Сторінка
12

Дослідження асортименту клумбових рослин в озелененні м. Харкова

Пізнавальна активність - діяльний стан учня, який характеризується прагненням до навчання, розумовою напругою та проявом вольових зусиль в процесі засвоєння знаній. Важливість та педагогічне значення активної пізнавальної діяльності учнів в системі навчальної роботи стає зрозумілим після розкриття сутності навчання, як процесу засвоєння знань, вмінь та навичок. З філософської точки зору пізнання - це відображенні людиною природи, розкриття суттєвих властивостей та закономірностей об'єктивної реальності. З педагогічної точки зору знання - це розуміння і збереження в пам'яті основних фактів науки, а також правил, висновків та закономірностей, що з них випливають. Як і будь яка людина, учень засвоює знання не якісно, якщо вони подаються йому в готовому вигляді. Діяльність вчителя, виходячи з цього полягає в більш раціонально побудованому пошуку та добуванню знань, що прискоренню пізнання. Учні повинні виходити за межі вже добутих знань, переживати ситуації пізнавального утруднення, стикатися з парадоксальними явищами та судженнями, на основі зіставлення виділяти більш суттєві та менш суттєві ознаки явищ, що вивчаються. Тобто вчитель створює лише необхідні умови для активізації пізнавальної діяльності учнів, засвоєння знань відбувається в такому ступені, в якому кожен з них проявляє розумову активність і прагнення до пізнання з урахуванням розумових здібностей. Це взагалі узгоджується з даними фізіології, яка визначає процес засвоєння знань як певний і складний вид умовно-рефлекторної діяльності учня, в результаті якої у нього формується знання та відбувається розумовий розвиток. З цього погляду знання - це певна форма тимчасових зв’язків, що утворюються у корі великих півкуль головного мозку під впливом зовнішніх умов та активної розумової діяльності суб'єкту пізнання. Ці тимчасові зв’язки набувають форми уявлень, понять, умінь та навичок.

Кожне з наведених визначень сутності знань розкриває тільки один з його боків, але вони мають велике значення для розкриття закономірностей навчання, як процесу пізнавальної діяльності. Будь яке пізнання починається з відчуття і сприйняття, які в результаті спостережень перетворюються на уявлення, але пізнання не обмежується сприйняттям явищ та формуванню уявлень. Необхідно розкрити сутність явищ; це пов’язане з осмисленням матеріалу та його узагальненням. Продовження пізнавального процесу потребує певних розумових операцій: співставлення, аналізу, виділення більш суттєвих ознак з ряду однорідних явищ та їх узагальнення. Поштовхом до мислення виступають на основі сприйняття пізнавальні задачі. Заключним етапом осмислення є узагальнення, формулювання висновків, правил, законів, тобто формування понять. Формування понять пов'язане з практичною та розумовою активною діяльністю учнів, їх самостійного підходу до осмислення матеріалу. Але пізнання на цьому не закінчується. Матеріал, що вивчається, повинен бути засвоєний до рівня відтворення. Осмисленим стає знання учня тільки тоді, коли він вільно володіє їм і в змозі чітко і вірно його відтворити. Наступна стадія пізнавальної діяльності – запам’ятовування, засвоєння осмисленого. Подальша розумова та практична діяльність пов’язана з виробленням умінь та навичок при виконанні певних дій, пов’язаних з використанням знань на практиці. Наступна пізнавальна діяльність учня вимагає періодичного повторення матеріалу, поглиблення та систематизації знань. Для глибокого та міцного оволодіння знаннями учень повинен здійснити повний цикл розумових дій. Вирішення пізнавального завдання під керівництвом вчителя раціоналізує цей процес.

Розумові процеси пов’язані з подразненням певних центрів кори великих півкуль головного мозку, при чому будь-яке подразнення, що викликає психічний акт, залишає в мозку певний слід і супроводжується біохімічними реакціями.

Обробляючи результати анкетування учнів нашого ЗНЗ – ЗОШ №59, ми звернули увагу, що в одному з двох 6-х класах інтерес до ботаніки в був значно нижче (майже на 13%). З’ясувалося, що методика проведення занять у всіх класах була однаковою, але один раз на тиждень використовувалася різна матеріальна база - кабінет географії. Отже, особистість вчителя і методика не могли зробити значного впливу на розходження результатів. Розходженням з'явилося те, що в першому класі уроки ботаніки проводилися в кабінеті біології, а в другому в звичайній, не зеленій класній кімнаті. Ця класна кімната мала все необхідне для застосування технічних засобів навчання, знаходилася на одному поверсі з кабінетом біології, що дозволяло легко доставляти необхідне устаткування і проводити всі необхідні роботи.

Ми припустили, що саме розходження в місці проведення занять вплинуло на інтерес учнів до ботаніки. Це підтвердилося в ході бесід з учнями. Більшість ‑ указали, що оформлення кабінету біології, наявність у ньому великої кількості різних рослині, акваріумів, приладів з’явилося однією з причин виникнення інтересу до виконання робіт з ботаніки.

Аналіз досвіду роботи вчителів ЗОШ І-ІІІ ст. №59 показав, що скрізь, де є змістовно оформлений, добре обладнаний і раціонально використовуваний у навчальних цілях кабінет біології, в учнів 6 класів спостерігається більший інтерес до вивчення ботаніки в порівнянні з учнями шкіл, де кабінети погано обладнані. Відомо, що інтерес є передумовою позитивного відношення до предмета взагалі і до навчальної роботи, зокрема. Це, як показали дослідження психологів, дидактов і методистів, має вирішальне значення для організації процесу пізнавальної діяльності.

Специфіка навчання ботаніки полягає в тому, що учні в процесі пізнавальної діяльності повинні проводити спостереження, експерименти, працювати з різними засобами навчання, використовувати натуральні об'єкти, різне устаткування і прилади.

Самостійні роботи, у процесі яких учні безпосередньо вивчають натуральні об’єкти, працюють з роздавальним матеріалом, приладами, лабораторним устаткуванням, називають лабораторними.

Аналіз програмного матеріалу й експериментальна перевірка показують, що для активізації самостійної пізнавальної діяльності учнів і кращого засвоєння матеріалу вчитель повинний провести додаткові лабораторні роботи, практичні, демонстраційні досліди, не передбачені програмою.

У методиках викладання ботаніки чітко визначений, яке устаткування й у якій кількості необхідно вчителю підготувати, роздати на столи учнів для ефективного проведення лабораторної роботи. Спостереження показали, що при організації лабораторних робіт і демонстрації багатьох дослідів необхідно значна кількість устаткування, підготовка і монтаж якого вимагає великих тимчасових витрат учителя. З цього випливає, що однією з умов організації ефективної самостійної роботи учнів є гарне оснащення занять. А тому що поки ще існують труднощів з устаткуванням кабінетів, те це, у свою чергу, спричиняє слабку організацію лабораторних робіт у деяких школах. Цей висновок підтверджується і шкільною практикою: в кабінеті біології нашої школи ЗОШ І-ІІІ ст.№59 є придатними для роботи на початку 2006-2007 навчального року 5 мікроскопів, не є завершеним процес формування нового кабінету біології.