Сторінка
2

Концепція морального виховання в початковій школі

Вихователь повинен чітко бачити процес становлення національної свідомості дитини, глибоко розуміти зміст ключових понять ("національний", "патріотизм", "націоналізм", "громадянськість" тощо).

Розвиток національної свідомості особистості, за спостереженнями О. Вишневського, охоплює такі етапи:

1.Етнічне самоусвідомлення особистості, яке є першоосновою, корінням патріотизму. Етнізація дитини починається з раннього періоду життя в сім'ї, з маминої колискової, бабусиної казки, участі у народних звичаях та обрядах, із народної пісні, причетності до народної творчості. У ранньому дитинстві формується культ рідної оселі, сім'ї" предків, рідного села, міста. Фундаментальне значення в процесі етнізації має рідна мова, засвоєнню якої до певного часу не повинні заважати інші мови.

2. Національно-політичне самоусвідомлення особистості. Припадає воно переважно на підлітковий вік і передбачає усвідомлення дитиною себе як частини нації, своєї причетності до неї як політичного феномена, що має чи виборює певне місце серед інших націй. Важливими моментами цього етапу національного виховання є відновлення історичної пам'яті, формування почуття національної гідності.

3. Громадсько-державне самоусвідомлення особистості. Передбачає формування правильного розуміння явищ патріотизму й націоналізму, виховання поваги до національно-культурних цінностей інших народів, прищеплення почуття національної, расової, конфесійної толерантності.

Великі можливості для формування національної самосвідомості закладені в неписаних законах лицарської честі, що передбачають: виховання любові до батьків, рідної мови; вірність у коханні, дружбі, побратимство; готовність захищати слабших, піклуватися про молодших, зокрема дітей; шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі; непохитну вірність ідеям, принципам народної моралі та духовності; відстоювання свободи і незалежності особистості, народу, держави; турботу про розвиток народних традицій, звичаїв, обрядів; бережливе ставлення до рідної природи, землі; сприяння у будівництві храмів, навчально-виховних і культурних, закладів; цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил, волі, можливостей свого організму, вміння завжди і всюди чинити благородно, виявляти інші чесноти.

Важливим у моральному вихованні є святкування дат народного календаря – системи історичних дат, подій, спостережень за довкіллям, народних свят, інших урочистостей, які відзначають протягом року. Він є енциклопедією знань про життя людей, їх побут, спосіб життя, виховну мудрість, природні явища.Після здобуття Україною незалежності в житті та побуті народу утверджуються такі свята й урочистості, як День незалежності України (24 серпня), День Конституції країни (28 червня), День соборності України (22 січня),Свято козацької слави (2–5 серпня) та ін. Народний календар поповнюється загальнонаціональними святами: День знань, День матері, День батька, День родини. Передбачає він і регіональні урочистості з нагоди певних історичних подій, присвячені специфічним видам трудової діяльності (наприклад, проводи на полонину в Карпатах).

Є в народному календарі дати, пов'язані з релігійними Святами: День Андрія, День Миколи, Святвечір, Різдво, Водохреща, Стрітення, Великдень, Івана Купала, Покрови Матері Божої тощо.

Складовою народного календаря є родинний календар який охоплює важливі дати, віхи життя сім'ї, кожного й члена (дні народження членів сім'ї, ювілеї весілля батьків бабусі й дідуся).

Ефективність морального виховання учнів залежить від таких чинників:

– створення в навчальному закладі психологічного клімату поваги до моральних норм, правил людського співжиття;

– відповідність змісту морального виховання його меті й рівню морального розвитку школярів;

– раціональне співвідношення між словесними і практичними методами виховного впливу, що забезпечує єдність моральної свідомості і поведінки;

– своєчасне вжиття виховних заходів, акцентування уваги на попередженні аморальних явищ в учнівському колективі;

– подолання авторитарного стилю у ставленні педагогів до вихованців, побудова його на принципі гуманізму.

Особливо важливо, щоб декларовані педагогом моральні принципи підтверджувалися його моральною практикою, яка б відповідала найвищим критеріям моральності.

Вплив емоційності батьків на атмосферу в сім'ї

У тих сім'ях, де мати завжди весела і свою веселість виявляє у присутності дітей, – діти ростуть здоровими, життєрадісними, комунікабельними. І навпаки, у тих сім'ях, де матері відзначаються суворістю, серйозністю, вимагають лише слухняності, покірності, забороняють малечі у присутності дорослих бавитися, пустувати, – діти частіше хворіють, ростуть нервовими, дратівливими, відлюдкуватими.

"Будьте веселими!" – цей заклик до батьків уособлює цілу програму виховання. Дитина потребує радощів і сміху, як рослина світла. Матері і батьки мають радіти разом з дітьми, вигадувати для них жарти, витівки, ігри.

Дорослі у повсякденному житті формують у дитини емоційне ставлення до дійсності, виділяють, підкреслюють те, що спричиняє виникнення тієї чи іншої емоції. Наприклад, мати обережно підходить до вогнища, рухами і словами попереджає про небезпеку. Під час прогулянки у лісі батько захоплюється красою природи, квітами, сонцем, повітрям.

Діти легко схоплюють настрій батьків. Якщо мати прийшла з роботи засмученою, – припиняються гра, сміх, діти намагаються її обняти, поцілувати. А коли мати весела, – малі діти аж стрибають від радості, сміються разом з нею.

Лагідна посмішка батьків, їх гнів, радість, ніжність, жорстокість, переживання – все це формує емоційний світ дитини.

Син вчиться насуплювати брови, як батько, коли гнівається, а донька, звертаючись до ляльки з лагідними словами, вчиться ніжності і любові.

Важливим фактором виховання спокійної, врівноваженої дитини є добрий тон сімейного життя, де привітність і жарт поєднуються з серйозністю, справедливість з наполегливістю, а любов і ласка позбавлені відтінку поблажливості.

Батькам необхідно взяти собі за правило: всі труднощі і неприємності в житті дорослих не мають права позначатися на ставленні до дитини. Неприпустимо зганяти на дитині свій настрій. Запорука дитячого щастя - тепло родинного вогнища, взаємна любов і повага.

Спільна виховна робота школи, сім’ї і громадськості в початковій школі

Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління. З появою дитини на світ сім'я покликана готувати її до життя і практичної діяльності, забезпечити раціональну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки й діяльності. Оскільки метою виховання підростаючого покоління є формування всебічно розвиненої особистості, сім'я, як і школа, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7 


Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»: