Сторінка
4

Методика викладання орнаменту на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі

Виконуючи петриківський розпис, пензлик тримають трьома пальцями перпендикулярно до поверхні, що розписується. Це забезпечує вільний мазок від себе, від тонкої лінії до стовщення, тобто, починаючи з кінчика пензлика і закінчуючи натиском на його основі. При виконанні розписів використовують палець, паличку та інші засоби.

Ознайомлення учнів з елементами народних розписів в Україні розпочинається з 2 класу. Під час вивчення теми «Декоративно-прикладне мистецтво» учні отримують перші знання про Петриківський розпис, як самобутню галузь українського мистецтва та вчаться виконувати посильні композиції на основі перегляду творів майстрів українського народного розпису.

У 4 класі учні розвивають уміння створювати візерунки з елементів Петриківського розпису, оволодівають такими мазками як «гребінчик», «зернятко», «бігунець», «горішок», «перехідний мазок» цим самим виховуючи інтерес до народного мистецтва. Учні отримують розгорнуту інформацію про Петриківський розпис, його історію та майстрів, що створювали його.

Володіючи прийомами Петриківського розпису, учні власноруч зуміють зробити чудові подарунки для своїх близьких.

Методи вивчення Петриківського розпису у початковій школі

Педагоги і художники, що працюють у цьому жанрі, знаходять нову тематику, нові орнаментальні мотиви, творчо успадковуючи художні традиції минулого. Тепер декоративний розпис використовують в екстер’єрі й інтер’єрі, у порцеляновій, текстильній і поліграфічній промисловості, створюють оригінальні станкові декоративні панно, широко застосовують у предметах побуту.

Велике значення українського народного розпису знаходиться в естетичному і художнім вихованні дітей у сучасній школі.

Чимало педагогів, учених, методистів, художників і мистецтвознавців вивчали й аналізували український, народний розпис, їхні рекомендації зводяться, як правило, до двох варіантів. Один з них – це вільна імпровізація, виконання розпису відразу фарбами, а іншої – виконання підготовчого малюнка і цілого ряду підготовчих вправ.

В.С. Кузин – відомий російський методист, який багато наукових праць присвятив вивченню і методиці викладання образотворчого і декоративного мистецтва в загальноосвітніх школах і педагогічних вищих навчальних закладах, рекомендує таку послідовність виконання декоративного малюнка:

збір матеріалу, необхідного для виконання декоративного розпису (листя дерев, фотографії тощо);

вивчення об’єктів, форми яких повинні втілитися в декоративні форми (листя, квіти, фрукти тощо);

виконання декількох варіантів декоративних елементів;

виконання ескізу декоративного малюнка невеликого розміру;

виконання декоративного малюнка фарбами.

У широковідомій Петриківській школі, учитель В. Соколенко, палкий прихильник навчання дітей розпису із самого раннього віку, переконаний у доцільності виконання їх відразу фарбами, з визначенням квітів і композиції.

А професор Е.А. Антонович, що чимало працював над дослідженням в галузі декоративного мистецтва, рекомендує послідовне вивчення техніки Петриківського розпису, досягнення навичок і звичок шляхом багаторазового виконання елементів аж до повного їхнього засвоєння.

Ці та інші методи можна використовувати в педагогічній практиці, але остаточний вибір варто залишати за дітьми, вони самі визначають свій улюблений метод малювання декоративних композицій. Головне, щоб методика враховувала вікові та психологічні особливості учнів.

Як відомо, наші прославлені майстри декоративного розпису працювали, застосовуючи власні методи і техніку. Часто вони самі робили пензлі, фарби та інші приналежності. Наприклад, Катерина Білокур починала малювати картину з однієї квітки і поступово заповнювали все полотно,а іноді, якщо цього полотна не вистачало, вона дошивала до нього додаткові шматки.

Головним у мистецтві, як і в будь-якому іншому ремеслі, є цілеспрямоване багаторазове повторення вправ, що стануть основою творчості.

До методів організації навчально-пізнавальної діяльності належать методи спрямовані на передачу і засвоєння учнями знань, формування умінь і навичок, а саме: словесні, наочні й практичні методи.

Словесні методи навчання включають: пояснення, розповідь, бесіду. Пояснюючи новий теоретичний матеріал, розповідаючи про Петриківський розпис, його історію та видатних майстрів можна використовувати методи пояснення розповіді чи бесіди.

Пояснення – словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій прикладів тощо. Метод пояснення переважно використовують під час викладання нового матеріалу, а також у процесі закріплення.

Розповіді поділяються на: художні, наукові, науково-популярні, описові.

Художню розповідь слід використовувати розповідаючи про історію створення Петриківських шедеврів; науково-популярна базується на аналізі фактичного матеріалу, тому виклад пов’язаний теоретичним матеріалом; розповідь-опис дає послідовний виклад ознак, особливостей предметів і явищ навколишньої дійсності (опис історичних пам’яток, художніх Петриківського мистецтва).

Кожен тип розповіді повинен відповідати певним вимогам:

забезпечувати виховну спрямованість навчання;

оперувати тільки достовірними і перевіреними фактами;

спиратися на достатню кількість яскравих прикладів;

будуватися за чітким, послідовним планом.

Бесіда передбачає запитання і відповіді. Вивчаючи тему «Петриківський розпис» доцільно використовувати такі типи бесіди: вступну бесіду, розповідаючи новий матеріал; бесід базується – повідомлення базується переважно на спостереженнях, організованих учителем на уроці за допомогою наочних посібників і малюнків.

До наочних методів навчання належать: обґрунтування, демонстрування, самостійне спостереження.

Ілюстрування – забезпечення ілюстраціями статистичної наочності, картин тощо.

Демонстрування – використання прикладів та предметів виконаних Петриківським розписом (посуд, дерев’яні вироби тощо).

До практичних методів навчання належать: вправи, практичні та графічні роботи.

Вправи – багаторазове повторення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння.

Практичні роботи передбачення навчальними програмами після засвоєння теоретичного матеріалу. Етапи проведення практичних робіт:

пояснення вчителя;

показ;

спроба виконання;

виконання роботи учнями самостійно;

контроль.

Пояснювально-ілюстративний метод – спосіб організації засвоєння учнями готових знань про предмети і явища навколишнього світу та способи виконання різних видів діяльності.

Прийоми виконання Петриківського розпису

На розвиток декоративного розпису впливали багаті й щедрі місцеві флора і фауна, які народні майстри стилізували, створюючи фантастичні форми півоній, дерев, зозуль, лисиць.

Головна ознака образної мови Петриківського розпису – це прийоми виконання його елементів і способи поєднання кольорів. Народні майстри виконували розпис саморобними пензлями з котячої шерсті, фарбами, розведеними на жовтку курячого яйця (здебільшого яєчною темперою), що давало змогу накладати мазок будь-якої сили натиску і змінювати цю силу натиску, не відриваючи «котикового» пензлика від поверхні паперу, досягати різних відтінків одного кольору, збагачувати малюнок тонально і в кольоровому відношенні, виконувати оригінальний прийом одночасного накладання двох кольорів одним пензлем, так званий перехідний мазок – наслідком його є найтонші переходи від одного кольору до іншого без змішування їх. Учням необхідно навчитися тримати пензлик трьома пальцями так, щоб він «крутився», і тримати його перпендикулярно до площини картини, забезпечуючи вільний мазок.