", колядуванні, щедруванні, засіванні. Народ зберігає пам'яті багато варіантів вертепу. Один з них був покладений в основу нового і дуже популярного на початку століття "лялькового" театру Л.Курбаса, колядки завжди прив'язувалися народом до його проблем, його болю й висловлювали його загальні бажання.

На відміну від колядок (церковних, міфологічних, історичних, любовних) щедрівки (під Новий рік і Водохрестя) мають хліборобський характер, що відбиває переважаючий вид занять предків. У присвячених Новому року щедрівках, висловлюються побажання здоров'я і благополуччя господарям, щастя у домівці, віра і надія на нові успіхи у праці, у сім’ї. У центрі цих пісень, як і всіх інших народних звичаїв і свят, - людина з її любов'ю до всього живого на землі, її вірність заповітам батьків і дідів.

Християнський Великдень - свято примирення. Це вимагає від кожного пасхальної сповіді, щоб .кожний на свято пробачив усіх, з ким посварився, помирився з тим, кого образив. Символ примирення, що є головним елементом звичаю закликає людей вибачати навіть своїх ворогів. Прийняття цих традицій наших предків стимулює розвиток у юнаків і дівчат терпимості і великодушності, благородства і гуманізму.

Школярі дізнаються про те, що звичай благословення їжі на Великдень (особливо яєць – символу життя), пов’язаний з весняним очищенням водою, яка як вважалося, у пасхальну ніч має особливу силу. Нею віруючі кропили будинки і клуні, щоб було щастя і багатство, обливали людину, бажаючи їй здоров'я і добробуту.

Великдень багатий на перекази та легенди. У .народній уяві Воскресіння Христа пов'язувалося з пробудженням природи, перемогою світлих сил життя над темними силами смерті. Тому вранці у цей день розпалювали вогнища. А літні люди і сьогодні стверджують, що у ці дні Христос у супроводі апостолів ходить по землі у бідному драному одязі, прохаючи подаяння. Так вони випробовують людське милосердя, нагороджують добрих і карають злих. Тому щоб заслужити благодать, необхідно бути милосердним і великодушним, уміти впізнавати нужденних, не обходити їх, а завжди співчувати і допомагати їм.

Великий інтерес у учнів викликають пасхальні „гасили” – веснянки. Це танки з характерними весняними піснями, що мають забавний, ігровий характер, відбивають багатство, ніжність і красу душі народу. У них усе передано дуже яскраво і ласкаво: сонечко, місяченько, дощик, вишенька, фіалонька. І люді, і тварини, і рослини – всі у них зичать добра. Так люди прагнули створювати одному гарний настрій, вселяти добрі надії, хотіли бачити світ радісним і щасливим.

Відтак виховання молодших школярів засобами української народної музики розглядається нами як невід ємна частина цілісної системи національного виховання визначальним чинником якого є природне успадкування дітьми багатства духовної скарбниці народу, його самобутньої ментальності. Молодший шкільний вік, як свідчать численні дослідження (М.Верб, Н.Ветлугіна, Р.Вільчанська) є сенситивним для засвоєння моральних і естетичних надбань народу.

Педагогічні умови формування ціннісних орієнтацій в процесі вивчення творів української народної музики

1. Врахування особливостей формування ціннісних орієнтацій у молодших школярів.

З метою виявлення особливостей формування ціннісних орієнтацій молодших школярів, здійснена характеристика емоційної сфери, з’ясована певна своєрідність формування емоційно-образної сфери учнів цього віку, до яких ми відносимо і активність молодшого школяра в пізнанні життя, навколишнього середовища; безпосередність; яскравість сприймання; постійну готовність наслідувати кращі, на думку дитини, взірці та вчинки; жвавість уяви; висока вразливість; активна оперування образами.

Саме у цей період життя, дитина засвоює основи систематичних знань, формується фундамент Ії характеру, світогляду, ідеалів, моральних поглядів та переконань.

2. Виділення виразно-смислового змісту музичних творів.

Спільна діяльність педагога й молодших школярів у процесі формування музично-оцінної діяльності визначається виділенням виразно-смислового змісту музичних творів, що сприяє переорієнтуванню сприйняття дітей із зображальних характеристик музичних творів не виражальні.

Організація сприйняття семантичних одиниць музичної мови зумовлює аналіз і розуміння творів, розпізнавання елементів музичного мовлення, музичних знаків.

Необхідно привчати дітей гути в музиці передусім почуття, думки, настрій -, характер людини, доводити їм, що попри всю різноманітність музики і мета – передати почуття людини, її особистісне ставлення до дійсності.

Таке акцентування на психологічному й естетичному змісті музики позитивно позначається на розвитку музичного сприймання школярів.

3. Активізація образного мислення забезпечує формування всіх умінь музично-оцінної діяльності молодших школярів.

Особливість сприймання музики полягає в тому, щоб у поєднанні звуків різної висоти, тривалості, сили, тембру відчути красу звучання, виразність почути цілісні художні образи, що викликають у слухача певні настрої, почуття і думки.