Сторінка
8

Впровадження міжпредметних зв’язків при підготовці трактористів-машиністів

Таким чином, в процесі виробничого навчання, при виконанні учнями певного виду робіт у майстрів і викладачів є великі можливості показу учнів міжпредметних зв’язків їх праці з різноманітними природничо-математичними знаннями.(таблиця 2.1.)

Міжпредметні зв’язки курсу “Трактори та автомобілі” із забезпечуючими його природничими дисциплінами

Дієвим засобом підвищення якості навчання та необхідною умовою підготування сучасного фахівця являються міжпредметні зв’язки, які слід розуміти як відношення зв’язку між навчальними дисциплінами, які визначають зміст одних дисциплін змістом знань з інших.

В педагогічних закладах зміст навчальних курсів спеціального (технічного) циклу реалізується за допомогою лекцій, лабораторних та практичних робіт, екскурсій, виробничої практики і самостійної роботи. Кожна форма організації навчання характеризується різним регламентом спільної діяльності викладача та учнів, співвідношенням індивідуального та колективного навчання, ступінню активності і самостійності учнів в навчальній діяльності, засобами керування нею зі сторони викладача, вирішальними цілями і задачами. Тому здійснення взаємозв’язку може набувати конкретних особливостей.

Розглянемо планування міжпредметних зв’язків курсу “Трактори та автомобілі” із забезпечуючими його дисциплінами “Фізика”, “Креслення”, “Хімія”.

Як відомо, кожен навчальний предмет циклу виконує свою функцію в формуванні системи знань зі спеціальності і вміщує відповідні їй компоненти наукових знань про загальні об’єкти вивчення. Для даної теми дисципліни таким об’єктом є кривошипно-шатунний механізм двигуна внутрішнього згоряння, який складається з таких основних частин : циліндрів з головками, поршнів з кільцями і поршневими пальцями, шатунів, колінчастого вала з підшипниками і маховиком і картера.

В курсі “Хімії” знання про ці об’єкти виражаються науковими факторами, поняттями, закономірностями про матерію та її рух молекул, речовина і її застосування, будова атома, будова твердого тіла, валентні зв’язки, фізичні та хімічні властивості кремнію та германію, способи їх отримання та застосування в деталях кривошипно-шатунного механізму: в курсі “Креслення” – про вимоги до зображення цих деталей на кресленні згідно ГОСТам (розміри, способи зображення умовних знаків тощо): в курсі “Фізика” – сила тертя, силове та теплове навантаження, відцентрова сила та сила інерції. У темі “Кривошипно-шатунний механізм” вивчаються такі об’єкти : конструктивні схеми циліндрів, поршнева група, поршневі компресійні кільця, поршневі пальці і способи їх кріплення, шатунна група, колінчасті вали, вкладиші корінних підшипників колінчастих валів, та характеристика кривошипно-шатунних механізмів в різних двигунах.

Міжпредметні зв’язки на практиці здійснюються за допомогою індивідуальних завдань в основному на репродуктивному рівні. При їх виконанні учні здійснюють попередні зв’язки раніше вивчених забезпечуючих навчальних курсів, які з’єднуються в єдину цілісну систему знань про виробництво (промисловому підприємстві): встановлюють взаємозв’язки усіх сторін виробництва (технічної, технологічної, економічної, соціальної): виявляють загальне та спеціальне в їх змісті: засвоюють вміння проектувати технологічний процес обробки деталі, складати технічні задачі та трудові завдання: вивчають прийоми аналізу виробництва, спостереження та заохочення виробничо-технічного матеріалу для ілюстрації технічних положень.

В процесі виконання курсових та дипломних робіт можливе здійснення тільки попередніх зв’язків. Для цього слід застосовувати комплексні завдання. Наприклад, в завданні до дипломної роботи на тему “Ремонт блоку і деталей кривошипно-шатунного механізму” входять такі питання :

- які основні дефекти бувають у блоці циліндрів?

- при яких дефектах блок циліндрів вибраковують? Як усувають тріщини і відновлюють спрацьовані різьбові отвори?

- як і на яких верстатах розточують отвори під корінні підшипники та під опори розподільного валу?

- навести приклади основних дефектів циліндрів і гільз циліндрів, а також способи відновлення їх під ремонтний розмір.

- назвати основні дефекти шатунів, способи виявлення і усунення їх.

- назвати основні дефекти колінчастого вала. При яких дефектах колінчасті вали вибраковуються?

- як контролюють биття колінних шийок колінчастих валів, посадочного місця під шестерню і торцеве биття фланця кріплення маховика?

- назвати основні дефекти колінних і шатунних вкладишів та способи розточування їх.

- які основні дефекти маховика, способи виявлення й усунення їх.

Всі аспекти даної дипломної роботи пропонують залучення знань з головних курсів навчального плану. Наприклад, розрахунки кутових прискорень колеса автомобіля і маховика, їх моментів інерції, а також маси маховика потребує застосування знань з курсу “Теоретична механіка”. Розрахунки вала маховика, муфти, яка з’єднує вал з карданним валом або вторинним валом коробки передач, підшипників вала маховика, шпонок під маховик та муфту, з’єднувальних болтів спираються на знання з курсів “Опір матеріалів”, “Деталі машин”. Вибір заготовок для валу маховика, визначення хімічних і фізико-механічних властивостей матеріалу вала, припуски на обробку, складання варіанту технологічного процесу виготовлення (визначення паспортних даних оброблюваних верстатів, послідовність виготовлення деталей по операціям, визначення розмірів різців, режимів, машинного часу для переходу) потребують застосування знань з курсу “Різання матеріалів, верстати та інструменти” та “Технологія машинобудування”. Виготовлення в майстернях розроблених і розрахованих збірних одиниць та механізмів основується на знаннях та вмінні виконувати трудові прийоми обробки матеріалів.

Так як в наш час наука не стоїть на місці, технологія теж вдосконалюється, тому в сучасних підприємствах потрібні кваліфіковані спеціалісти, які досконало володіють науково-інформаційними технологіями. Доктор філософських наук Віктор Андрущенко працює над цією проблемою і вважає, що в навчальних закладах на перше місце треба ставити стратегічне завдання інформатизації педагогічної освіти. Обсяг знань щороку подвоюється. Тому важливо не лише озброїти учня певною сумою знань, а й створити таке навчальне середовище, щоб він сам міг їх здобувати, поповнювати та оновлювати. Як це реалізувати? Безперечно, за допомогою науково-інформаційних технологій. Але ця актуальна проблема потребує відповідної техніки, підготовки кадрів та створення нового програмного забезпечення.

Дієвим засобом підвищення якості навчання та необхідною умовою підготування сучасного фахівця являються міжпредметні зв’язки, які слід розуміти як відношення зв’язку між навчальними дисциплінами, які визначають зміст одних дисциплін змістом знань з інших.

В педагогічних закладах зміст навчальних курсів спеціального (технічного) циклу реалізується за допомогою лекцій, лабораторних та практичних робіт, екскурсій, виробничої практики і самостійної роботи. Кожна форма організації навчання характеризується різним регламентом спільної діяльності викладача та учнів , співвідношенням індивідуального та колективного навчання, ступінню активності і самостійності учнів в навчальній діяльності, засобами керування нею зі сторони викладача, вирішальними цілями і задачами. Тому здійснення взаємозв’язку може набувати конкретних особливостей.