Сторінка
6

Місце трудової підготовки школярів у системі народної освіти

Продовжувачем демократичних ідей Песталоцці був німецький педагог Фрідріх Вільгейм Адольф Дістервег ( 1790-1866), який був прихильником еволюційного удосконалення суспільства, покладаючи надію на навчання народних мас. І велику роль у цьому повинна була відігравати трудова підготовка. У своїй праці "Керівництво до освіти німецьких учителів" він написав: "Змушуй учня працювати руками, язиком та головою. Привчай його переробляти матеріал, укоріни це йому настільки у звичку, щоб він не зміг діяти інакше, відчував у цому внутрішню проблему.

Слід зазначити, що і Песталоцці, і Дістервег розробляли проблему трудового навчання та виховання, виходячи із необхідності покращення становища робітників в умовах капіталістичного ладу.

Ідеї трудового навчання розроблялись у 18 сторіччі не лише в Європі, але і на інших континентах, зокрема в Америці. Так, наприклад, В.Франклін (1706-1790) у статті "Замітка про англійську школу" вказував на необхідність озброювати хлопчиків такими знаннями, володіючи якими "купець зможе краще розумітися у товарах, ремісник зможе покращувати свою справу новими інструментами, сумішами і матеріалами".

Т. Пейн (1737-1809) у трактаті "Вік розуму" зазначив, що "освіта полягає не у знанні мов, як тепер учать у школі, але у знанні речей, яким мова дає назви . практична діяльність дітей, яка ґрунтується на наслідуванні праці дорослих, є найважливішим чинником розвитку здібностей людей".

Підтримуючи ідею впровадження трудового навчання у загальних (загальноосвітніх ) школах, передові педагоги і громадські діячі, разом з тим, виступали проти перетворення цього навчального предмета у джерело отримання дешевої робочої сили. Так, відомий шведський педагог Отто Соломон вважав, що викладання ручної праці примірюється виключно лише до цілей доброго виховання та розвитку дітей взагалі, і воно повинно переслідувати загальні, а не приватні інтереси.

Дискусії про те, яким повинно бути трудове навчання у загальноосвітній школі, тривали постійно, з часу його впровадження ( друга половина 19 сторіччя ), тривають вони і на сьогоднішній час. У кінці 19 сторіччя в Європі сформувалось п 'ять основних напрямків щодо річної праці у загальноосвітніх школах.

1. Ручна праця повинна переслідувати цілі посторонні (що тісно не пов`язані із життям - прим. наша).

2. Навчання ручній праці має ціллю безпосередню підготовку до життя через повідомлення поширених ручних навиків, що привчають до майбутніх домашніх занять чи певної професійної справи. Зміст полягає у тому, що воно готує до практичного життя (але пряме приготування до життя не є метою загальноосвітньої школи - прим. наша).

3. Цілями ручної праці повинні бути розвиток душевних здібностей та повідомлення позитивних знань (Фребелівський напрямок ). Необхідно зазначити, що Фрідріх Фребель (1782-1852) німецький педагог, учень Песталоцці, теоретик і практик дошкільного виховання.

4. Ручна праця є прекрасний засіб зробити наочним все шкільне навчання (Гербартовський напрямок). Принагідно зауважимо, що Й.Ф.Гербарт (1776-1841) - німецький педагог і психолог, за своїми філософськими поглядами ідеаліст і метафізик.

5. Ручна праця є важливим знаряддям формального розвитку (Несський напрямок). Цей напрямок відомий також під назвою "системи Соломона" (Докладніше про цю систему буде описано в лекції 4 п.2). Формальний розвиток передбачає чисто педагогічні інтереси:

а) будити бажання і любов до праці ;

б) повідомляти загальні ручні навики ;

в) закріплювати звичку до самостійності ;

г) привчати до порядку і точності ;

д) розвивати уважність, слухняність та ін.

Ця програма єдина для всіх шкіл країни, незалежно від того, де вони знаходяться - у місті чи сільській місцевості. Правда, вона не регламентує розподіл годин за темами. Учителю надається право в залежності від матеріальних можливостей школи, місцевої специфіки самому вирішувати, скільки годин відводити на вивчення тієї чи іншої теми.

При вивченні предмета "Праця-техніка" поділ класів на групи хлопчиків і дівчаток не передбачається. Клас ділиться лише в тому випадку, якщо число учнів дорівнює 30 і більше. Польські хлопчики, як і дівчатка, вивчають елементи кулінарії, ведення домашнього господарства та ін.

Слід зауважити, що для цієї навчальної дисципліни, як і для багатьох інших у польській загальноосвітній школі, характерна тенденція до інтеграції знань. Вона полягає в тому, що в навчальному плані відсутній самостійний предмет "Креслення"; він органічно поєднаний з курсом "Праця-техніка".

Тенденція до інтеграції притаманна багатьом системам освіти зарубіжних країн, зокрема французькій. Її структура передбачає такі етапи:5-річна початкова школа,4-річна неповна середня школа-коледж та необов'язкова 3-річна повна середня школа.

Згідно з новими навчальними планами та програмами 1985-1986рр. у початковій школі трудове навчання входить в інтегрований предмет Природничі науки і технологія. На його вивчення у 1-2 класах відводиться 2 години, у 3-5класах-3 години на тиждень. Ця комплексна дисципліна передбачає ознайомлення учнів з елементами природничо-наукових знань з фізики, хімії, біології, геології та астрономії. Навчальний матеріал дає можливість оволодіти базовими поняттями з основ сучасного виробництва, зрозуміти загальні принципи дії техніко-технологічних процесів. Він включає також відомості про історію розвитку науки і техніки.

У початковій школі технологічна підготовка полягає в засвоєнні загальнотрудових умінь і навиків поводження з домашніми технічними приладами (фотоапаратом, магнітофоном), ознайомленні з принципами дії електроприладів. Школярі вчаться складати електронні пристрої.

У коледжі завдання навчання з технології ускладнюються. Навчальний предмет "Технологія", який має політехнічне спрямування та враховує перспективний розвиток сучасної науки і техніки, дає базову технологічну підготовку всім учням, допомагаючи при цьому виявити індивідуальні нахили до технічної діяльності. Вивчаючи дану дисципліну, учні повинні знати фізичні та механічні властивості різноманітних матеріалів, уміти їх порівнювати, читати та виконувати прості креслення та ескізи виготовлюваного виробу; відтворювати форми та розміри технічних об'єктів; спостерігати і розуміти дію електричних, електронних, автоматичних систем; освоювати техніку і методи виготовлення виробів промисловим способом; вміти організовувати свою працю; знати правила техніки безпеки.

Заняття з технології в коледжі будуються у вигляді захисту проектів, які передбачають інтеграцію знань та вмінь з галузей техніки, що є пріоритетними. Це механіка-автоматика, електроніка-робототехніка, інформатика, керування-канцелярська справа.

У навчальних планах секцій гуманітарного та природничо-математичного напрямків ліцею технічні предмети відсутні. Технологічна підготовка проводиться у секціях відповідного напрямку, які є вузькоспеціальними (вузькопрофільними). Так, промислова технологія включає секції електротехніки, електроніки, енергетики, цивільного будівництва, мікротехніки тощо. До технології сфери обслуговування входять секції діловодства, бухгалтерського обліку, торгівлі. У дипломі технічного бакалавра вказується конкретна галузь спеціалізації відповідно до профілюючих предметів.