Сторінка
3
Обґрунтованість і достовірність результатів дослідження забезпечується опорою на фундаментальні положення теорії пізнання, класичні засади та сучасні досягнення педагогіки, психології, психофізіології, соціології, філософії, менеджменту, інформатики. Під час проведення дослідження реалізовано системно-цілісний підхід, використано науково обґрунтовані методи дослідження, що відповідають його меті й завданням. Застосовано методи статистичного опрацювання результатів, які є оптимальними для педагогіки, психології, соціології. Отримано позитивні результати педагогічного експерименту.
Особистий внесок здобувача у працях, опублікованих у співавторстві, полягає:
- у розробленні загальної структури навчальних посібників із загальної фізики для кредитно-модульної системи, де особлива увага приділялася засобам контролю у навчальних елементах (запитання для самоконтролю, задачі для індивідуального домашнього завдання), визначенні місця й функцій контролю у навчальних посібниках;
- у розробленні навчальних елементів для практичних і лабораторних занять, забезпеченні узгодженості між навчальними елементами посібників і комп’ютерних мультимедійних програм;
- в удосконаленні навчальних посібників при підготовці їх до перевидання з урахуванням статистичного аналізу проблем та недоліків, виявлених у посібниках за допомогою заходів контролю;
- у перевірці й уточненні фізичної термінології в англомовних посібниках, оскільки дослівний переклад фізичних термінів неприпустимий і це може призвести до значних непорозумінь під час контролю.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження апробовано на 15 конференціях та симпозіумах й опубліковано у 16 наукових статтях. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на всеукраїнських та міжнародних конференціях і симпозіумах: “Астрономічна освіта учнівської молоді” (Київ, 2003); “Проблеми сучасної дидактики фізики в основній школі” (Умань, 2003); “Управління процесом підготовки вчителів природничо-математичних дисциплін в умовах реформи освіти” (Київ, 2003); “Чернігівські методичні читання з фізики” (Чернігів; Ніжин, 2004); “Чернігівські методичні читання з фізики” (Ніжин, 2005); “Дидактика фізики в контексті орієнтирів Болонського процесу” (Кам’янець-Подільський, 2005); “Кредитно-модульна технологія навчання та методичне забезпечення контролю якості успішності” (Полтава, 2006); “Сучасні проблеми дидактики фізики” (Кіровоград, 2006); “Чернігівські методичні читання з фізики” (Чернігів, 2006); “Сучасні методичні системи навчання фізики і астрономії у загальноосвітній школі” (Умань, 2006); “Освітнє середовище як методична проблема” (Херсон, 2006); “Проблеми дидактики фізики та шкільного підручника фізики в світлі сучасної освітньої парадигми” (Кам’янець-Подільський, 2006), “Чернігівські методичні читання з фізики” (Ніжин, 2007), “Фізико-технічна і фізична освіта у гуманістичній парадигмі” (Керч, 2007); “Безперервна фізико-математична освіта: проблеми, пошуки, перспективи” (Бердянськ, 2007).
Публікації. Основний зміст дисертації та результати дослідження висвітлено у 30 працях. Серед них 12 статей у журналах та збірниках наукових праць, включених Президією ВАК до переліку наукових видань, публікації яких зараховуються до результатів дисертаційних робіт з педагогічних наук (10 статей підготовлено одноосібно), 4 статті у матеріалах наукових конференцій. У співавторстві опубліковано 6 навчальних видань та 8 навчально-методичних видань. Посібники із загальної фізики для кредитно-модульної системи навчання рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальні посібники для студентів вищих навчальних закладів.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації – 216 сторінок, основний текст – 180 сторінок, список використаних джерел – 22 сторінки (210 найменувань). Дисертація містить в основному тексті 16 таблиць і 15 рисунків.
У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано сучасний стан дослідження проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання роботи, викладено методологічну основу дослідження, його наукову новизну, теоретичну й практичну значущість. Показано особистий внесок автора, результати апробації і впровадження дисертаційного дослідження.
У першому розділі “Психолого-педагогічні основи контролю пізнавальної діяльності студентів із загальної фізики” обґрунтовано структуру педагогічного дослідження, визначено суспільні вимоги до сучасної вищої технічної освіти, виявлено недоліки традиційного підходу до заходів контролю знань студентів. Проаналізовано психологічні засади пізнавальної діяльності та контролю її результативності, розглянуто дидактичні основи сучасних модульних методик контролю в умовах кредитно-модульної системи навчання у вищий школі.
Головна дидактична мета сучасної вищої освіти – розвиток логічно цілісної особистості, яка буде здатною навчатися впродовж життя й адекватно реагувати на виклики сучасної техногенної цивілізації. Мета фізичної освіти, крім засвоєння студентами основ науки фізики, полягає також в опануванні методології набуття фізичних знань. Подальша самоосвіта не може бути успішною, якщо студент не виробить навиків самоконтролю під час навчання у вищому навчальному закладі.
За традиційного контролю знань із фізики об’єктом контролю є передусім знання фактичного матеріалу, однак під час контролю студент не вчиться приймати рішення, критично мислити, самостійно оцінювати свою навчальну діяльність, виправляти помилки, застосовувати свої знання тощо. Проблемою є організація самостійної роботи студентів. Поширення таких відносно нових форм контролю у процесі навчання загальної фізики, як письмовий та комп’ютерний контроль вимагає створення більш формалізованих і технологічних методик контролю, оскільки під час такого контролю не відбувається безпосереднього зв’язку студента з викладачем. Контроль під час екзаменаційної сесії – це одноразовий акт, тоді як оцінювання діяльності студента залежить від багатьох причин і тому має імовірнісний характер. Окрема оцінка не може бути об’єктивним критерієм діяльності студента. Існує й інша причина, чому за традиційної системи навіть хороша оцінка ставала антистимулом для подальшої пізнавальної діяльності; позитивна оцінка була кінцевою метою зусиль студента, він не мав стимулів до подальшої роботи над виправленням помилок, допущених під час відповіді.
Сучасні потреби суспільства вимагають орієнтації навчання у вищий школі на набуття ключових компетентностей. Компетентним у галузі фізики можна вважати студента, який після вивчення курсу може повною мірою застосовувати здобуті знання, а також самостійно опановувати нову фізичну інформацію, потрібну для подальшої професійної діяльності.
Але наразі у технічних вищих навчальних закладах недостатньо уваги приділяється сучасним проблемам дидактики вищої школи і зокрема проблемі контролю під час навчання в умовах кредитно-модульної системи. Вищенаведені чинники переконують у необхідності проведення дослідження з методики контролю пізнавальної діяльності студентів із загальної фізики.